Особливості вивчення фольклорних творів.

Казки. Вивчення К. переважно включає такі етапи:

1. підготовка учнів до сприймання казки.

2. читання чи розповідь казки вчителем або прослуховування твору у виконанні майстрів слова.

3. робота над текстом казки.

4. повторне читання казки.

5. виготовлення ілюстрацій до окремих епізодів казки.

Ніщо так ефективно не сприяє розумінню природи казки, як самостійна творчість дітей. Розпочати роботу можна з таких завдань як написати казку на основі запропонованої сюжетної схеми, дописати казковий твір.

Прислів’я та приказки. Учні вивчають у 5 класі. Оскільки у 5класників ще слабо розвинене абстрактне мислення, вчителю необхідно практикувати такі види роботи, які дадуть можливість зіставляти зміст окремих прислів’їв з конкретними життєвими епізодами. Можна, наприклад, запропонувати учням дібрати народні афоризми до певних життєвих ситуацій. Корисно для учнів писати твори на тему прислів’я.

Загадки. По-різному можна розпочати вивчення теми «Загадки». Одні вчителі вдаються до активізації попередніх знань дітей, інші – пропонують учням відгадати ряд загадок, на основі чого робляться певні висновки і узагальнення. Важливим засобом активізації учнів є конкурси. Їм можна запропонувати гру: хто назве найбільше загадок на певну тему. Велике значення для засвоєння жанру загадки мають творчі роботи учнів – письмові вправи на самостійне складання загадок.

Народні пісні та думи. Спочатку учні знайомляться з текстом твору і відзначають, який настрій виражається в ньому. Учитель запитує учнів, якою, на їхній погляд, повинна бути мелодія пісні й чим це зумовлено. А потім учні прослухають пісню у виконанні актора. Важливо також розкрити значення образної символіки, властиве народної творчості. Корисно практикувати на уроках зіставлення дум з іншими жанрами фольклору. На уроках вчителі широко використовують пісні, що їх записали й зібрали учні школи.

Методи навчання на уроках літератури.

Формування навчальних інтересів учнів визначається не лише змістом навчального матеріалу, але й способом організації занять. Слово метод походить з грецької і означає спосіб дослідження явищ, шлях пізнання. Методи навчання визначають як способи дидактичної взаємодії вчителя й учнів, що спрямовані на розв’язання тих навчальних, освітніх і виховних завдань, які реалізуються на уроках. Проблема класифікації методів навчання досі не розв’язана, досі не існує єдиної класифікації. Методи навчання намагалися науково обґрунтувати такі педагоги як В.Стоюнін, В.Водовозов, В.Острогорський, М.Кудряшов, Т.Бугайко та інші. Лекція, розповідь учителя відіграють важливу роль у навчанні учнів. Багато уваги приділяли К.Ушинський, Т.Бугайко. Л.- один з найекономніших способів передачі інформації: за короткий час можна охопити значний за обсягом матеріал, викласти його послідовно, аргументовано. На відміну від лекції бесіда відкриває великі можливості для індивідуальної роботи з учнями, виявлення рівня розуміння твору. Б. виховує у дітей активність, самостійність, уміння зіставляти і узагальнювати факти, аргументувати свої твердження. М.Кудряшов виділяє такі 4 методи навчання: метод творчого читання, продиктований особливістю вивчення літ-ри. Характерні такі види навч.діяльності: читання худ.твору вдома і в класі, виразне читання, прослуховування твору, худ.розповідання, перекази творів. Репродуктивний метод. Орієнтує на запам’ятання учнями відповідної інформації. Наприклад, слухаючи розповідь вчителя, учні складають план чи тези лекції. Важливе місце відводиться евристичному методу. Реалізується через систему запитань і завдань, які націлюють учнів на те, щоб на основі спостережень, аналізу явищ і фактів зробити самостійні висновки та узагальнення. Дослідницький метод стимулює розумову активність дітей, прищеплює їм важливі вміння і навички. Це самостійний аналіз творів, які не вивчаються учнями у школі за програмою, краєзнавчі дослідження, самостійна оцінка спектаклю та ін. Вибір методів навч. залежить від завдань, які ставить учитель, від вікових особливостей учнів, а також і іншими обставинами. На уроках методи навчання переплітаються, взаємодіють між собою. Кожен з методів має і свої переваги і свої обмежені можливості. Методи нерозривно пов’язані з прийомами навчання, що виступають як їхні складові частини і елементи. Вони мають значно вужчу сферу дії.

Проблемність на уроках літератури.

Проблемність у навчанні забезпечує інтенсивну мислительну активність дітей при засвоєнні знань, створює найсприятливіші умови для розвитку у них здатності по-творчому, всебічно розглядати предмет дослідження. Шляхи створення проблемних ситуацій. Поставлена перед учнями проблема вимагає, щоб вони знайшли шляхи її розв’язання. В основному розв’язання завдань проблемного характеру має такі етапи:

1.постановка завдання перед учнями;

2. вибір ними можливих шляхів розв’язання пізнавального завдання;

3.обґрунтування учнями своїх суджень;

4.остаточна відповідь на поставлену проблему.

Проблемність у навчанні може мати різні рівні і форми свого виявлення. У процесі пояснення або узагальнення літературних фактів учитель сам може ставити проблему і розв’язувати її, демонструючи перед учнями шлях наукового пошуку – проблемний виклад матеріалу. Високого рівня активізації розумової діяльності школярів досягається в тому випадку, коли поставлену учителем проблему розв’язують самі учні, обґрунтовуючи свої судження. Постановка проблемних запитань на уроках літ-ри повинна бути педагогічно виправданою. Дискусія повинна вестися, щоб глибше проникнути в худ.твір, осмислити його худ.образи. Проблемність можлива лише на базі знань, певних умінь і навичок, на які учні могли б спертись у процесі розв’язання поставленого завдання.