26. Теорія „третьої хвилі демократизації"

Дана теорія зявилася у 90-ті роки ХХстоліття. Самюель Хантінгтон. у 1991 році видав працю під назвою «Третя хвиля демократизації наприкінці 20 століття». Хантінгтон представив демократизацію, як глобальний процес. Глобальний характер розповсюдження демократії на його думку виявляється в тому, що жодна країна не може уникнути впливу цього процесу. На думку Хантінгтона поширення демократизації у світі відбувається у вигляді хвиль. Він виокремив три хвилі демократизації: це періоди, коли кількість демократій у світі збільшилася та дві реверсні (зворотні)хвилі, це період коли кількість демократій зменшилася.

Перша хвиля починається у 20-ті роки 19 століття і триває до 20-х років 20 століття. У цей час демократизація утвердилася у 29 країнах, у тому числі у США, Велико-Британії, Франції, Швейцарії.

У 20-ті роки 20століття по 43-тій рік триває зворотня хвиля(перша). У цей час у багатьох країнах Європи утверджується авторитарні та тоталітарні диктатури.

У 1943-до початку 1960 років друга хвиля демократизації, знову збільшується кількість демократій, що повязано з двома головними факторами:

-підсумки другої світової війни

-процес деколонізації

За підсумки другої хвилі у світі нараховувалось 36 демократичних країн. На межі 50-60 років починається друга зворотня хвиля, яка триває до середини 70-х років. У цей час кількість демократій знову зменшується, переважно за рахунок країн Третього світу(Чилі, країни Близького Сходу).З середини 70-х років починається третя хвиля демократизації.

Прояви третьої хвилі:

-Греція-1974р., Португалія-1983р., Туреччина-1983р., Іспанія-1977р.(Франко)., Філіпіни-1986р., Пд. Корея-1988р.,

Повалення 1989-1991 роки в країнах Центральної і Східної Європи.

Причини третьї хвилі демократизації:-підрив легітимності диктаторських режимів; -швидке економічне зростання у 60-ті роки; -зміни у доатрині католицької церкви; -зміни у зовнішній політиці провідних деожав світу(період «розрядки»у міжнародних відносинах); -демонстарційний уфект.

27. Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації.

Усі теорії демократизації умовно об'єднують у 2 групи:

- структурні теорії;

- процедурні.

Структурні теорії розглядають процес демократизації, як похідний від певних структурних змін у суспільстві. Серед таких змін називають:

формування ринкової економіки;

прискорення економічного зростання;

формування середнього класу;

зростання рівня освіти у суспільстві.

У 50-рр. американські вчені Лернер, Ліпсет висунули гіпотезу, за якою успішний економ. розвиток сприяє плюралізму і призводить до встановлення демократичних режимів. Вони вказували, що існує пряма залежність між рівнем економ.розвитку і рівнем демократії у суспільстві. Чисельні імперичні дослідження підтверджують цю тезу, було встановлено, що серед країн з низьким рівнем економ.розвитку 75% мають авторитарні режими. В свою чергу серед країн з високим рівнем економ.розвитку майже всі є демократичними. Проте вже наприкінці 60-рр. тези про прямолінійну залежність почали заперечувати. Було встановлено, що на певних етапах економ.розвиток не сприяє збереженню авторит.диктатур.

В рамках структур.теорії велику увагу приділяється впливу релігії на процес демократизації. Існує думка, що найбільш на процес демократизації сприяє християнство у його протистанський або католицькій формі. На кінець 80-х рр. минулого століття з 46 демокр.держав 39 були протистанськими або католицькими. Поширеною також є думка, щонайменше 1 релігія перешкоджає демократії(іслам).