Історія держави і права феодальної Англії

Утворення Англії

Феодальний період політичної історії Англії три ва в із V по XIV ст. Процес його розкладу був пришвидшений тюдорівським¹ абсолютизмом (XVI - поч. XVII ст.ст.) і революцією середини XVII ст.

Англія представляла собою одну із чотирьох основних областей Британського архіпелагу, до якої впродовж тривалого часу приєднувалися інші частини: у 1536 р. - Уельс, в 1707 р. - Шотландія, 1800 - Ірландія. Першими поселенцями були бритти¹, потім - кельти². У І ст. до н е. тут з'явилися війська Цезаря та інших римських полководців. З 450 по 1066 рр. створюють свої держави племена англів³, саксів, данів, норманів, які вторглися на Британський архіпелаг. Ці племена почали свої напади в III ст. і після того, як з островів були виведені римські війська, вони посилюють їх. У жорстокій боротьбі місцеве населення було частково знищене, а частково відтіснене на захід і північ острова. Тобто, завойовники не змішалися з корінним населенням, а поселилися суцільною масою.

У VI ст. на Британських островах виникло кілька держав. З кінця VIII ст. Англія стає об'єктом нападу з боку датчан та норвежців, і у XI ст. нею управляє династія датських королів. У 1066 р. герцог Нормандії Віїьгельм І Завойовник вторгся в Англію і після успішних військових дій став її королем. Так закінчився англосаксонський період англійської історії.

Суспільний лад Англії в англосаксонський період

Найчисельнішим класом були вільні керли - повноправні громадяни. До панівного класу відносилися ерли - особи, які володіли землею, рабами та мали напівзалежних людей - летів. Вільна людина могла стати рабом, продавши себе у рабство або не віддавши боргу. Раб міг викупитися на свободу.

Ерли - найдавніший англійський спадковий титул і ранг знаті в Англії. Він не дає офіційної влади, але вважається невідчужуваним, неділимим, відповідає графському титулу континентальної знаті.Титул ерла був вперше введений в Англії при датському королі Кнуді. Ерл мав в руках адміністративну владу над кількома графствами, але після Нормандського завоювання 1066 р. сфера впливу ерла була обмежена одним графством.

Керли - у англосаксонський період прості вільні жителі Англії, котрі складали основу суспільного ладу. Вільний статус керлів був заснований на праві носити зброю, бути присутнім на місцевих судах, напряму платити податки королеві. Вергельд керла, тобто сума, яку його сім'я могла одержати як відкуп від кривавої помсти у випадку його смерті, рівнявся 200 шиллінгам. Керли являли собою селянську еліту, яка поступово з VII по XII ст.ст. зникла. Деякі керли збагатилися і досягли рівня вільних держателів чи лордів, що після норманського завоювання стало відповідати статусу рицаря і барона. Проте основна частина керлів перейшла - спочатку під економічним тиском, а згодом і через норманське завоювання - у становище невільних вілланів.

Із зміцненням приватної власності земельні наділи подрібнювалися. Економічне становище керлів через війни, тяжкі повинності погіршувалося, і вони були неспроможні відбувати військову службу. Поступово військова служба стає справою знаті і таким чином утворюється військовий стан населення.

Поширеним було протегування. У "Правді короля Ательтана" (X ст.) була вимога, щоб кожна вільна людина мала лорда. Лорд відповідав за поведінку людей, які знаходилися під його захистом. До лордів переходить законотворча функція.

Державний лад Британії у англо-саксонський період

У ІХ ст. державний лад набув такого вигляду:

1. Село (вирішувалися питання сівозміни, випасу худоби);

• Сотня (вирішувалися питання розподіл}' податків між селами, укладалися угода);

• Графство ("вирішувалися питання розподілу податків між сотнями, питання оборони, розглядалися цивільні та кримінальні справи);

• Вітенагемот (Уітенагемот) (старод.-англ. witena gemot, букв. - збори мудрих) - рада, яка складалася із короля, єпископів, вищих сановників двору, королівських дружинників, представників знаті. Загальна кількість- "мудрих" — 90-100 осіб. Раді належало право обрання та повалення королів.

• Король. Його влада, незважаючи на існування інших органів влади, продовжувала залишатися міцною до кінця англосаксонського періоду. Він був верховним власником землі, а землеволодільці - її держателями.