49.Оцінка ефективності інвестицій

Ефективність інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигі­дності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) ка­пітальних вкладень включає визначення абсолютної і порівняльної ефективності.

При визначенні абсолютної ефективності визначають:

1.Коефіцієнт економічної ефективності інвестицій (Е_р):

або

де ∆П – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, грн.;

зн С_в – зменшення собівартості внаслідок вкладення капіталу в основні фонди;

К – загальна сума капіталовкладень, грн.

2.Термін окупності капіталовкладень (Т_р), який є обернений до Е_р і обчислюється в роках:

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирі­шення господарського завдання). Вона характеризує переваги (еко­номічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою

Показник зведених витрат Z:

де С_і – собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;

Е_n – нормативний коефіцієнт капіталовкладень;

К_і – капіталовкладення по і-му варіанту, грн.

Коефіцієнт приведення капітальних вкладень (α):

,

де Е_пр – норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту);

t^' – кількість років що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового.

Коомпандування (капітальні вкладення мають місце до розрахункового року)

де, К_t – капітальні витрати у t-ому році їх освоєння, грн.

Т – загальний термін освоєння капіталовкладень, років.

Дисконтування (капітальні вкладення мають місце після розрахункового року):

Абсолютна й порівняль­на ефективність реальних інвестицій взаємозв'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) ба­зується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запла­нованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

54.Сутність і завдання фінансової діяльності

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов’язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції працівниками підприємства, державними органами тощо.

Основні завдання фінансової діяльності:

-вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;

-вибір структури капіталу підприємства, напрямів його використання;

-збалансування надходжень та видатків платіжних засобів підприємства у часі;

-збереження своєчасності розрахунків;

-підтримання необхідної ліквідності.

Залежно від джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план.

Ціль фінансового планування полягає в тому, щоб визначити джерела отримання та розміри доходів від усієї господарчої діяльності та інших грошових надходжень, спрямованих на підвищення рівня добробуту власників підприємства та максимізації його ринкової вартості.

Задачі фінансового планування полягають у: забезпеченні необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності; визначенні шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеню раціонального використання; виявленні внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів; установленні раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами; дотриманні інтересів акціонерів та інших інвесторів; контролі за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Джерелами розробки фінансового плану є як внутрішня, так і зовнішня інформація. Джерела внутрішньої інформації: генеральна стратегія розвитку підприємства на плановий період; план випуску продукції та її реалізації (товарообігу); план розвитку матеріально-технічної бази підприємства; план по праці та соціальним питанням;

план отримання доходів від усіх видів діяльності; тощо.

Джерела зовнішньої інформації: очікуваний прогноз інфляції; прогноз змін державної політики з питань грошового обігу; прогноз кон'юнктури кредитного ринку; прогноз кон'юнктури фондового ринку; інформація про розвиток страхового ринку; інформація про напрямки розвитку валютного ринку та його державного регулювання; оцінка інвестиційного клімату.

Основними методами фінансового планування є:

метод економічного аналізу; нормативний метод; метод балансових розрахунків; метод грошових потоків; метод багатоваріантних розрахунків; метод економіко-математичного моделювання.

Об'єктом фінансового планування є розробка наступних основних документів:

плану доходів та витрат підприємства;

плану надходження та витрачання грошових коштів;

балансовий план;

план формування та використання фінансових ресурсів.

В процесі фінансового планування здійснюються:

прогнозування фінансових ресурсів діяльності підприємства в плановому періоді, як в цілому, так і за окремими напрямками його діяльності, шляхом оцінки розмірів його доходів та витрат;

-оцінка вартості економічних ресурсів (активів), необхідних підприємству для виконання планів господарчої діяльності та обслуговування виробничого процесу;

-досягнення необхідного рівня платоспроможності та ліквідності підприємства на протязі всього планового періоду.