Продовження таблииі s

г~ Регіональний АПК	Питома вага регіонального АПК в АПК України		Чисельність працюючих
		всього		в тому числі
			і сфера (сільське,	І II сфера (переробна	III сфера (інфраструк-
			лісове гос­подарство)	промисло­вість)	тура)
Донецький	5^	100	59,4	17,7	22,9
Луганський	3,4	100	66,2	13.7	20,1
Придніпровський	8.8	100	70,6	12,7	16,7
Запорізький	3,7	100	72,9	Н.9	15,2
Дніпропетровський	Si	100	68.9	13.2	17,9
Центральний	7,7	100	75,4	143	10,1
Черкаський	43	100	74,2	16,7	9.1
К іровоградський	3,4	100	76,9	11,9	11,2
Причорноморський	12.7	100	74,2	14,2	11,6
Одеський	5,7	100	71,6	15,9	123
Миколаївський	3.4	100	75,7	134	11,2
Херсонський	3,6	100 ....	76,8	12,4	103

І Зменшення чисельності сільського населення звужує при­родну основу відтворення трудового потенціалу села і сільсь­когосподарської сфери агропромислового комплексу як ре­спубліки в цілому, так і регіональних АПК. Так, за 20 років (з 1971 по 1991 pp.) чисельність зайнятих в аграрній сфері ско­ротилась на 26, у тому числі за 10 останніх років — на 17 %. Особливо інтенсивно скорочувалась чисельність зайнятих на міжгосподарських підприємствах (на 31 %), у колгоспах (на 26 %). Найвищі темпи скорочення трудового потенціалу в аг­рарній сфері АПК були характерні для регіонів з дефіцитом трудоресурсного забезпечення аграрного сектора. Так, досить інтенсивно скорочувалась чисельність аграрних працівників у Чернігівській (45 %), Сумській (43 %), Хмельницькій (37 %), Вінницькій (37 %), Полтавській (36 %) областях. Проблема за­безпеченості сільського господарства трудовими ресурсами особливо загострилась протягом останніх 10 років, скоротилась можливість участі його у міжгалузевому і територіальному

95

перерозподілі зайнятих. При помітному погіршенні демо­графічної ситуації на селі відбуваються якісні зміни у забезпе­ченні сільськогосподарського виробництва трудовими ресурса­ми — ця галузь дедалі більше перетворюється з раніше трудо-вадлишкової у трудодефіцитну. Протягом останніх 15 років се­редньорічний рівень забезпеченості сільськогосподарської сфери АПК робочою силою становив близько 82 — 85 % і був відносно стабільним. Отже, щорічна потреба сільського господарства в ро­бочій силі не забезпечувалась наявним трудовим потенціалом на 15 %, причому майже у всіх регіональних АПК. Що стосується територіальної диференціації рівня забезпеченості підприємств аграрної сфери АПК, то найвищі його показники характерні для Карпат і Степу (відповідно 87 і 84 %) і мають тенденцію до зро­стання. Враховуючи невисокий внутрішній резерв робочої сили сільського господарства (пенсіонери і підлітки), а також сучас­ний стан його матеріально-технічної бази, функціонування цієї сфери АПК неможливе без сезонного залучення до сільськогос­подарських робіт робітників інших галузей народного господар­ства.

Сучасний галузевий і територіальний розподіл зайнятих в основних сферах АПК республіки і регіональних АПК має свою специфіку (табл. 5). Так, на сферу сільськогосподарського вироб­ництва припадає більше 70 % зайнятих в АПК (без І сфери), а в другій і третій сферах зайнята приблизно однакова кількість працюючих, відповідно 770 і 720 тис. чоловік (15 і 14 %). Врахо­вуючи значну трудомісткість робіт у І сільськогосподарській сфері АПК, такий їх галузевий розподіл можна визнати на да­ний період прийнятним, хоча це не знижує необхідності підвищення механізації і автоматизації робіт у сільському госпо­дарстві з метою вилучення і перерозподілу робочої сили. Що стосується територіального розрізу, то наймасштабнішими за чи­сельністю зайнятих є регіональні АПК таких областей, як Вінницька, Київська, Одеська, де працює від 5,7 до 6,0 % загаль­ної чисельності зайнятих в АПК республіки. Отже, потрібен пе­регляд і перерозподіл працездатних з метою підвищення забез­печеності регіональних АПК трудодефіцитних областей.

96

Постійний і неухильний процес скорочення сільського насе­лення і трудового потенціалу села викликає стурбованість. Тільки у І сфері комплексу кількість зайнятих з 1990 по 1996 р. може скоротитися більше, ніж на 600 тис. чоловік. До 2005 р. в аграрній сфері АПК республіки відчуватиметься напруженість

балансу праці, що пояснюється очікуваним скороченням трудо- Юго потенціалу цієї сфери — за 1990 — 2005 pp. чисельність працюючих у сільському господарстві зменшиться на 980 тис. чоловік, або на 17,5 %, за період 1996 — 2005 pp. — на 350 тис, ,»00! — 2005 pp. — на 110 тис. чоловік. Дефіцит трудового ресур­ сного потенціалу України до 2005 р. матиме стійкий характер і (кладатиме в середньому щорічно 0,7 — 0,9 млн чоловік, тобто рівень забезпеченості робочою силою в середньому за рік дорівнюватиме 80 — 82 %. Причиною цього є скорочення трудового потенціалу та потреб галузі (сільського господарства) у робочій силі. З метою забезпечення ефективного функціонування АПК і оп- гимізаці! зайнятості в його основних сферах необхідно: зміцнювати ішробничий потенціал АПК республіки та її регіонів; підвищувати матеріально-технічну базу, технічний рівень розвитку основних сфер комплексу; розвивати ринковий механізм господарювання, розширювати нові прогресивні форми організації виробництва; створювати необхідні житлово-побутові і соціально-культурні умови життя сільських жителів, здійснювати програми нідродження села; підвищувати професійний і кваліфікаційний рівень трудових ресурсів основних сфер комплексу на базі спеціальної і вищої освіти; посилити роль мотиваційних фак­ торів праці. ■'.'...-