Тавлиця 1

Склад і структура агропромислового комплексу України (1994 і % до підсумку)

Сфера АПК	Чисельність про- мкслово-виробничо- го персоналу	Вартість основ­них виробничих фондів	Обсяг продукції
Виробництво засобів ви­робництва Сільськогосподарське ви­робництво Переробна промисловість (харчова і легка) виробнича і соціальна Інфраструктура	15Д 66,4 9,9 8,7	14,2 60,4 14,7 Щ>	U.0 494 35,2 43

73

новлять галузі, що виробляють засоби виробництва для комп­лексу; другу — власне сільськогосподарське виробництво; третю сферу — галузі, які переробляють сільськогосподарську сирови­ну (харчова і легка); четверта сфера представлена виробничою і соціальною інфраструктурою (табл. 1).

Сучасна структура АІЖ України далека від досконалості і характеризується різким розбалансуванням, невідповідністю сировин­ної та переробної сфер, значним відставанням інфраструктурного їх забезпечення, що продовжує створювати і примножувати дефіцит продовольства у дедалі зростаючих масштабах.

Основна роль у чотирисферній структурі АІЖ належить сільському господарству — 49,5 % обсягу продукції і 66,4 % чи­сельності промислово-виробничого персоналу, а на сферу пере­робної промисловості припадає 35,2 % обсягу продукції і 9,9 % зайнятих. На інфраструктуру відповідно припадає 43 і 8,7 %. Ос­новною тенденцією розвитку АПК протягом останніх 10 років є зростання ролі сфери сільського господарства при стабілізації переробної сфери чи незначному зростанні інших сфер комплек­су (інфраструктури).

Ефективний розвиток АПК як складного багатогалузевого утворення з органічно взаємоув'язаними виробництвами різного економічного характеру можливий на основі збалансованої діяльності усіх його ланок (сфер) і підрозділів. Сутність пробле­ми збалансованості АПК полягає у необхідності забезпечення чіткої узгодженості усіх ланок галузевого і територіального ха­рактеру, в удосконаленні структури комплексу, оптимізації про­порцій як між окремими його складовими галузями, так і все­редині них. У кінцевому підсумку пропорційний і збалансований розвиток АПК повинен забезпечити наближення обсягів і струк­тури виробленої продукції з урахуванням якості до суспільних потреб у ній.

Розрахунки галузевої структури регіональних АПК еко­номічних районів свідчать про значну диференціацію у сгаввдаошенні їх складових. Так, у чотирисферній структурі регіональних АПК провідною ланкою була і залишається сфера сільськогошодарського виробництва, питома вага якої коливається від 45 до 58 % загального обсягу товарної продукції комплексів. За найбільшою часткою сільськогосподарської сфери у структурі регіональних АПК еко­номічних районів виділяються Карпатський АПК — 58,4 і Цент­ральний — 57,8 %. На переробну сферу у структурі регіональ­них АПК припадає від 31,7 у Східному до 45,9 % у Кримському

74

АПК. Найбільшим розвитком першої сфери — галузей, що забез­печують АПК засобами виробництва, характеризуються Східний І Донецький АПК, де питома вага цієї сфери перевищує середній рівень в Україні. Дуже низький рівень інфраструктурної сфери, ика у структурі АІЖ в середньому становить 4 — 5 % випуску їх продукції (табл. 2).

АПК України має своєрідну територіальну структуру, що відображає динамічне співвідношення територіальних підрозділів комплексу. Територіальна структура АІЖ — це внутрішня територіальна будова, відповідні форми виробничих утворень, які вклалися в результаті територіального поділу праці та під впли­вом дії закономірностей комплексності. Територіальна структура виражає територіальні пропорції, що відображають співвідношення масштабів всього виробництва комплексу і виробництва окремих видів продуктів або їх взаємопов'язаних груп як ланок тери­торіального поділу праці Навіть на невеликих за розмірами те­риторіях через диференціацію природних і економічних умов, які впливають на спеціалізацію сільського господарства і тери­торіальне зосередження переробних підприємств, спостерігається неоднаковий рівень інтенсивного розвитку господарства, різна кон­центрація виробництва окремих видів його продукції