- •§ 1. Загальна характеристика гарантій прав на землю
- •§ 2. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •§ 3. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •§ 4. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •§ 5. Причини виникнення, визначення видів та правові засади вирішення земельних спорів
- •§ 6. Органи, що вирішують земельні спори, умови та порядок їх розгляду і вирішення
§ 4. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Умови та порядок відшкодування збитків, завданих власникам землі та землекористувачам, істотно відрізняються від загальновідомих цивільно-правових засад їх компенсації. Так, відповідно до ч. 1 ст. 157 ЗК таке відшкодування збитків здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також зазначені органи та особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення останньої промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. У ч. 2 зазначеної статті підкреслено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.
У наведеній вище нормі насамперед звертає на себе увагу коло суб'єктів, які зобов'язані відшкодовувати збитки. Безумовно, ними можуть бути заподіювачі протиправної шкоди, до яких можна застосовувати цивільно-правові засади компенсації останньої. Проте найчастіше ними є заподіювачі правомірної шкоди. У таких випадках у силу вимог земельного законодавства збитки можуть відшкодовуватися не заподіювачем шкоди, а вигодонабува-чем, тобто суб'єктом, в інтересах якого діяв заподіювач шкоди. Так, згідно з п. 5 Порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі — Порядок), незважаючи на те, що вилучення (викуп) земель провадиться за рішенням відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування, збитки землевласників та землекористувачів відшкодовуються не зазначеними органами, а юридичними або фізичними особами, в інтересах яких прийнято рішення про вилучення (викуп) земель.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зазначено, що збитки землевласників та землекористувачів, завдані іншими актами органів державної влади або місцевого самоврядування, прийнятими в інтересах вигодона-бувачів (юридичних або фізичних осіб), підлягають відшкодуванню останніми. Проте це правило застосовується лише у випадках завдання правомірних збитків і не стосується збитків, завданих неправомірними діями. В останньому випадку збитки повинен відшкодовувати орган, який прийняв відповідне рішення.
Перелік суб'єктів відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, наведений у розглянутій вище земельно-правовій нормі, не є вичерпним. Він, наприклад, не охоплює суб'єктів, які завдали збитків іншим шляхом, ніж обмеження прав на землю або заподіяння екологічної шкоди. Відповідно до п. 5 Порядку такі збитки відшкодовуються усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які їх завдали, незалежно від способу завдання. Крім того, можуть бути застосовані загальні норми цивільного законодавства, згідно з якими будь-який заподіювач шкоди зобов'язаний її відшкодувати. Тому до суб'єктів — заподіювачів шкоди власникам землі та землекористувачам, не зазначених у Порядку, застосовується порядок її визначення та відшкодування, передбачений цивільним законодавством.
Відповідно до Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створюваними районними державними адміністраціями або виконавчими органами міських рад (міст обласного значення). Ці розміри встановлюються в повному обсязі згідно з їх реальною вартістю на момент завдання збитків та витратами на поліпшення якості земель з урахуванням ринкової або відновної вартості останніх. Відновна вартість визначається на підставі нормативів та індексів, наведених у листі Держбуду та Держкомзему України від 26 березня 1999 р. № 7/250 "Про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".
У п. 6 Порядку передбачається можливість договірного визначення розмірів збитків зацікавленими сторонами. Відповідно до нього заподіювач шкоди може домовитись із землевласником або землекористувачем про порядок її відшкодування і відшкодувати шкоду добровільно. За угодою сторін заподіювач шкоди може бути взагалі звільнений від її відшкодування. Навіть після затвердження акта комісії, сформованої згідно з Порядком, сторони мають право домовитися про інший розмір та порядок відшкодування збитків. Так, заподіяна шкода може бути відшкодована в натурі шляхом відновлення попередньої якості земельної ділянки або надання іншої ділянки відповідного розміру та рівноцінної якості.
Більше того, відповідно до п. 7 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", а також положень ст. 453 чинного ЦК заподіяна шкода відшкодовується у вигляді збитків лише тоді, коли її відшкодування в натурі неможливе. Господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування шкоди в натурі, згідно з п. 1.4 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", повинен зазначити конкретні заходи, спрямовані на відновлення земельної ділянки, та строки їх здійснення.
Рішення відповідного органу про затвердження акта комісії з визначення розмірів збитків може бути оскаржене в судовому порядку.
Для визначення розмірів збитків, що підлягають відшкодуванню, суд може призначити експертизу відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" або п. 1.7 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища". Згідно з п. 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України позови про відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам можуть пред'являтися відповідно до ст. 126 ЦПК на вибір позивача: за місцем проживання відповідача (місцезнаходженням органів управління підприємства) або за місцем заподіяння шкоди (місцезнаходженням земельної ділянки). У п 1.3 зазначеного роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України передбачається, що до позовної заяви повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що підлягає стягненню.