3. Методичні принципи навчання фізичних вправ. Фізичне навантаження на уроці фізичної культури та щільність уроку.

Методичні принципи навчання фізичних вправ

Принципи – це основні положення, що визначають зміст, закономірності, правила, форми навчально-виховного процесу у фізичному вихованні.

Знання принципів та їх практична реалізація роблять ФВ школярів ефективнішим, а їх ігнорування вчителем робить шлях від постановки завдань до досягнення бажаного результату довшим, це може зашкодити здоров'ю дітей, призвести до втрати інтересу учнів до занять фізичними вправами.

Фізичне виховання включає і навчання фізичних вправ, і озброєння учнів знаннями та навчання їх самостійно займатись, і виховання фізичних якостей, і тому принципи правомірно називати не тільки дидактичними, а й методичними.

Систематичність і послідовність при навчанні фізичним вправам. Увесь навчальний матеріал викладають учням у певній послідовності й певному обсязі. Щодо цього велике значення має державна програма. Матеріал програми вивчається систематично. Новий матеріал погоджується із пройденим, поступово розширюються й глибшаються знання, уміння, навички. Систематичність при навчанні досягається правильним плануванням навчального процесу.

При проходженні програмного матеріалу спочатку вивчаються менш складні види вправ, потім більш складні. Наприклад, найпростіші види лазіння по гімнастичній стінці й лаві в I і II класах підводять до лазіння по канатові в старших класах.

В окремих видах вправ також дотримується принцип систематичності й послідовності. Від простих, елементарних вправ поступово переходять до більш складних. Так, в загальнорозвиваючих вправах від одного-двох елементів переходять до трьох-чотирьох; від вправ на два — чотири рахунки до вправ на вісім — дванадцять рахунків, від симетричних, однойменних до асиметричних, різнойменним; у стрибках у висоту від довільного способу до способів «зігнувши ноги», «переступання»; у лижній підготовці від пересування довільним способом до одночасного безкрокового ходу і т.д.

Важливим також є систематичне наростання навантаження як в окремо взятому уроці, так і від уроку до уроку. Це приводить до кращих результатів у фізичному розвитку дітей. Поступове наростання навантаження є неодмінною умовою попередження травм.

При навчанні окремим вправам спочатку створюються полегшені умови, потім умови поступово ускладнюються (наприклад, спочатку рівновага на підлозі, потім вправи на лаві, колоді; пересування на лижах по рівній місцевості, далі по пересіченій і т.д.).

Принцип свідомості й активності учнів.

Процес навчання будується на розумінні й свідомому засвоєнні учнями навчального матеріалу. Для цього вчитель роз'ясняє учням значення фізичних вправ, учить дітей правильному виконанню, попереджаючи помилки й виправляючи їх. Він прагне до того, щоб учні розуміли весь досліджуваний матеріал, активно його сприймали й переносили в міру можливості у своє повсякденне життя. Треба, щоб у результаті занять у школярів зростав інтерес до фізичної культури, фізичних вправ, щоб у них з'явилося бажання займатися більше й краще не тільки на уроках, але й у секціях, брати участь у фізкультурних заходах, вправлятися в будинку.

Учитель на початку кожного уроку ставить перед дітьми конкретні завдання, указуючи, для чого і як потрібно виконувати ці завдання й чому так, а не інакше. Важливо переконатися в тому, що завдання зрозумілі учням, зрозумілі труднощі у виконанні завдань. Це підвищує активність учнів, їх інтерес.

Для підвищення активності й свідомості вчитель привчає дітей до посильного аналізу, що відбувається на уроці, спостереженню за рухами своїх товаришів, оцінці виконання й самостійному виправленню помилок.

Виправлення помилок самими учнями є вираженням свідомості у вивченні вправ.

Виконання учнями посильних завдань (підготовка місць занять, реманенту, шикування класу, самостійне виконання вправ) активізує учнів, сприяє свідомому відношенню до справи.