Зміст та форми соціально - педагогічної роботи з сі­м'єю.

1. Сімейна політика в Україні

Сьогодні одним з напрямів соціальної політики є сімейна політика, її можна розглядати як систему механізмів, за допомо­гою яких держава створює умови для забезпечення життєдіяль­ності сім'ї. її захисту, якщо вона цього потребує. Необхідність сильної державної сімейної політики зумовлена суспільними потребами: сім'я є партнером суспільства у розв'язанні його го­ловних проблем, збереженні моральних основ, соціалізації ді­тей, розвитку культури та економіки. Отже, суспільство зацікав­лене в такій сім'ї, яка здатна виробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити не лише своє виживання, а й розвиток.

Виходячи з цього, об'єктом сімейної політики є соціальні інститути сім'ї, захист її прав та інтересів у процесі суспільного розвитку. Можна виокремити такі орієнтири сучасної сімейної політики в Україні:

стабілізація сім'ї, зниження рівня розлучень:

підтримка мололо» сім'ї:

підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей в суспільстві

забезпечення розумово та фізично здорового потомства, орієнтація на середньодітну сім'ю:

підвищення виховного потенціалу сім'ї

В Україні можна виокремити такі напрями реалізації сімей­ної політики:

законодавче забезпечення:

• економічні заходи:

• соціальна робота з сім'єю.

Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім'єю обумовлюються групою таких чинників: тип сім'ї; проблеми, які існують в сім'ї: вид соціального інституту, що працює з сім'єю; на­прям фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

2. Соціально-педагогічна робота з сім’єю

Соціально-педагогічна робота з сім’єю має базуватися на таких принципах:

• визнання автономності сім’ї особистості, яка отри­мує допомогу, її право на вільний вибір свого шляху розвитку (якщо її стиль життя не загрожує життю та здоров'ю дітей і найближчого оточення):

• індивідуальний підхід з опорою на реально існуючі можли­вості та ресурси. використання позитивних можливостей розвитку сім'ї без штучного нав'язування чиєїсь волі;

• об'єктивна оцінка потреб сім’ї та надання їй допомоги у вирішенні власних проблем, які базується на усвідомленні членами сім'ї тих труднощів, які мають місце

• визнання первинності реального соціальною оточення і а життєдіяльності сім'ї та вторинності соціально – педагогічної допомоги.

Соціально – педагогічна робота з сім’єю може бути визнана до­сить ефективною, якщо вона сприяє підтримці, збереженню та позитивному розвитку сім'ї як цілісного утворення.

Основний зміст соціально – педагогічної роботи з сім’єю складають: забезпечення сім'ї різними видами соціального обслугову­вання, (соціальна допомога та соціальиі послуги), реабілітація та профілактична робота, соціальний супровід окремих катего­рій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей. Вони реалізуються в практичній діяльності соціальною педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обумовлений переліком вищезазначених чинників.

Соціальне обслуговування сім’ї реалізується шляхом: забез­печення сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою у законодавчому порядку: надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчу­вання, санаторні путівки, оздоровлення членів сім’ї тощо), психологічна підтримка сім'ї у складних життєвих ситуаціях; надан­ня різноманітних консультативних послуг сім'ї: створення мере­жі організацій для надання культурно – освітніх та фізично - оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного до­звілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за ін­тересами, школи молодої сім'ї то що). [9]

Соціально-реабілітаційна робота з сім'єю, в першу чергу, спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сі­мейного статусу окремих членів сім'ї. Така робота здійснюється соціальним педагогом в школі, спеціалістами соціальної служби та кризових центрів. Об'єктами соціальної реабілітації в сім'ї є чле­ни родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізично­го та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послаби­ли або неправильно реалізують свою виховну функцію; сім'ї, в яких окремі члени потребують медичної або професійної реабі­літації. Діяльність спеціалістів по реабілітації сім'ї спрямована на зміцнення родинних зв'язків, подолання відчуженості дитини чи членів родини від сім'ї, корекцію взаємостосунків у сім'ї, допомоги окремим членам сім'ї у професійному та соціальному становленні Основними формами роботи по соціальній реабілітації сім'ї є індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям та психотерапевтичним бесідам з батьками, подружжям та дітьми. Серед групових форм роботи варто відзначити тренінгові заняття, які можуть проводи­тися як з подружніми парами, так окремо з чоловіками та жін­ками. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків та дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації с семінари, відео лекторії, зустрічі з спеціалістами, групи самодо­помоги тощо .[9]