13. Проблема рез. Вих-ня в пед. Теорії та практиці. Критерії та рівні вихованості.

Навички і звички поведінки формуються у процесі ці­леспрямованої, систематичної діяльності учнів, у якій во­ни набувають необхідного досвіду поведінки. Тому важли­во враховувати наявний у школярів досвід попередньої по­ведінки, збагачуючи позитивне надбання й долаючи нега­тивні звички. Формування навичок і звичок поведінки потребує поступовості й систематичності вправляння, посильності та доцільності поставлених вимог, відповідності їх рівневі розвитку учнів і є успішним лише за дотриман­ня педагогами і батьками єдиних вимог до учнів.

У процесі виховання можуть формуватися й негатив­ні звички через засвоєння дитиною хибного досвіду пове­дінки в ненормальному середовищі, в якому вона в силу життєвих умов перебувала чи перебуває. Подолання таких звичок потребує спеціальної виховної роботи, а їх викорі­нення передусім пов'язане із з'ясуванням причин появи, їх усуненням.

Процес виховання — динамічний, неперервний, безу­пинний. Його рушійними силами є сукупність суперечно­стей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. Розрізняють внутрішні й зовнішні суперечності.

Внутрішні суперечності:

а) суперечність між зростаючими соціально значущи­ми завданнями, які потрібно розв'язати вихованцю, і можливостями, що обмежують його вчинки та дії, спря­мовані на їх розв'язання. Ця суперечність супроводжує виховання особистості, тому її розвиток може призупи­нитися, якщо не ставити перед нею нових ускладнених завдань;

б) суперечність між зовнішніми впливами і внутрішні­ми прагненнями вихованця. Виховний процес повинен будуватися таким чином, щоб його зміст або форми реалі­зації цього змісту не викликали спротиву вихованця.

Зовнішні суперечності:

а) невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї. Нерідко батьки не дотримуються вимог, які висуває до їх дітей школа, внаслідок чого порушується єдність ви­мог, що негативно позначається на вихованні школярів;

б) зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на школярів навколишнього світу. Серед таких негативних чинників, — вуличні підліткові групи, зарубіжні телефільми-бойовики та ін. Вирішення цієї суперечності можливе лише за умови формування у школярів внутрішньої стійкості й уміння протистояти не­гативним явищам;

в) неоднакове ставлення до учнів учителів, які не зав­жди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чо­го в учнів формується ситуативна поведінка, пристосов­ництво, безпринципність, що негативно позначаються на виховному процесі взагалі;

г) суперечність, породжена тим, що окремі учні, які мають досвід негативної поведінки, постійно конфлікту­ють з педагогами, однокласниками, батьками. Йдеться про сформований динамічний стереотип, який характеризуєть­ся наявністю постійних, стабільних, стійких негативних нервових зв'язків, що створює особливі труднощі у пере­вихованні. Ця категорія школярів потребує спеціальної виховної роботи.

14. Інновації в освіті. Передовий пед. Досвід і відродження досягнень пед науки.

Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобу­тих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Він є важливим елементом загальної культури педаго­га, в якій відображаються знання, вміння, навички та ін­дивідуальні риси його особистості, постійно розвиваючись, збагачуючись протягом усієї педагогічної діяльності. Оновлюваність педагогічного досвіду зумовлена постійними змінами у практичній педагогічній діяльності та освітніх надбаннях педагога.

Педагогічний досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинно­сті теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної роботи, тобто спеціально організовано­го педагогічного досвіду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів та Ін.

Здобуті під час навчання у вищих педагогічних закла­дах знання тільки у шкільній практиці стають гнучкими і глибокими, оптимізуючи педагогічні дії вчителя. У про­цесі педагогічної діяльності досвід осмислюється, оновлю­ється, спираючись на психолого-педагогічну науку. Акти­візує і вивчення чужого досвіду, порівняння його з влас­ним.

Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежно­сті його компонентів.

Передовий педагогічний досвід — творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів пе­дагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, уч­нівського колективу і особи вчителя.

Передусім він спрямований на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи, зокрема на сучасному етапі — використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури шко­ляра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для передового педагогічного досвіду характерною є но­визна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умо­ви, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадко­вими, а наслідком застосування продуманої системи нав­чання й виховання.

Школа повинна стимулювати пошук учителів, які пра­цюють творчо. По-перше, її має очолювати добре підготов­лений керівник, здатний створити в педагогічному колек­тиві творчий настрій, здоровий морально-психологічний клімат, сприятливі матеріально-технічні, санітарно-гігі­єнічні умови праці. По-друге, для організації творчої ді­яльності педагогічного колективу необхідна відповідна теоретична і практична підготовка вчителів, озброєння їх методикою творчих пошуків. По-третє, потрібен вибір сус­пільно значущої для школи і посильної для педагогічно­го колективу теми, чіткість і ясність мети й завдань твор­чого пошуку для всього колективу і для кожного педаго­га зокрема, раціональний розподіл і кооперація праці. По-четверте, слід забезпечити вільний час педагогам через раціональну організацію їхньої праці та звільнення від не­властивих їм функцій. По-п'яте, має існувати система сти­мулювання педагогічної творчості кожного вчителя і пе­дагогічного колективу.

Під час вивчення передового педагогічного досвіду роз­кривають його авторів, технологію — сукупність методів педагогічної діяльності, особливість їх співвідношення та взаємодію, що забезпечують бажаний результат і визнача­ють педагогічну майстерність автора досвіду. Важливо чіт­ко визначити критерії передового педагогічного досвіду, які дадуть змогу розглядати його не як випадкове явище, а як систему діяльності, а також умови формування дос­віду, що допоможе зробити висновок про можливість йо­го відтворювати. Необхідно визначитися і щодо засобів вивчення передового педагогічного досвіду, шляхів його поширення та популяризації.

У практиці склалися такі форми й методи втілення пе­редового досвіду: відкриті уроки та інші заняття; усні по­відомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на на­радах, курсах, семінарах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у формі методичних лис­тів, методичних розробок, статей у газетах і журналах, ви­дання брошур, монографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів; наочно-демонстраційна популяризація пе­редового педагогічного досвіду — організація виставок, спе­ціальні стенди при методкабінетах та ін.