24. Фактори, джерела та механізми псих. Розв. Людини в онтогенезі.

Життєвий шлях людини, відображення нею соціаль­но-психологічної реальності є складною двосторонньою взаємодією її та соціального життя. Процес їх взаємо­впливу спричинює розвиток і становлення індивіда. З точ­ки зору соціальної психології, активність індивіда зумов­лена потребою людини належати до соціуму, сприймати, оцінювати й осмислювати його, ідентифікувати себе із своїм народом, конкретною соціальною групою. Вимоги групи до поведінки індивіда спонукають його до вироб­лення відповідної лінії поведінки. Соціально-психологіч­не розуміння соціалізації особистості визначає погляд на неї як на специфічне утворення, продукт соціально-пси­хологічного відображення соціального життя, соціальних відносин.

Соціалізація (лат. — суспільний) — процес входження Ін­дивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досві­ду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.

У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, навички, що дає їй змогу стати діє­здатним учасником соціальних відносин.

Соціалізація людини розгортається в конкретних умовах її життєдіяльності. Цей процес охоплює всі аспек­ти залучення особистості до культури, навчання і вихо­вання, за допомогою яких вона набуває соціальності, спроможності брати участь у соціальному житті. Успіш­ній соціалізації сприяють такі чинники, як зміна пове­дінки, очікування і прагнення відповідати їм. У процесі історичної практики індивід виявляє свою соціальну сут­ність, формує соціальні якості, набуває особистого жит­тєвого досвіду. Об'єктивно, формуючи та розвиваючи власне «Я», особа не може існувати без спілкування та поза діяльністю.

Соціально-психологічні механізми — психологічні впливи або за­соби, за допомогою яких здійснюється соціально-психологічне ві­дображення людиною реалій соціального життя, а отже перехід зовнішніх впливів соціального оточення у внутрішні регулятори її поведінки.

Систематичного аналізу та чіткої класифікації соціаль­но-психологічних механізмів соціалізації у психологічній науці немає. Одні вчені до механізмів соціалізації зарахо­вують наслідування, навіювання, переконання, заражен­ня, інші — соціальну фасилітацію (англ.— по­легшувати), конформізм, дотримання норм, окремі — зас­воєння стандартів поведінки, прийняття групових норм, почуття сорому, самоконтроль, соціальний обмін. На дум­ку Г. Тарда, механізм соціалізації включає в себе імітацію, ідентифікацію, керівництво.

За ознакою «організованість — неорганізованість» со­ціально-психологічні механізми поділяють на цілеспрямо­вані (навчання, виховання, інструктаж тощо) та стихійні (ідентифікація, наслідування, престиж, авторитет, лідерс­тво тощо) впливи. Стихійні впливи переважно базуються на ефекті довіри до людини, яка здійснює вплив, заниже­ній самокритичності, підвищеній сугестії (лат.— навіювання) індивіда, невпевненості у собі тощо. За озна­кою «усвідомлювання — неусвідомлювання» виокремлю­ють усвідомлювані (переконання, вплив авторитету та ін.) та неусвідомлювані (проявляються здебільшого в ранньо­му дитинстві, виражаються через навіювання, наслідуван­ня, психологічне зараження, ідентифікацію) механізми соціалізації.