13. Основні етапи розвитку політичної думки України

Основні етапи та головні політичні ідеї:

І етап. Політичні ідеї Київської держави (10-13 ст.)

Основними суспільно-політичними ідеями в Київській Русі були погляди на походження держави, князівської влади, правове регулю­вання суспільних відносин, стосунки між церквою і державою, пробле­ми єдності та суверенності політичної влади, об'єднання розрізнених удільних князівств, самостійності й незалежності Русі. Головними проблемами політичної думки цього періоду були дві: рівноправність Русі з іншими державами та необхідність об'єднання руських земель для збереження держави перед зовнішньою загрозою. Представники: Феодосій, Смолятич.

ІІ етап. Політична думка 13-14 ст. - періоду формування Московської та Галицьке-Волинської держав.

Головні ідеї:

• розробляється натуралістична концепція політики;

• проблема співвідношення церковної та світської влади;

• розробляється концепція побудови централізованої держави.

Представники: Ю.Котерман-Дрогобич, С.Оріховський.

ІІІ етап. Політичні ідеї за часів наступу шляхетської Польщі.

Головні ідеї:

• боротьба проти польського поневолення;

• народ повинен захищати свої права;

• втручання церкви у світські справи приносить лише проблеми;

• людина – центральна постать політичного життя.

Представники: Іван Вишенський, Михайло Смотрицький, Зиновій Копистенський.

IV етап. Політичні концепції Києво-Могилянської академії (17-18 ст.) Головні ідеї:

• ідеальний володар – це сильний православний цар;

• церковні справи – компетенція церкви; світські – цивільної влади;

• освічений абсолютизм – найкраща влада для народу.

Представники: Петро Могила, Іван Гізель, Феофан Прокопович, Григорій Сковорода, Пилип Орлик, Степан Яворський.

V етап. Політичні ідеї 20 ст.

Головні ідеї:

• розробка питань національного відродження.

14. Влада: сутність, структура, ресурси, функції.

Як соціальне явище влада має універсальний хар-р. На сьогодні домінує реляціоністський підхід, за яким влада розглядається як відносини щонайменше 2-х суб’єктів, хар-ною ознакою яких є визначальний вплив 1-го суб’єкта на ін.

Вебер розуміє владу як можливість одного соціального суб’єкта реалізовувати свою волю всупереч спротиву інших учасників політичної дії.

За Далем влада – це коли суб’єкт А має владу над суб’єктом Б в тому ступені, в якому А може змусити Б зробити те, що за інших обставин Б не став би робити. Тобто А має владу над Б якщо поведінка останнього є наслідком поведінки А.

Структура влади: 1.Субєкт влади. 2.Обєкт влади. 3.Субєктно-обєктні відносини. 4.Ресурси влади.

Виокремлюють такі ресурси влади:

- економічні – надання об’єкту певних матеріальних благ;

- силові ресурси – застосування фізичного насильства;

- соціальні ресурси – спроможність суб’єкта влади маніпулювати соціальним статусом об’єкта;

- політико-правові ресурси – норми та інститути, за допомогою яких здійснюється влада;

- духовно-інформаційні ресурси – дія цих ресурсів спрямована на свідомість об’єкту влади;

- демографічні ресурси – це сама людина, яка є творцем усіх інших ресурсів;

- суб’єктні ресурси – наявність у суб’єкта влади волі до володарювання і відповідних якостей.

Основними функціями влади є:

· Інтегративна - направлена на консолідацію всіх соціально-політичних сил, інтеграцію ресурсів суспільства з метою реалізації певних цілей.

· Регулятивна - забезпечує створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства, підтримує функціонування цих механізмів.

· Мотивація - влада формує мотиви політичної діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви відповідно до політичних інтересів суб‘єктів владарювання, їхніх політико-організаційних структур.

· Стабілізаційна - націлена на забезпечення стійкого, стабільного розвитку політичної системи, всіх її структур, громадянського суспільства.