Методи контролю

1) Спостереження

2) Усне опитування.

3) Індивідуальне опитування

4) Письмові й графічні контрольні роботи.

5) Тестовий контроль.

6) Програмований контроль.

7) Іспити.

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є

1) знання, вміння та навички,

2) досвід творчої діяльності школярів,

3) досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Функції оцінювання

1. виховна,

2. навчальна,

3. діагностико-коригуюча

4. стимулюючо-мотиваційна

5. контролююча

В основі побудови 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів лежить принцип урахування особистісних досягнень школярів.

Чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Тематичне оцінювання навчальних досягнень школярів є обов’язковим і основним, його результати відображуються у класному журналі в окремій колонці.

Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці семестру чи навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік –– на основі семестрових оцінок.

Теорія виховання

Виховання – спеціально організований, цілеспрямований, творчий процес формування педагогічно доцільних суб’єкт-суб’єктних морально-естетичних виховуючих відносин для всебічного і гармонійного розвитку особистості кожного учня.

Соціальне виховання – цілеспрямований процес формування соціально-значущіх якостей особистості дитини, необхідних для успішної соціалізації.

Результат виховного процесу – вихованість особистості – орієнтація на загальнолюдські цінності, інтелігентність, колективізм, креативність, гідність, незалежність в судженнях і відповідальність у вчинках.

Компоненти виховного процесу:

• емоційно-мотиваційний;

• змістовний;

• процесуальний

• контрольно-регулюючий;

• результативний.

---------------------------------------------------------------------------------------------

Закон – філософська категорія, яка відображає істотне, стійке, повторюване, загальне для даної галузі відношення між явищами об’єктивної дійсності.

Закономірність – певна впорядкованість подій, відносна постійність, сталість головних детермінуючих факторів, регулярність зв’язку між речами.

Педагогічні закономірності виховання – адекватне відображення об’єктивної дійсності виховного процесу, що характеризується загальними стійкими властивостями при будь-яких обставинах.

Закономірності:

1. Чим педагогічно доцільніше організовані спілкування та суспільно-корисна діяльність вихованців, тим активніше формуються їхні багатопланові відносини і ефективніше здійснюється виховний процес. С+с/к Д=В+ВП

2. Чим значніший вплив виховного процесу на внутрішню сферу особистості, тим вищий його результат. ВП—О (потреби, мотиви, інтереси, емоції, інтелект) =Р

3. Чим цілеспрямованіше виховний процес спирається на у комплексі своїх впливів на вербальні і сенсорно-рухові особливості вихованців, що лежать в основі їхньої свідомості і практичних дії, тим ефективніше здійснюється гармонійність духовного, морального, трудового і фізичного розвитку. ВП–в+с/р особливості =д,м,т,ф розвиток.

Суперечності виховного процесу:

Внутрішні:

• Між зростаючими особистісними і соціально-значущими завданнями, які належить розв’язувати вихованцеві і його можливостями.

• Між зовнішніми впливами і внутрішніми можливостями

Зовнішні:

• Між організованими впливами виховання батьків, школи і стихійними впливами обставин життя

• Невідповідність виховних впливів школи і родини

• Відсутність єдиних вимог у педагогічному колективі

Принцип – 1) вихідне положення, що регулює життєдіяльність людини;

2) сукупність прийомів ставлення людини до об’єктів, явищ оточуючої дійсності та до інших людей.