32. Вплив конкуренції на маркетингову діяльність підприємств.

Ціна товару-замінника як фактор конкуренції виявляється тоді, коли ціни фірм центрального ринку перевищують певну межу і це примушує споживача звернути увагу на товар-замінник. Рівень інновації як фактор конкуренції виявляється тоді, коли виробнику товару-замінника вдається настільки підвищити якість, що стає можливо відвернути увагу споживачів від центрального ринку. Загроза з боку потенційних конкурентів виникає в тому разі, коли відсутні або низькі бар’єри входу до ринку або зменшується спроможність прямих конкурентів протидіяти появі нових.

33. Види конкуренції.

На сучасному ринку розрізняють такі види конкуренції:

- функціональна – конкуренція технічних засобів, які призначені для виконання однакових функцій (обробка металів можлива декількома методами, наприклад, різанням, куванням, тисненням, штампуванням);

- видова – конкуренція товарів, які призначені для задоволення одних і тих же потреб, але розрізняються параметрами (автомобілі з різною потужністю, взуття – повсякденне і святкове тощо);

- предметна – конкуренція ідентичних товарів, але різної якості.

А також: досконала (чиста) конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, монополія.

34. Методи конкуренції..

За методами здійснення конкурентної боротьби конкуренцію поділяють на цінову і нецінову. Цінова конкуренція здійснюється за допомогою зниження ціни на товар. Розрізняють такі способи зниження ціни:

- знижка з прейскурантів;

- використання демпінгових цін;

- сезонний розпродаж;

- розпродаж за зниженими цінами продукції, термін реалізації якої закінчився;

- подовження строків споживчого кредиту на придбання товарів довгострокового користування.

Нецінова конкуренція — метод конкурентної боротьби, де ви рішальну роль відіграють:

- диференціація продукції;

- зміна властивостей продукції;

- надання продукції якісно нових властивостей;

- створення нової продукції для задоволення як існуючих, так і нових потреб;

- оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;

- зниження експлуатаційних витрат;

- удосконалення послуг, які супроводжують товар.

35. Галузева конкуренція.

Галузева конкуренція передбачає суперництво окремих підприємств,продавців товарів і послуг у задоволені потреб споживачів, в обсязі реалізації товарів і послуг, частки обслуговування ринку та відповідно в масі одержаного прибутку.

Фактори галузевої конкуренції

Згідно з теорією М. Портера існує п’ять сил, які будуть суперничати на ринку (в галузі), які підлягають вивченню в процесі маркетингових досліджень. - нові (потенційні) конкуренти, які хочуть увійти у галузь;

- компанії-конкуренти, які вже надійно закріпили свої позиції в галузі;

- загрози з боку товарів-субститутів;

- дії постачальників;

- дії споживачів (клієнтів).

36. Основні типи конкурентних стратегій

Розрізняють два основних типи стратегій забезпечення конкурентоспроможності: низькі витрати та спеціалізація. М. Портер також вважає, що підприємство може концентрувати увагу на певній групі споживачів, певній продукції або на певному географічному ринку. При цьому в будь-який момент часу можна формувати свою стратегію, спираючись лише на один з видів конкурентної переваги.

Основні типи стратегій конкурентних переваг можна зобразити схематично:

Вибір найбільш прийнятної стратегії залежить від наявних можливостей. Так, якщо обладнання застаріло, кваліфікація працівників невисока і відсутні технічні новинки, а заробітна плата та інші витрати на виробництво невисокі, то можна прийняти стратегію 1 або 3.

Якщо сировина та матеріали коштують дорого, але підприємство має добре обладнання, передові конструкторські розробки чи винаходи і висококваліфікованих працівників, у нього є шанс досягти конкурентоспроможності за рахунок організації випуску унікальних товарів, використовуючи стратегії 2 та 4.

Різним групам підприємств властиві різні види конкурентних стратегій. Ці стратегії, у свою чергу, мають певні можливості реалізації. Так, для великих технологічно орієнтованих компаній довгострокове підвищення конкурентоспроможності пов'язане насамперед зі зміною виробничого апарату. Для підприємств з високим науково-виробничим потенціалом стратегічні рішення передбачають розробку нового виду продукції та її виведення на ринок. Для фірм, які спрямовують свою діяльність на задоволення першочергових потреб населення, найважливішим є раціональна поведінка на ринку свого продукту.