
- •1.Історія становлення науки про політику. Основні напрямки в сучас.Пол-гії.
- •2. Політика як соціальне явище: її сутність і структура
- •Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
- •Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.
- •Політична думка Стародавнього Риму: «змішана» форма державного устрою Цицерона.
- •Політична думка Середньовіччя: церква та держава в політичних концепціях Фоми Аквінського та Марсилія Падуанського.
- •Політична думка Відродження. Політичний реалізм н. Макіавеллі
- •8. Політичні ідеї англійського Просвітництва.
- •9. Політичні ідеї французького Просвітництва
- •11. Політичне вчення м. Вебера
- •12. Соціально-політична доктрина ісламу. Сутність халіфату
- •13. Основні етапи розвитку політичної думки України
- •14. Влада: сутність, структура, ресурси, функції.
- •15. Легітимність влади. Типи легітимного панування.
- •16. Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
- •17. Ефективність і стабільність політичної системи.
- •18. Типологія політичних систем.
- •19. Поняття політичного режиму та його типи.
- •20. Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •22. Сутність та головні ознаки демократичного режиму.
- •Сучасні концепції демократії. Теорія поліархії р. Даля.
- •Неопатримоніалізм як тип політичного режиму.
- •25.Характерні риси політичного режиму сучасної України
- •26. Теорія „третьої хвилі демократизації"
- •27. Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації.
- •28.Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демокр д. Растоу.
- •29.Феномен „дефектної демократії”
- •30. Поняття, ознаки, функції держави. Основні концепції походження держави.
- •Федерація як форма державного устрою. Шляхи формування федерацій.
- •32. Унітарна форма державного устрою: сутність та різновиди.
- •33.Республіканська форма державного правління: сутність та різновиди.
- •34.Монархічна форма державного правління: сутність та різновиди.
- •Форма правління в Україні.
- •Сутність правової та соціальної держави
- •Громадянське суспільство та його інститути
- •Парламент як ін.-т представництва та узгодження інтересів.
- •39.Сутність, ознаки та функції політичної партії. Типи партій.
- •40. Різновиди партійних систем.
- •42. Мажоритарна виборча система: сутність, переваги та недоліки
- •43. Пропорційна виборча система сутність, переваги та недоліки.
- •44. Поняття політ ідеології. Лібералізм і неолібералізм як політичні ідеології.
- •45. Поняття політ ідеології. Консерватизм і неоконсерватизм як політичні ідеології
- •46. Поняття політ ідеології . Соціал-демократична ідеологія
- •47. Поняття політ ідеології. Фашизм і неофашизм
- •48. Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури.
- •49. Поняття політичного лідера. Типи політичного лідерства.
- •50. Сутність еліти: концепції в.Парето та г.Моска
- •52. Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: політичний реалізм і неореалізм.
- •53. Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: неолібералізм.
- •54. Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: світ-системна теорія.
45. Поняття політ ідеології. Консерватизм і неоконсерватизм як політичні ідеології
Політична ідеологія - це система уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.
Структура політичної ідеології є комплексом елементів: ідей, гіпотез, концепцій, теорій, ідеалів, програм політичного розвитку, взятих у взаємозв'язку, які мають певну системність.
Ідеологія має три стадії розвитку. Перша стадія - стадія революційної боротьби, яка передбачає схематично такий цикл: рівень емоцій - рівень ідей - рівень дій. Друга стадія - це післяреволюційне відчуження. Третя стадія - зародження нової ідеології.
Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.
Головні положення консерватизму було сформульовано у працях Едмунда Берка, Луї де Боналда. Відправною точкою консерватизму вважають вихід у світ. есе Берка «Міркування про Французьку революцію». А термін «консерватизм» увійшов до наукового обігу після заснування у 1815 р. журналу «Консерватор».
Консерватизм наголошує на необхідності збереження традиційних правил, норм, ієрархії влади соціальних і політичних структур, інститутів, покликаний захищати статус, пояснювати необхідність його збереження, враховуючи реалії, що змінюються, пристосовуватись до них.
Політика консерваторів передбачає обмеження втручання держави в економіку, скорочення її соціальних витрат.
Більшість консерваторів вважає себе захисниками прав людини і головних принципів демократії.
У другій половині XX ст. традиційний консерватизм вступив у суперечність із тенденціями суспільного розвитку, що зумовило його трансформацію в неоконсерватизм.
Неоконсерватизм — сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс багатьох провідних країн світу наприкінці
Неоконсерватори наголошують, що суспільство — складна органічна цілісність, а його частини настільки взаємопов´язані, що зміна однієї з них підриває стабільність усього суспільства. Головним критерієм суспільного розвитку представники цього ідеологічного напряму вважають зміну звичок, традицій і характеру людей. Сучасні консерватори наголошують, що розвиток суспільства мусить бути безпечним як для окремої людини, так і для всього суспільного організму.
46. Поняття політ ідеології . Соціал-демократична ідеологія
Політична ідеологія - це система уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.
Структура політичної ідеології є комплексом елементів: ідей, гіпотез, концепцій, теорій, ідеалів, програм політичного розвитку, взятих у взаємозв'язку, які мають певну системність.
Ідеологія має три стадії розвитку. Перша стадія - стадія революційної боротьби, яка передбачає схематично такий цикл: рівень емоцій - рівень ідей - рівень дій. Друга стадія - це післяреволюційне відчуження. Третя стадія - зародження нової ідеології.
Соціал-демократична ідеологія - намагається поєднати уявлення про суспільство соціальної справедливості з низкою ліберальних ідей і уявлень, виходить з пріоритету поступової еволюції суспільства в напрямку ладу соціальної справедливості і рівності громадян незалежно від їх суспільного становища, збереженні при цьому громадянського миру. Родоначальники соціал-демократії: Ф. Лассаль, Е. Бернштейн, К. Каутський. Соціал-демократія, як один з напрямків соціалістичної ідеології, виникла в кінці XIХ в. в надрах марксизму.
Три етапи розвитку: 1 етап. Велика частина соціал-демократичних партій були об'єднані Енгельсом в 1889 р. і розділяла основні марксистські принципи щодо революційного шляху переходу до соціалізму, насильницьких форм перетворення суспільних відносин і роль диктатури пролетаріату в цих процесах. 2 етап. Початок ХХ ст. - розкол соціал-демократії на три течії: правий, лівий і центристський. 3 етап На цьому етапі завершується формування соціал-демократичної доктрини.
Характерні риси соціал-демократичної доктрини: соціалізм - громадської лад, який досягається шляхом реформ; в економічній сфері - збереження приватної власності та функціонування інших форм власності, підтримка ідеї змішаної економіки; державне регулювання економікою; націоналізація найбільших компаній; самоврядування робочих колективів та фермерів; участь профспілок у розробці національної економічної політики; участь трудящих у прийнятті рішень на рівні компаній і підприємств, розробка та підтримка соціальних програм; в міжнародному плані - розробка і підтримка програм, що забезпечують стабільність у світі. На практиці концепція «демократичного соціалізму» успішно реалізована у Швеції, Австрії, Швейцарії.