155 Кпк) ( 1002-05 ), і коли є достатні підстави вважати, що ця

особа може ухилитися від слідства й суду або виконання

процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи

продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

У разі, коли особа підозрюється або обвинувачується у

вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді

позбавлення волі на строк не більше трьох років, взяття під варту

допускається лише у виняткових випадках (ч. 1 ст. 155 КПК)

( 1002-05 ). Такими є випадки, коли на підставі наявних у справі

фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші

запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного,

обвинуваченого. Це можливо, наприклад, коли особа не має

постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає

наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні

зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного заходу,

не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства,

суду чи виконання судових рішень або ж коли особу підозрюваного

взагалі не встановлено. Винятковість даного випадку має бути

обгрунтована у поданні про обрання запобіжного заходу і в

постанові судді.

Судам необхідно мати на увазі, що відповідно до п. 3 ч. 6

ст. 106 ( 1002-05 ), частин 3 і 4 ст. 165-2 КПК питання про

обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має бути

вирішене протягом 72 годин з моменту затримання підозрюваного,

обвинуваченого, а в разі перебування особи за межами населеного

пункту, в якому діє суд, - не пізніше 48 годин з моменту доставки

затриманого в цей пункт. Разом з тим надходження до суду подання

про взяття затриманої особи під варту після закінчення цих строків

не є підставою для відмови в його розгляді. На таке порушення

суддя відповідно до ст. 23-2 КПК ( 1001-05 ) зобов'язаний

реагувати окремою постановою.

Звернути увагу судів на те, що під час судового розгляду

подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про взяття під

варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов'язує

можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ч. 1 ст.

155 КПК) ( 1002-05 ).

Розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні

особою злочину або обвинувачення останньої обгрунтованими, тобто

чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у

визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про

наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть

бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи,

складені за результатами оперативно-розшукової діяльності,

протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

Питання про продовження строків тримання під вартою в

порядку, передбаченому ст. 165-3 КПК ( 1002-05 ), вирішується

суддями відповідно до вимог ст. 156 цього Кодексу.

Строк тримання під вартою може бути продовжений до чотирьох

місяців - як суддею, який вирішував питання про обрання

запобіжного заходу, так і іншим суддею місцевого суду.

Подання про продовження строку тримання під вартою має бути

розглянуте суддею до закінчення строків, установлених ст. 156 КПК

( 1002-05 ). Це подання підлягає розгляду лише за умови, що воно

згідно з ч. 1 ст. 165-3 КПК погоджене з відповідним прокурором та

що строки проведення досудового слідства продовжені відповідно до

ст. 120 КПК.

Вважати правильною практику тих суддів, які при розгляді

подання про продовження строків тримання під вартою та в разі

надходження обґрунтованих клопотань про участь обвинуваченого та

його захисника у розгляді такого подання, визнають обов'язковою

явку обвинуваченого та захисника, допущеного до участі у справі

відповідно до вимог частини першої статті 45 КПК ( 1001-05 ).

Обвинувачений доставляється в суд, наприклад, тоді, коли певні

обставини можна з'ясувати тільки шляхом його опитування (стан

здоров'я, обгрунтованість його заяв про неправильне ведення чи

безпідставне затягування розслідування справи, наявність у нього

бажання й фінансових можливостей бути звільненим під заставу

тощо). { Абзац четвертий пункту 19 із змінами, внесеними згідно з

Постановою Пленуму Верховного Суду N 15 ( v0015700-08 ) від

24.10.2008 }

20. Звернути увагу судів на обов'язковість дотримання

передбаченої ч. 3 ст. 165-3 КПК ( 1002-05 ) процедури розгляду

подання слідчого чи прокурора про продовження строку тримання під

вартою.

Розглядаючи таке подання, суддя з'ясовує обставини, з якими

закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (статті

148, 150, 155, 165-2 КПК) ( 1002-05 ), а також умови, за яких

продовження строку є можливим (ст. 156 КПК).

Постанова судді про продовження строку тримання під вартою чи

відмову в цьому повинна бути мотивованою.

Звернути увагу суддів на те, що при обґрунтуванні рішення

про продовження строків тримання під вартою слід враховувати

вимоги статей 148, 150 КПК ( 1002-05 ), статей 5, 6 Конвенції

( 995_004 ) та положень, встановлених у рішеннях Європейського

суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків

тримання особи під вартою. { Пункт 20 доповнено абзацом четвертим

згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 15 ( v0015700-08 )

від 24.10.2008 }

Встановивши підстави для зміни (скасування) запобіжного

заходу, суддя своєю постановою відмовляє у продовженні строку

тримання під вартою і може змінити (скасувати) цей запобіжний

захід.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у

вигляді взяття під варту щодо неповнолітнього, суди мають

керуватися ст. 434 КПК ( 1003-05 ), згідно з якою до такої особи

зазначений запобіжний захід може застосовуватись у виняткових

випадках, коли це зумовлено тяжкістю злочину, у вчиненні якого

вона обвинувачується, за наявності підстав та в порядку,

передбачених статтями 148, 150, 155 КПК ( 1002-05 ). Крім

запобіжних заходів, перелічених у ст. 149 КПК, до цієї особи може

бути застосований один із заходів, передбачених ст. 436 КПК, -

передача під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а якщо

вона виховується в дитячій установі, - під нагляд адміністрації

цієї установи.