100 Політична ідеологія як провідна ідеологічна форма суспільної свідомості

ідеологія будь-якої соціальної групи, партії, еліти, навіть державна ідеологія тоталітарного режиму — це система ідеологічних форм суспільної свідомості, що виступають і як відносно самостійні форми духовного життя, і як синтетична форма на базі їх взаємодії. Тобто, ідеологія претендує на системне відображення сутнісних сторін соціальної дійсності як загальна форма класової або групової свідомості та самосвідомості.

Спеціальний аналіз ідеології як системи ідеологічних форм суспільної свідомості (форма тут виступає як тип змісту) і як рушійної сили суспільного розвитку є засобом упорядкування уявлень про ідеологію в цілому, подолання поглядів на ідеологію як на щось нерозчленоване, конгломератне, без чіткої специфікації складових елементів. Тут важливо підкреслити, що конкретні, специфічні форми ідеології діалектично взаємопов'язані та перебувають у стані принципової взаємної відповідності, хоч ця відповідність і може змінювати свою конфігурацію.

Традиційно провідною ідеологічною формою вважається політична, яка частіше зветься політичною ідеологією. В цій формі ідеології найбільш чітко проглядається як структура ідеології взагалі, так і усіх інших ідеологічних форм — економічної, правової, моральної, естетичної, релігійної тощо. Тому на її прикладі ми покажемо як структуру ідеології в цілому, так і інших ідеологічних форм суспільної свідомості. Тобто, погляд на політичну ідеологію можна перенести і на верхній рівень (на ідеологію в цілому) та на однопорядкові форми ідеології.

Кожен політичний рух, соціально активна верства, група, навіть держава прагнуть мати політичну оцінку дійсності в теоретичній формі, програму політичного розвитку на перспективу. Теорія дійсно наукової політичної ідеології повинна відповідати реаліям в країні і світі, спиратись на факти і висновки, які випливають з вивчення цієї реальності суспільними науками. Це ж стосується і конкретних теорій та доктрин, які входять до ідеології. Вірно сформульовані теорії, доктрини, гіпотези слугують теоретичною підвалиною організаційних і пропагандистських стратегій та дій.

101 Типи політичної свідомості

Поняття «тип політичної свідомості» використовується для характеристики істотних особливостей відображення в свідомості різних категорій людей політичних явищ і процесів та пов'язаної з цим своєрідності їх ставлення до політичної дійсності. Така своєрідність закріплюється в політичних установках і позиціях різних суб'єктів політичних відносин і проявляється в їх тяжінні до специфічної або постійної політичної поведінки. При цьому особливо слід наголосити на моменті повторення, в ході якого тільки й можуть проявлятися реальні політичні погляди й переконання людей, дійсний рівень і характер їх політичної свідомості. Аналіз реальної політичної поведінки людей є найефективнішим засобом виявлення особливостей їх політичної свідомості.

Весь різноманітний спектр ідейно-політичних установок, переконань і позицій людей можна систематизувати за різними підставами, які дозволяють виділити найхарактерніші риси їхньої політичної свідомості. В літературі найбільш поширена типологізація за такими підставами: за соціальним складом суб'єктів політики, оскільки політичній свідомості відповідних соціальних груп властиві специфічні риси; за прихильністю людей до певних суспільних ідеалів й цінностей; за характером ставлення різних груп до інститутів державної влади; за схильністю людей до того чи того способу діяльності в сфері політики; за особливостями емоційно-психологічних переживань, що пов'язані з динамікою політичних процесів. Існують й інші підстави і критерії, за якими можлива типологізація суспільної свідомості. Вкажемо на найпоширеніші типи політичної свідомості.

Залежно від прихильності людей до відповідних політичних ідеалів і цінностей політична свідомість може бути:

- ліберальною, для якої пріоритетами в політиці є принципи свободи індивіда;

- консервативною, яка спрямована на збереження традиційних

суспільних підвалин і цінностей; - соціалістичною, яка спирається на пріоритет у політиці принципів

колективізму, соціальної рівності й справедливості.

У літературі зустрічається також типологія політичної свідомості залежно від характеру ставлення суб'єкта політичної дії до держави як політичного інституту. Одні люди визнають її суспільне значення, бачать у ній важливий засіб вирішення всіх соціальних проблем і навіть схильні абсолютизувати роль держави. В цьому випадку кажуть про етатистський (від фр. etat — держава) тип політичної свідомості, який спирається на розуміння активної ролі держави в суспільних процесах, особливо в економічних сферах. Є й такі групи людей, які скептично ставляться до держави або взагалі не визнають її позитивної ролі в суспільному житті. Тоді кажуть про анархістський (від грецьк. anarchia — безвладдя) тип політичної свідомості, для якого характерна орієнтація на бездержавне регулювання суспільних процесів, і перш за все в сфері матеріального виробництва.

Залежно від прихильності суб'єктів політики до тих чи тих форм політичного устрою суспільства, а отже, і до способів організації політичного життя, можна назвати демократичний, авторитарний і тоталітарний типи політичної свідомості. Перший орієнтується на принципи й норми демократичних форм політичного життя, другий — на необмежену владу однієї особи, третій — не тільки на необмежене панування, але й на повний контроль з боку суб'єкта володарювання (окремої особи або групи) за всіма сферами життя суспільства.

Якщо за основу взяти орієнтацію на характер соціальної діяльності суб'єкта, то політична свідомість може бути консервативною (орієнтується на збереження колишніх суспільних устоїв), радикальною (орієнтується на докорінні, рішучі перетворення), реформістською (орієнтується на здійснення соціальних змін шляхом реформ) та революційною (орієнтується на здійснення різкого стрибкоподібного переходу від одного якісного стану до іншого).

Можна назвати ще один критерій типологізації політичної свідомості — це орієнтація певних груп людей на регулятивні механізми в межах політичної системи. Історія суспільства знає два основні регулятивні механізми — ринок і державу. Схильність до того або того механізму в політичному житті формує відповідні типи політичної свідомості — ринкову або бюрократичну.

Ринкова політична свідомість розглядає політичні процеси й явища крізь призму відносин «купівлі — продажу», досягнення користі, що вважається метою політичної діяльності. Політика є різновидом бізнесу, сам політик — або «товар», або «бізнесмен». Політичні рішення — результат «торгової угоди». Ця свідомість орієнтується на конкурентну боротьбу як універсальний принцип функціонування політичної системи. Це свідомість індивідуалізму, для якої найвищою метою є приватні (іноді групові) інтереси. Держава та інші політичні структури розглядаються і оцінюються як засіб реалізації інтересів.

Бюрократична свідомість спирається на корпоративні інтереси групи осіб або апарату управління певних державних чи господарських структур. Політична свідомість бюрократичного типу сприймає раціональність як організованість (або порядок) і бюрократичне управління.

Треба мати на увазі, що той або інший тип політичної свідомості у чистому вигляді зустрічається дуже рідко. В реальному житті окремої людини може одночасно проявлятися декілька типових рис політичної свідомості. А може бути й так, що політична свідомість і поведінка людини синтезує всі складові елементи політичних орієнтацій в суспільному житті. Це означає, що кожний носій політичної свідомості завжди повинен аналізуватися у певних параметрах політичного простору і часу, складові елементи яких перебувають у діалектичній взаємодії, котра активно впливає на характер мислення, цінності, переконання й поведінку конкретної особи.

Сучасні реалії політичного життя українського суспільства дають можливість для узагальнення типологічних ознак політичної свідомості. Спираючись на матеріали різних соціологічних досліджень, моніторингів, аналітичні розробки, можна назвати такі домінуючі типи української політичної свідомості:

1. Патерналістсько-егалітарна політична свідомість. Для неї

характерні очікування вирішення всіх проблем за рахунок політики держави або, в крайньому разі, місцевої влади і керівництва підприємств. Носії такої політичної свідомості відверто жадають «сильної руки», яка б навела порядок у державі аж до переділу власності.

2. Індивідуалістично-ліберальна політична свідомість. Для неї характерна орієнтація при вирішенні своїх проблем перш за все на власні сили, переконаність у тому, що можна самому керувати своєю долею. Представники цього типу діяльні, у них немає невпевненості у своєму майбутньому, вони більшою мірою орієнтовані на кар'єру і життєвий успіх.

Решта населення являє собою різні перехідні типи між цими двома крайніми типами свідомості. У цілому тенденція розвитку політичної свідомості йде у напрямі переважного зростання групи з індивідуалістично-ліберальними переконаннями. Але при цьому слід мати на увазі, що носіями усіх типів політичної свідомості притаманні внутрішня суперечливість, багато у чому пов'язану з об'єктивною суперечливістю українського політичного життя.

Політична свідомість існує в двох основних формах — як політична психологія і як політична ідеологія. Оскільки масова політична свідомість — політична психологія мас — була проаналізована нами раніше, докладніше зупинимося на аналізі феномена «політичної ідеології».