45.Економічний зміст,функції та види заробітної плати

Зар.плата – це будь який заробіток обчислений як правило у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу чи надану послугу.

Зар. плата складається із: основної заробітної плати;додаткової зар. плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

• Основна зар. плата залежить від результатів праці працівників п-ства і визначається тарифними ставками відрядними розцінками, посадовими окладами а також надбавками і доплатами у розмірах не вищих за визначених законодавством.

• Додаткова зар. плата в основному залежить від кінцевих результатів діяльності п-ства. До неї відносять премії та інші заохочувальні виплати а також надбавки і доплати які непередбачені чинним законодавством.

• Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати у формі винагороди за результати роботи за рік, премії за спеціальними положеннями та інші грошові і матеріальні виплати.

В економічній теорії виділяють такі ткі види зар. плати:

-номінальна (це сума грошових коштів яку отр. Працівники за виконання визначеного обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці)

- реальна (кількість матеріальних благ і послуг які може придбати працівик за номінальну зар. плату)

Основними функціями зар. плати є:

1. Відтворювальна – передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні який забезпечує нормальне відтворення робочої сили , відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосувати обґрунтовані норми праці

2. Стимулююча- полягає в тому, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці.

3. Регулююча- реалізовує загально вживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу,важливістю та складністю трудових завдань.

4. Соціальна – спрямована на забезпечення однакової оплати за однакову роботу , реалізовує принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

47.Поняття, склад і структура інвестицій

Розвиток підприємства в процесі його функціонування здійснюється як результат його інвестиційної діяльності.

Під інвестиціями, згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність", розуміють всі майнові та інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Юридичні та фізичні особи, які вкладають капітал у будь-яке діло підприємства з ціллю отримання прибутку, називаються інвесторами, тобто суб'єктом інвестиційної діяльності, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням.

• Залежно від суб’єкта вкладення виділяють державні та приватні інвестиції.

• За об'єктами вкладення коштів виділять реальні та фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями мають на увазі вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні. Реальні інвестиції мають за мету оновлення діючих та створення нових матеріальних і нематеріальних ресурсів, а як наслідок — одержання набагато більшо­го прибутку. Реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша на­зва — капітальні вкладення.

• Залежно від функціонального призначення капітальні вкладення розрізняють валові та чисті.

Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капітальні вкладення — це витрати тільки на поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капітальні вкладення розраховуються як різниця валових капітальних вкладень та амортизаційних відрахувань.

Під фінансовими інвестиціями мають на увазі вкладення коштів в різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну долю займає вкладення коштів у цінні папери.

• Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордо­ном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту.

Закордонні інвестиції, менші за 10% вар­тості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, нази­ваються портфельними.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

-вартість будівель­но-монтажних робіт;

-вартість усіх видів виробничого устатку­вання, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

-інші капітальні роботи й витрати. До останніх нале­жать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідуваль­ного буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; на­уково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; ви­трати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.