60.Порядок та форми ліквідації підприємства

Ліквідація — це припинення діяльності суб'єкта підпри­ємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкру­том, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів:

1. добровільним;

2. примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або перед­бачені законом чи установчими документами обставини.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його бан­крутом.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про виз­нання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна про­цедура:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

• припинення нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкру­та;

• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

• скасовується арешт накладений на майно боржника, визнаного банкрутом чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном бан­крута не допускається;

• вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної проце­дури.

З початком ліквідаційної процедури припиняються повно­важення органів управління підприємства-банкрута щодо уп­равління банкрутом та розпорядження його майном, керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку із банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняється повноваження влас­ника майна банкрута.

Опублікування відомостей про визнання боржника бан­крутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітраж­ний суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквіда­тора та членів ліквідаційної комісії.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за стра­ховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, Дер­жавного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом виз­нано державне підприємство, та представник органів місце­вого самоврядування.

Дії ліквідатора можуть бути оскаржені до арбітражного суду власником майна банкрута, особою, яка відповідає за зобов'язання банкрута, кожним кредитором окремо, або комітетом кредиторів, особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Задоволення претензій здійснюється у такій черговості:

• покриваються витрати, пов’язані з веденням справи в суді;

• витрати, понесені ліквідаційною комісією з приводу утримання і збереження майнових активів;

• зобов'язання щодо працівників підприємства (крім акцій і внесків у статутний фонд);

• розрахунки з державним, місцевим бюджетами, страховими фондами; кредиторам, де не було застави;

• вимоги членів трудового колективу (акції);

• вільні кошти (позабюджетний фонд).

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Арбіт­ражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

Наслідками ліквідації є:

• припинення діяльності підприємства;

• терміни боргових зобов’язань вважаються такими, що минули;

• право розпоряджання майном переходить до ліквідаційної комісії;

• припиняється нарахування пені і відсотків.

Основними формами ліквідації підприємства є: аукціон; тендер; конкурс; викуп одним або кількома покупцями розподіл між кредиторами.