- •1. Педагогіка як наука і мистецтво. Відомі педагоги України (а.С.Макаренко, в.О.Сухомлинський про роль пед. Знань і умінь у становленні особистості).
- •2. Навч. Процес: сутність, закономірності, ф-ї. Відомі вчені Укр. Про шляхи оптимізації навч. Процесу в суч. Школі.
- •3. Суч. Урок в шк.: п-пи орг-ції, ф-ми і м-ди роботи вчителя на уроці. Інформаційне забезпечення уроку на основі використання комп’ютерних з-бів навч.
- •4. Пед. Майстерність вчителя: сутність та с-би виявлення. Шляхи підвищення пед. Майстерності вчителя в умовах євро інтеграції освіти.
- •5. Процес вих-ня: сутність, закономірності, п-пи та особлив. Орг-ції в суч. Умовах. Відомі педагоги Укр. Про мету і завд. Вих.-ня особистості.
- •6. Зміст та м-ка орг-ції вих. Процесу. Концепція громадянського вих.-ня в умовах укр. Державотворення.
- •7. Сім’я як важливий чинник вих.-ня особистості. Видатні педагоги Укр.Про роль сімейних традицій у вих.-ні дітей. Вззв. Школи і сім’ у вих.-ні учнів.
- •8. Основні напрями вих-ня учнів зош. Пед. Майстерність вчителя-вихователя.
- •11. Основні дидактичні концепції та теорії навч., їх види.
- •12. Ідея відродження духовності як одна з суч. Стратегій вих.-ня. Ідея духовн. В пед. Спадщині відомих укр.. Педагогів-просвітителів.
- •13. Проблема рез. Вих-ня в пед. Теорії та практиці. Критерії та рівні вихованості.
- •14. Інновації в освіті. Передовий пед. Досвід і відродження досягнень пед науки.
- •15. Держ. Освітн. Стандарт, базовий навч. План., навч. Програми та підручники.
- •17. Пед. Технології навч. Відомі вчені про значення впровадження пед. Технологій у навч. Процес.
- •20. Вікова період-я і зміст освіти: іст. Та сучасність.
- •21. Клас-я м-дів псих. Дослідж. Хар-ка провідних м-дів дослідж. Псих. Явищ.
- •22. Діяльність людей. Види діяльності. Структура діяльності.
- •23. Особистість. Структура особистості. Теорії особистості.
- •24. Фактори, джерела та механізми псих. Розв. Людини в онтогенезі.
- •25. Єдність навчання, виховання та розвитку як предмет дослідження вітчизняних і зар. Вчених.
- •26. Псих-я навч., її змістовні хар-ки. Провідні теорії навч.
- •29. Спілкування та його ф-ї. Комунікативна ф-я спілкування та її специфіка в діяльності вчителя.
- •30. Псих-я соц. Груп. Колектив. Феномен колективу. Класний колектив та його формування.
13. Проблема рез. Вих-ня в пед. Теорії та практиці. Критерії та рівні вихованості.
Навички і звички поведінки формуються у процесі цілеспрямованої, систематичної діяльності учнів, у якій вони набувають необхідного досвіду поведінки. Тому важливо враховувати наявний у школярів досвід попередньої поведінки, збагачуючи позитивне надбання й долаючи негативні звички. Формування навичок і звичок поведінки потребує поступовості й систематичності вправляння, посильності та доцільності поставлених вимог, відповідності їх рівневі розвитку учнів і є успішним лише за дотримання педагогами і батьками єдиних вимог до учнів.
У процесі виховання можуть формуватися й негативні звички через засвоєння дитиною хибного досвіду поведінки в ненормальному середовищі, в якому вона в силу життєвих умов перебувала чи перебуває. Подолання таких звичок потребує спеціальної виховної роботи, а їх викорінення передусім пов'язане із з'ясуванням причин появи, їх усуненням.
Процес виховання — динамічний, неперервний, безупинний. Його рушійними силами є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. Розрізняють внутрішні й зовнішні суперечності.
Внутрішні суперечності:
а) суперечність між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно розв'язати вихованцю, і можливостями, що обмежують його вчинки та дії, спрямовані на їх розв'язання. Ця суперечність супроводжує виховання особистості, тому її розвиток може призупинитися, якщо не ставити перед нею нових ускладнених завдань;
б) суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця. Виховний процес повинен будуватися таким чином, щоб його зміст або форми реалізації цього змісту не викликали спротиву вихованця.
Зовнішні суперечності:
а) невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї. Нерідко батьки не дотримуються вимог, які висуває до їх дітей школа, внаслідок чого порушується єдність вимог, що негативно позначається на вихованні школярів;
б) зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на школярів навколишнього світу. Серед таких негативних чинників, — вуличні підліткові групи, зарубіжні телефільми-бойовики та ін. Вирішення цієї суперечності можливе лише за умови формування у школярів внутрішньої стійкості й уміння протистояти негативним явищам;
в) неоднакове ставлення до учнів учителів, які не завжди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка, пристосовництво, безпринципність, що негативно позначаються на виховному процесі взагалі;
г) суперечність, породжена тим, що окремі учні, які мають досвід негативної поведінки, постійно конфліктують з педагогами, однокласниками, батьками. Йдеться про сформований динамічний стереотип, який характеризується наявністю постійних, стабільних, стійких негативних нервових зв'язків, що створює особливі труднощі у перевихованні. Ця категорія школярів потребує спеціальної виховної роботи.
14. Інновації в освіті. Передовий пед. Досвід і відродження досягнень пед науки.
Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.
Він є важливим елементом загальної культури педагога, в якій відображаються знання, вміння, навички та індивідуальні риси його особистості, постійно розвиваючись, збагачуючись протягом усієї педагогічної діяльності. Оновлюваність педагогічного досвіду зумовлена постійними змінами у практичній педагогічній діяльності та освітніх надбаннях педагога.
Педагогічний досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної роботи, тобто спеціально організованого педагогічного досвіду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів та Ін.
Здобуті під час навчання у вищих педагогічних закладах знання тільки у шкільній практиці стають гнучкими і глибокими, оптимізуючи педагогічні дії вчителя. У процесі педагогічної діяльності досвід осмислюється, оновлюється, спираючись на психолого-педагогічну науку. Активізує і вивчення чужого досвіду, порівняння його з власним.
Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежності його компонентів.
Передовий педагогічний досвід — творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.
Передусім він спрямований на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи, зокрема на сучасному етапі — використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури школяра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для передового педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання.
Школа повинна стимулювати пошук учителів, які працюють творчо. По-перше, її має очолювати добре підготовлений керівник, здатний створити в педагогічному колективі творчий настрій, здоровий морально-психологічний клімат, сприятливі матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні умови праці. По-друге, для організації творчої діяльності педагогічного колективу необхідна відповідна теоретична і практична підготовка вчителів, озброєння їх методикою творчих пошуків. По-третє, потрібен вибір суспільно значущої для школи і посильної для педагогічного колективу теми, чіткість і ясність мети й завдань творчого пошуку для всього колективу і для кожного педагога зокрема, раціональний розподіл і кооперація праці. По-четверте, слід забезпечити вільний час педагогам через раціональну організацію їхньої праці та звільнення від невластивих їм функцій. По-п'яте, має існувати система стимулювання педагогічної творчості кожного вчителя і педагогічного колективу.
Під час вивчення передового педагогічного досвіду розкривають його авторів, технологію — сукупність методів педагогічної діяльності, особливість їх співвідношення та взаємодію, що забезпечують бажаний результат і визначають педагогічну майстерність автора досвіду. Важливо чітко визначити критерії передового педагогічного досвіду, які дадуть змогу розглядати його не як випадкове явище, а як систему діяльності, а також умови формування досвіду, що допоможе зробити висновок про можливість його відтворювати. Необхідно визначитися і щодо засобів вивчення передового педагогічного досвіду, шляхів його поширення та популяризації.
У практиці склалися такі форми й методи втілення передового досвіду: відкриті уроки та інші заняття; усні повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, семінарах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у формі методичних листів, методичних розробок, статей у газетах і журналах, видання брошур, монографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів; наочно-демонстраційна популяризація передового педагогічного досвіду — організація виставок, спеціальні стенди при методкабінетах та ін.