152.Переваги та недоліки основних видів організаційних структур служби маркетингу підприємства.

Організаційна структура служби маркетингу — це прийнятна для підприємства система підпорядкованості підрозділів служби маркетингу і взаємодії між ними стосовно володіння, використання та передавання інформації з метою прийняття обґрунтованих рішень і контролю за їх виконанням. Кожне підприємство, дбаючи про власні інтереси на ринку формує маркетингову структуру самостійно, використовуючи певну її модель.

Функціональна (характерна для великих підприємств з великим асортиментом продукції і невеликою к-тю ринків)

Переваги: Концентрація уваги на рішення основних завдань маркетингу. Однозначний опис обов’язків співробітників. Можливість функціональної спеціалізації маркетологів. Високий професійний рівень виконавців. Простота управління в цілому. Конкуренція між окремими учасниками, як стимул зростання ефективності роботи.

Недоліки: Одноманітність роботи виконавців. Незнана гнучкість, можливість «хворої» конкуренції між підрозділами. Важко порівнювати результативність роботи окремих підрозділів. Зниження якості роботи з розширенням номенклатури товарів.

Товарна (Характерна для великих підприємств з диверсифікованим виробництвом)

Переваги: Координація дій , концентрація уваги на маркетинговому комплексі кожного продукту. Можливість вивчення специфіки потреб і основних споживачів по кожному товару. Можливість оперативного рішення маркетингових проблем. Можливість порівнювати роботу окремих підрозділів.

Недоліки: Високі витрати. Паралелізм розробок маркетингових питань. Конкуренція між окремими підрозділами. Широкий круг обов’язків окремого співробітника утрудняє зростання кваліфікації.

Сегментна( Характерна для підприємств, ринки яких складаються з декількох досить великих сегментів)

Переваги: Можливість уважно стежити за кожним сегментом. Тісний зв'язок із споживачами. Можливість розробки комплексної програми виходу на ринок. Достовірний прогноз ринку з урахуванням специфіки.

Недоліки: Велика трудомісткість роботи. Складна структура. Високі витрати. Низький ступень спеціалізації підрозділів. Дублювання функцій.

Матрична(Характерна для великих підприємств з диверсифікованим виробництвом і значною кількістю ринків)

Переваги :Можливість забезпечення комплексного виконання робіт, економії витрат, уникнення паралелізму розробок.

Недоліки: Труднощі в організації структури, визначенні функцій.

153.Ознаки та класифікація нововведень.

Нововведення — це впровадження нових ідей, продуктів, послуг і виробничих процесів.

Класифікація нововведень:

Технологічні — нові технології виробництва старих чи нових продуктів, упровадження інформаційних систем, нових джерел енергії. Технологічні нововведення — це зміни перш за все в засобах і методах організації виробництва.

Продуктові — створення нових товарів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання).

Організаційно-управлінські — нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємства та їх об'єднань: нові методи управління персоналом, системи стратегічного планування, прогнозування, моделювання процесів виробництва, постачання, збуту, нові організаційні структури.

Економічні — нововведення у фінансовій та бухгалтерській сферах діяльності, мотивації та оплати праці, оцінка результатів діяльності.

Соціальні — нові форми активізації людського чинника, включаючи процес зміни умов праці, культурних, екологічних та політичних аспектів, зміна способу життя в цілому.

Юридичні — нові нормативно-правові документи, що визначають та регулюють усі види діяльності підприємств, організацій та фізичних осіб, створюючи відповідні умови для розвитку.

Ю. Бажал пропонує здійснювати класифікацію інновацій за такими ознаками:

1. За типом — продуктові, технологічні, сировинні, організаційні, збутові та інфраструктурні.

2. За новизною місця впровадження — нова галузь (нове виробництво), існуюча галузь (існуюче виробництво).

3. За інноваційною функцією — базові, поліпшуючі та псевдоінновації.

Отже форма організації нововведень, масштаби і засоби впливу на економіку та методи оцінки їх ефективності мають бути різноманітними.