Учитель-словесник і його професійні якості.

У вихованні підростаючого покоління важливу роль відіграє вчитель-словесник. Він закладає основи розуміння художньої літератури. Щоб успішно керувати педагогічним процесом, потрібна громадянська зрілість, цілеспрямованість у формуванні духовних основ дітей. Необхідним компонентом діяльності вчителя є професійна компетентність, яка передбачає наявність певних знань, умінь і навичок. Фахова підготовка і широта ерудиції створюють необхідні передумови для високої культури педагогічної праці. Учитель повинен володіти такими професійними якостями як вільне оперування навчальним матеріалом, докладне знання текстів худ. творів, розуміння вчителем психолого-педагогічних основ навчання і виховання учнів, специфіки мистецтва і особливостей сприймання його дітьми різного віку, досконале володіння сучасними технічними засобами навчання. Вчитель укр. літератури повинен мати ґрунтовну підготовку з теорії літератури, уміння користуватися цими знаннями; має докладно знати історію літератури й народної поезії; бути знайомим з найважливішими творами світової літератури в її історичному розвитку; повинен мати лінгвістичну озброєність; знати історію, зокрема історію України; повинен мати естетичну підготовку, а також має бути обізнаним із сучасними досягненнями науки і техніки. Так як література вивчається у 2 вимірах – як наука про літературу і як вид мистецтва, це означає, що вчитель літератури повинен мати і певні артистичні здібності.

Н.Кузьміна , виділяючи педагогічні здібності, об’єднує їх в окремі групи:

1. Перцептивно-рефлексивні здібності. Це специфічна чутливість, здатність проникати у внутрішній світ людей, розуміти мотиви їхніх дій і поведінки.

2. Гностичні здібності. Це здатність педагога формувати у кожної дитини такі риси особистості, що забезпечують їй саморозвиток навіть за умови, якщо вона потрапляє у несприятливе середовище.

3. Конструкторські здібності. Моделювання педагогічного процесу.

4. Комунікативні здібності. Вміння зацікавити учнів, розбудити творчу активність, виховати прагнення до вивчення мови і літератури.

5.Організаторські здібності. Планування та реалізація уроків, позакласних заходів.

Уроки літератури, їх типи і специфіка.

Урок – складне педагогічне явище. На уроках літератури можуть ставитися різні завдання: засвоєння нової інформації, приведення знань у певну систему, самостійне виконання учнями завдань з метою перевірки їх знань, умінь і навичок тощо. відповідно до дидактичної мети уроку визначається його тип. Немає загальновизнаної класифікації уроків літератури. В останні роки широкого резонансу набула класифікація М.Кудряшова. залежно від дидактичної мети він виділяє такі типи уроків:

1.вивчення художніх творів;

2.вивчення теорії та історії літератури;

3.розвитку мовлення.

Умовно уроки з літ-ри можна поділити на такі типи:

1.засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок;

2.узагальнення та систематизації знань;

3.контролю знань, умінь і навичок з літератури.

У свою чергу кожен з цих типів може мати свої різновиди, а останні - багато варіантів. Наприклад, перший тип включає: вступні уроки до вивчення курсу літератури й окремих розділів шкільної програми, уроки підготовки до сприймання художніх творів, уроки з розвитку мовлення. Типи і різновиди уроків можуть переплітатися між собою: на одному і тому ж уроці часто розв’язуються різні дидактичні завдання. Не випадково у методичній літературі узаконений термін комбінований урок з літератури.

Даремно сподіватися знайти таку класифікацію, яка могла б охопити всі його сторони. Можна виділяти уроки й за такими критеріями, як форми і методи роботи, характер матеріалу, що вивчається учнями тощо. Нерідко один з методів чи форма роботи, спосіб діяльності вчителя чи учнів може бути домінуючим на уроці, тому відповідно розрізняють уроки-лекції, уроки-бесіди, у-семінари, у-диспути, у-конкурси, у-композиції. Якщо хочуть підкреслити характер матеріалу, що вивчається на уроці, кажуть: урок вивчення біографії письменника, урок аналізу худ. твору.