 Завдання для роботи з текстами

 Прочитайте запропоновані для аналізу визначення стилю.

 Прокоментуйте кожне із визначень, обґрунтовуючи літературознавчі поняття, з якими у кожному конкретному випадку співвідноситься слово «стиль».

 Спробуйте дати свої визначення дефініцій «стиль доби», «стиль мистецтва», «літературний стиль», «стиль письменника».

 Література

1. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. – М., 2000.

2. Введение в литературоведение. Литературное произведение: основные понятия и термины / Л.В.Чернец, В.Е.Хализев и др. – М., 1999.

3. Введение в литературоведение / Под общ. ред. Л.Крупчанова. – М., 2005.

4. Волков И. Теория литературы. – М., 1995.

5. Затонский Д. Модернизм и постмодернизм: мысли об извечном коловращении изящных неизящных искусств (от сочинений Умберто Эко до пророка Екклесиаста). – Х., 2000.

6. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001.

7. Літературознавчий словник-довідник / Р.Гром’як, Ю.Ковалів та ін. – К., 1997.

8. Моклиця М. Основи літературознавства. – Тернопіль, 2002.

9. Поспелов Г. Теория литературы. – М.. 1978.

10. Теорія метафоры. Сб. статей. – М., 1990.

11. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – К., 1998.

12. Хализев В.Е. Теория литературы. – М., 1999.

13. Чижевський Д. Культурно-історичні епохи // Українське слово. Хрест. укр. літератури та літературної критики ХХ ст. – К., 1994.

 Фрагменти текстів до дискусії

• Майбутнє належить лише тим, хто володіє стилем (В.Гюго);

• Геніальні письменники майже всі є поганими стилістами, кепськими архітекторами, а людина у них завжди пластична до фізичної відчутності. Лише одиниці з них поєднували мистецтво слова з вражаючою переконливістю пластики (Максим Горький);

• Чим більше я працюю, тим більше переконуюся, що при наполегливому бажанні якомога повніше висловити правду треба відмовитися від турбування про стиль (М.Пруст);

• Метод визначає структуру художнього змісту, стиль – структуру художньої форми (В.Волков);

• Стиль, зрозумілий як спосіб вираження образного засвоєння дійсності, ідейно-емоціного впливу, не може бути ототожнений з формою твору, так само як метод не мона прирівнювати до змісту (Б.Храпченко);

• Стиль – це форма і зміст. Стиль – це конкретна єдність та своєрідність художніх засобів, тематики, ідей, об’єднаних і визначених світоглядом митця, особливостями соціальної дійсності історичної епохи;

• Стиль – це зв’язок форм, що виявляє єдність художнього змісту (В.Днєпров);

• Стиль заякорений на найглибших шарах пізнання, на самій художній сутності речей, бо нам дано його розпізнати у зримих та відчутних образах (Й.-В.Гете);

• Розбіжності між реалізмом і модернізмом є нескінченно великими, проте як розбіжності між бароко і Ренесансом іноді не вповні зрозумілі. Наприклад, важко визначити, до якого із цих напрямів віднести Уільяма Шекспіра (В.Руднєв);

• Стиль для письменника, так само як для маляра, – не проблема техніки, а проблема бачення. Він є відкриттям, яке неможливо було б зробити у прямий та усвідомлюваний спосіб, відкриття якісної відмінності, що існує в тому образі, в якому нам з’являється світ, відмінності, яка, якби не було мистецтва, лишилась би вічною таїною кожного (М.Пруст);

• Визнання стилю явищем індивідуальним з легкістю може стати запереченням його соціальної природи… Стиль поділяє долю й інших важливих категорій мистецтва…, які можуть бути не лише індивідуальними, позбавленими спільного підґрунтя… Стиль можна розуміти або як художню закономірність, зумовлену системою стилетворчих чинників, або як вираження індивідуальності митця (О.Соколов);

• Стиль – це внутрішня властивість одного з видів дискурсу…, це загальна категорія, що абстрагується від локальних стилістичних явищ, притаманних окремому твору (Ц.Тодоров);

• Стиль – це спосіб вираження індивідуальної сутності пистменника (Д.Майлз);

• Стиль – невід’ємна властивість та вираження особистості (Л.Мінк);

• Стиль є ознакою приналежності явища до певної культури, до того чи іншого її соціально-історичного шару, це найважливіша культурна властивість явища (Ю.Борєв);

• Породжувальний (регіональний) та національний шари стилю можна збагнути через інтонаційно-стилістичний аналіз тексту, індивідуальний стиль виявляється через лінгвістичний аналіз, що фіксує відхилення від синтаксичної і граматичної норми. Стиль напряму розкривається через аналіз типології концептуально навантаженої структури художнього твору (дослідження послідовності, наявності та домінантності семи можливих шарів твору). Зрештою, стиль епохи розкривається при аналізі загальних структурно-онтологічних кліше у кожному феномені художньої культури (Ю.Борєв).