24. Одержання хабара. Кваліфікуючі ознаки злочину (ст.. 368 кку)

Об’єкт злочину – суспільні відносини з приводу службових відносин. Предметом хабара можуть бути матеріальні цінності або майнові блага.

Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні службовою особою хабара у будь-якому вигляді за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Суб'єкт – спеціальний, лише службова особа.

Службова особа – це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представника влади, а також обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно – розпорядчих чи адміністративно – господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.

До кваліфікованих видів злочину закон відносить одержання хабара: 1) у великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає відповідальне становище; 3) за попередньою змовою групою осіб;4) повторно; 5) поєднане з вимаганням хабара (ч. 2 ст. 368); до особливо кваліфікованих - одержання хабара: 1) в особливо великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч, 3 ст, 368).

25. Звільнення від відбуття покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання вироку (ст. 80 кку)

Давність обвинувального вироку — це перебіг визначеного законом часу з моменту набрання обвинувальним вироком законної сили і приведення його до виконання, протягом якого покарання не було застосоване до засудженого і вирок залишився невиконаними

Давність виконання обвинувального вироку може бути застосо¬вана за таких умов: 1) закінчення строків давності, які передбачені ч. 1 ст. 80 КК; 2) неухилення засудженого від відбування покарання (відсутній перебіг давності); 3) невчинення засудженим до закін¬чення строків давності нового злочину (середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого) — немає переривання давності. .

Як зазначено в ч. 1 ст. 80 КК, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

2) два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

3) три роки — у разі засудження до покарання у вигляді обме¬ження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

4) п'ять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбав¬лення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

5) десять років — у разі засудження до позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяж¬кий злочин;

6) п'ятнадцять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлю¬ється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності подвоюються. Перебіг строків давності виконання обвинувального вироку переривається, якщо до закінчення строків, засуд-жений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КК питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, до¬вічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі на певний строк.

Слід мати на увазі, що згідно з нормами міжнародного права незалежно від часу вчинення злочину строки давності не застосову¬ються до військових злочинів, які порушили закони та звичаї війни, злочинів проти миру та безпеки людства незалежно від того, були вони вчинені під час війни чи в мирний час, а також за геноцид. Ці положення міжнародного права викладені в ч. 6 ст. 80 КК, згідно з якою давність не застосовується у разі засудження за злочини про¬ти миру та безпеки людства, якими є: планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437); порушення законів та звичаїв війни (ст. 438); застосування зброї масового знищення (ст. 439); геноцид (ч. 1 ст. 442 КК).