- •1. Педагогіка як наука і мистецтво. Відомі педагоги України (а.С.Макаренко, в.О.Сухомлинський про роль пед. Знань і умінь у становленні особистості).
- •2. Навч. Процес: сутність, закономірності, ф-ї. Відомі вчені Укр. Про шляхи оптимізації навч. Процесу в суч. Школі.
- •3. Суч. Урок в шк.: п-пи орг-ції, ф-ми і м-ди роботи вчителя на уроці. Інформаційне забезпечення уроку на основі використання комп’ютерних з-бів навч.
- •4. Пед. Майстерність вчителя: сутність та с-би виявлення. Шляхи підвищення пед. Майстерності вчителя в умовах євро інтеграції освіти.
- •5. Процес вих-ня: сутність, закономірності, п-пи та особлив. Орг-ції в суч. Умовах. Відомі педагоги Укр. Про мету і завд. Вих.-ня особистості.
- •6. Зміст та м-ка орг-ції вих. Процесу. Концепція громадянського вих.-ня в умовах укр. Державотворення.
- •7. Сім’я як важливий чинник вих.-ня особистості. Видатні педагоги Укр.Про роль сімейних традицій у вих.-ні дітей. Вззв. Школи і сім’ у вих.-ні учнів.
- •8. Основні напрями вих-ня учнів зош. Пед. Майстерність вчителя-вихователя.
- •11. Основні дидактичні концепції та теорії навч., їх види.
- •12. Ідея відродження духовності як одна з суч. Стратегій вих.-ня. Ідея духовн. В пед. Спадщині відомих укр.. Педагогів-просвітителів.
- •13. Проблема рез. Вих-ня в пед. Теорії та практиці. Критерії та рівні вихованості.
- •14. Інновації в освіті. Передовий пед. Досвід і відродження досягнень пед науки.
- •15. Держ. Освітн. Стандарт, базовий навч. План., навч. Програми та підручники.
- •17. Пед. Технології навч. Відомі вчені про значення впровадження пед. Технологій у навч. Процес.
- •20. Вікова період-я і зміст освіти: іст. Та сучасність.
- •21. Клас-я м-дів псих. Дослідж. Хар-ка провідних м-дів дослідж. Псих. Явищ.
- •22. Діяльність людей. Види діяльності. Структура діяльності.
- •23. Особистість. Структура особистості. Теорії особистості.
- •24. Фактори, джерела та механізми псих. Розв. Людини в онтогенезі.
- •25. Єдність навчання, виховання та розвитку як предмет дослідження вітчизняних і зар. Вчених.
- •26. Псих-я навч., її змістовні хар-ки. Провідні теорії навч.
- •29. Спілкування та його ф-ї. Комунікативна ф-я спілкування та її специфіка в діяльності вчителя.
- •30. Псих-я соц. Груп. Колектив. Феномен колективу. Класний колектив та його формування.
4. Пед. Майстерність вчителя: сутність та с-би виявлення. Шляхи підвищення пед. Майстерності вчителя в умовах євро інтеграції освіти.
Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками становить пізнавальну діяльність учнів, якою керує вчитель. Роль керівника навчального процесу не обмежується поясненням нового навчального матеріалу. Головний зміст керівництва полягає в тому, що вчитель є насамперед організатором і керівником пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких вони можуть найраціональніше і найпродуктивніше вчитися (навчальна дисципліна, психологічний клімат, чергування занять, нормування домашньої навчальної роботи, постановка перед учнями мети і завдання). Здійснюючи контроль за навчанням, він повинен бути готовий допомогти, коли в них виникають труднощі. Водночас учитель є вихователем, дбає про розумовий, фізичний, духовний розвиток учнів.
Щоб повноцінно здійснювати процес викладання, вчитель має усвідомлювати загальну мету освіти і місце свого предмета в її реалізації. Виходячи із загальної мети виховання — формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, — він визначає загальну освітню, виховну і розвиваючу мету свого предмета і кожного уроку.
Учитель повинен глибоко знати предмет на сучасному науковому рівні. А. Макаренко справедливо зауважив, що учні вибачать своїм учителям і суворість, і сухість, і навіть прискіпливість, проте не вибачать поганого знання своєї справи.
Здійснення міжпредметних зв'язків у процесі навчання потребує від учителя певних знань із суміжних дисциплін. Учителю фізики не можна не знати періодичного закону Д. Менделєєва, а вчителеві хімії — основ квантової механіки, учитель літератури не може обійтися без знання історії, а викладач історії — без знання географії. Особлива роль належить методичній підготовці вчителя. Адже недостатньо мати знання зі свого предмета, треба вміти зробити їх надбанням учнів. Оскільки у процесі навчання реалізуються його виховна і розвиваюча функції, вчитель повинен мати добру психолого-педагогічну підготовку, знати методику організації виховної роботи.
Міцні знання з методики, психології та педагогіки — підґрунтя розвитку педагогічної майстерності. В удосконаленні цієї майстерності важливим є досвід роботи самого вчителя і його колег. Він потребує постійного аналізу, узагальнення, використання в педагогічній діяльності всього кращого і прогресивного.
Для успішного виконання функції викладання вчитель повинен добре знати особливості учнів. Це є запорукою управління їх пізнавальною діяльністю (учитель може правильно обрати тон і стиль спілкування з учнями, управляти увагою, як своєю, так і вихованців, знаходити потрібний темп навчально-пізнавальної діяльності тощо).
Діяльність учителя в процесі викладання охоплює планування діяльності (тематичне й поурочне); організацію навчальної роботи; організацію діяльності, стимулювання активності учнів; здійснення поточного контролю за навчальним процесом, його регулювання, коригування. У цій справі, безумовно, не обійтися без аналізу результатів своєї діяльності.
За концепцією національного виховання психолого-педагогічний аспект готовності педагога до виховної діяльності поєднує в собі:
високий рівень національної самосвідомості, знання національної психології та характеру народу, його культурно-історичних традицій, морально-етичної спадщини, історії та сучасного буття;
втілення типових якостей рідного народу, його духовного, культурного і морального багатства; бездоганне володіння українською мовою;
високий рівень професійної підготовки, широкий світогляд і наукову ерудицію, духовне багатство та емоційну культуру вчителя, прагнення до постійного самовдосконалення;
любов до дітей і високу педагогічну культуру в тісному поєднанні з наполегливістю, витримкою, педагогічним тактом;
досконале володіння дидактичними, організаторськими, комунікативними, перцептивними, сугестивними, науково-пізнавальними здібностями;
розвиток власної спостережливості, педагогічної уяви, оптимізму, здатність відчувати та позитивно впливати на емоційний стан учнів;
мистецьке володіння словом, уміння чітко й точно формулювати, дохідливо, образно, емоційно передавати власні думки.