Розділ 11 Гарантії прав на землю

Питання до теми:

1.      Загальна характеристика гарантій прав на землю.

2.      Способи захисту прав на земельні ділянки.

3.      Правове забезпечення відшкодування збитків власникам зем­ лі та землекористувачам.

4.      Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

5.      Причини виникнення, визначення видів та правові засади вирішення земельних спорів.

6.      Органи, що вирішують земельні спори, умови та порядок їх розгляду і вирішення.

§ 1. Загальна характеристика гарантій прав на землю

Термін "гарантія" походить від французького слова §агапїіе — порука; умова, яка забезпечує щось. Він часто використовується для позначення способу забезпечення законодавчих або договірних зобов'язань, прав та обов'язків. Це пов'язано з тим, що без забез­печення законодавчих вимог не можна розраховувати на їх високу ефективність.

Гарантії прав на землю мають свої засади, які надають їм реаль­ного характеру. Реальність гарантій заснована на наявності земель­ного фонду нашої країни. Без земельних ресурсів правовими засо­бами не можна реально гарантувати права на землю. Проте не можна принижувати й значення юридичних гарантій цих прав.

Юридичні гарантії прав на землю, закріплені у розділі V ЗК, за­сновані на конституційних нормах. Так, згідно зі ст. 13 Конституції земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від йо­го імені права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарю­вання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст. 14 Конституції земля є основним національним ба­гатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Пра­во власності на землю гарантується. Це право набувається і ре­алізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Важливим є положення ст. 55 Основ­ного Закону нашої країни, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службо­вих осіб.

Більшість гарантій прав на землю, передбачених ЗК, — це га­рантії, розглядувані у широкому розумінні. До них належить, зок­рема, закріплення права власності на земельні ділянки та права землекористування, умов та порядку набуття і припинення прав на землю.

А у розділі V ЗК закріплені конкретні гарантії прав на земельні ділянки. Вони охоплюють лише сферу захисту суб'єктивних прав на землю та прав, які випливають з них. Насамперед це стосується захисту права власності на землю, відшкодування збитків власни­кам землі та землекористувачам, вирішення спорів, пов'язаних з реалізацією зазначених прав, відповідальності за їх порушення то­що. Тому можна вважати, що у цьому розділі закріплені гарантії прав на землю у вузькому розумінні. Про це свідчить й те, що в ньому в основному йдеться про захист прав на земельні ділянки фізичних та юридичних осіб.

Сказане вище не означає, що права держави або територіальних громад, а також їх органів, установ і підприємств на землю мають бути менш гарантовані. Вони також потребують відповідних га­рантій, особливо за існування різноманітності права власності на землю й поширеності орендного землекористування у період пере­ходу нашої держави до ринкових відносин. Проте нині традиційна необмежена гарантованість їх земельних прав втратила пріоритетне значення.