- •1.Умисне вбивство
- •6.Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- •8.Зараження венеричною хворобою
- •9.Амністія та помилування.
- •1. Помилування - це індивідуальне державно-владне веління у формі пробачення особі, яка вчинила злочин будь-якої тяжкості.
- •11. Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину.
- •24. Одержання хабара. Кваліфікуючі ознаки злочину (ст.. 368 кку)
- •25. Звільнення від відбуття покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання вироку (ст. 80 кку)
- •26. Повторність, сукупність і рецидив злочинів
- •27. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи ( ст.. 391 кку)
- •28. Умисні легкі тілесні ушкодження (ст.. 125 кку), Побої та мордування (ст. 126 кку)
- •32. Незаконне полювання
- •42. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263)
- •43.Доведення до самогубства (ст.120)
- •44.Поняття кримінальної відповідальності
- •45.Державна зрада: поняття та форми. Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності.(ст..111)
- •46.Загальні засади призначення покарання за Кримінальним правом Укр.
- •47.Поняття та завдання покарання. Система покарань. Класифікація (види) покарань.
- •48.Закінчений та незакінчений злочин. Готування до злочину.
- •49.Ухилення від призову на строкову військову службу.
- •50.Правові підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності.
- •83.Поняття складу злочину та його значення. Елементи складу злочину та їх органічна єдність. Види складів злочинів залежно від їх тяжкості.
- •85. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •86. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (від 3 до 8 років)
- •88. Крадіжка (ст.185 кку)
- •92. Згвалтування. Фізичне та психічне насильство як ознаки об’єктивної сторони. Особливо тяжкі наслідки зґвалтування ( ст. 152 кку)
24. Одержання хабара. Кваліфікуючі ознаки злочину (ст.. 368 кку)
Об’єкт злочину – суспільні відносини з приводу службових відносин. Предметом хабара можуть бути матеріальні цінності або майнові блага.
Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні службовою особою хабара у будь-якому вигляді за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Суб'єкт – спеціальний, лише службова особа.
Службова особа – це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представника влади, а також обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно – розпорядчих чи адміністративно – господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.
До кваліфікованих видів злочину закон відносить одержання хабара: 1) у великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає відповідальне становище; 3) за попередньою змовою групою осіб;4) повторно; 5) поєднане з вимаганням хабара (ч. 2 ст. 368); до особливо кваліфікованих - одержання хабара: 1) в особливо великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч, 3 ст, 368).
25. Звільнення від відбуття покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання вироку (ст. 80 кку)
Давність обвинувального вироку — це перебіг визначеного законом часу з моменту набрання обвинувальним вироком законної сили і приведення його до виконання, протягом якого покарання не було застосоване до засудженого і вирок залишився невиконаними
Давність виконання обвинувального вироку може бути застосо¬вана за таких умов: 1) закінчення строків давності, які передбачені ч. 1 ст. 80 КК; 2) неухилення засудженого від відбування покарання (відсутній перебіг давності); 3) невчинення засудженим до закін¬чення строків давності нового злочину (середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого) — немає переривання давності. .
Як зазначено в ч. 1 ст. 80 КК, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
2) два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
3) три роки — у разі засудження до покарання у вигляді обме¬ження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
4) п'ять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбав¬лення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
5) десять років — у разі засудження до позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяж¬кий злочин;
6) п'ятнадцять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлю¬ється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності подвоюються. Перебіг строків давності виконання обвинувального вироку переривається, якщо до закінчення строків, засуд-жений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КК питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, до¬вічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі на певний строк.
Слід мати на увазі, що згідно з нормами міжнародного права незалежно від часу вчинення злочину строки давності не застосову¬ються до військових злочинів, які порушили закони та звичаї війни, злочинів проти миру та безпеки людства незалежно від того, були вони вчинені під час війни чи в мирний час, а також за геноцид. Ці положення міжнародного права викладені в ч. 6 ст. 80 КК, згідно з якою давність не застосовується у разі засудження за злочини про¬ти миру та безпеки людства, якими є: планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437); порушення законів та звичаїв війни (ст. 438); застосування зброї масового знищення (ст. 439); геноцид (ч. 1 ст. 442 КК).
