5.Оцінка стану довкілля при запобіганні і реагуванні на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації

Надмірна індустріалізація України на фоні загальної технологічної відсталості та об'єктивні труднощі перехідного періоду до ринкової економіки призвели до поступового зростання кількості аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій. Це негативно впливає на стан довкілля та ,в першу чергу, на стан здоров'я населення. Становище навколишнього середовища змінюється у всіх аспектах.

Зміна стану суші (грунтів, надр, ландшафтів)

Катастрофічні просідання, зсуви, обвали земної поверхні через вироблення надр.

- Наявність важких металів (у тому числі радіонуклідів) і іншихшкідливих речовин у грунті (грунті) понад гранично допустимі концентрацій;

- Інтенсивна деградація грунтів, опустелювання, засолення, заболочування;

- Кризові ситуації, пов'язані з виснаженням природних копалин.

Кризові ситуації викликані переповненням сховищ (звалищ) промисловими і побутовими відходами.

Зміни складу і властивостей атмосфери

• Різкі зміни погоди або клімату в результаті антропогенної діяльності;

• Перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих домішок в атмосфері;

• Значне.перевищення гранично допустимого рівня міського шуму;

• Освіта обширної зони кислотних опадів;

• Температурні інверсії над містами.

Зміна стану гідросфери

• Різка нестача питної води;

• Виснаження водних ресурсів;

• Забруднення водних ресурсів;

Зміна стану біосфери

• Зникнення видів тварин, рослин;

• Різка зміна здатності біосфери до відтворення ресурсів;

• Масова загибель тварин.

Екологічні надзвичайні ситуації можуть виникати не тільки при промислових аваріях, але і при різкому зміні параметрів навколишнього середовища у зв'язку з критичною масою змін. Найбільш відомі приклади цього

«жовті» діти на Алтаї, масове випадання волосся у дітей у Чернівцях, «бульбашкова» вагітність під В'єтнамі і т.п. Для великих міст такі ситуації можуть виникати при явищах постійного смогу, масової загибелі дерев, геологічних процесів (провали, зсуви і т.д.). Оцінюючи екологічний стан з різних компонентів і критичність тих чи інших станів, ми повинні мати на увазі закон еволюційно-екологічної незворотності: екосистема, що втратила частину своїх елементів, не може повернутися в початковий стан.

Відстежуючи стан навколишнього середовища різними системами моніторингу, основним з точки зору екологічної безпеки є виявлення «критичних» станів, при досягненні яких наступають незворотні зміни середовища або соціальне – і економічно неприйнятні наслідки для населення.

При оцінці екологічної безпеки необхідно мати на увазі, що явище, віддалене в часі і в просторі, здається менш істотним. У природокористуванні цей принцип особливо часто ставиться основою невірних практичних дій. Те що сьогодні здається економічно і соціальне значимим і доцільним, може призвести до набагато більш суттєвих негативних економічних та соціальних последствіям. В ході експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, що дозволять цим системам зберігати властивість самопідтримки (саморегуляції). Слабкі впливу можуть не викликати у природної системи відповідних реакцій до тих пір, поки, що накопичилися, вони не приведуть до розвитку бурхливого динамічного процесса.

У зв'язку з тим, що стан довкілля повязаний зі здоров'ям населення, відповідно одним із основних критеріїв оцінювання стану довкілля на певній території є демографічна ситуація (смертність, народжуваність, кількість захворюваності населення ).

Таким чином, до числа основних глобальних факторів дестабілізації природного середовища, які проявляються як наслідки надзвичайних ситуацій екологічного характеру відносяться:

- зростання споживання природних ресурсів при їх скорочення;

- зростання населення планети при скорочення придатних для проживання територій;

• деградація основних компонентів біосфери і обумовлене цим зниження здатності природи до самопідтримки та забезпечення існування людської цивілізації;

• можливі зміна клімату і виснаження озонового шару Землі;

• скорочення біологічного різноманіття;

- зростання екологічного збитків від стихійних лих і техногенних катастроф;

Саме тому визначено деякі підходи щодо забезпечення екологічної безпеки на організаційно-функціональному рівні, які сформульовано в Концепції створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, схваленій постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 1995 р. № 50Г. Метою створення цієї єдиної державної системи є забезпечення безпеки населення, навколишнього природного середовища, об'єктів і споруд та уникнення або зменшення на цій основі можливих економічних, соціальних та інших втрат суспільства від аварій, катастроф і інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження.

Досягнення цієї мети передбачається шляхом розробки механізму регулювання техногенно-екологічної безпеки та за допомогою системних заходів, що здійснюватимуться міністерствами, відомствами. Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад і спрямовуватимуться на запобігання надзвичайним ситуаціям, підвищення готовності до них та ефективне реагування у разі їх виникнення.

Концепцією визначено основні завдання єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, аналіз яких дозволяє розглядати їх як логічну систему дій та заходів:

а) розроблення перспективної політики у запобіганні і реагуванні на надзвичайні ситуації та прийняття відповідних рішень;

б) розвиток нормативної бази для забезпечення нормального рівня техногенно-екологічної безпеки та підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації;

в) планування та регулювання процесів досягнення визначених показників техногенно-екологічної безпеки;

г) прогнозування і виявлення потенційних джерел виникнення надзвичайних ситуацій;

д) розроблення можливих сценаріїв розвитку подій та відповідних планів реагування на них;

е) своєчасне інформування належних органів центральної і місцевої державної виконавчої влади та виконавчих органів міських, районних у містах рад про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій;

є) створення, підтримка і забезпечення необхідного рівня готовності системи реагування на надзвичайні ситуації;

ж) здійснення заходів запобігання таким ситуаціям та поліпшення їх наслідків, забезпечення ефективності дій у надзвичайних ситуаціях та організація ліквідації їх наслідків;

з) розвиток і координація міждержавних відносин з питань регулювання техногенно-екологічної безпеки;

й) мінімізація ризику виникнення надзвичайних ситуацій, особливо з транскордонним впливом;

і) узгодження з іншими державами заходів реагування і взаємодопомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

ї) приведення системи екологічної безпеки в частині запобігання і реагування на надзвичайні ситуації у відповідність з міжнародними нормами і принципами.

Реалізація вищезазначених завдань передбачається на державному, регіональному, місцевому і об'єктному рівнях у всіх сферах управління техногенно-екологічної безпеки.

Відповідно до цього встановлюється і організаційна структура єдиної системи запобігання, склад якої створюють окремо визначені органи державної виконавчої влади усіх рівнів, до компетенції яких належать питання, пов'язані з безпекою та захистом населення, запобіганням, реагуванням на надзвичайні ситуації, а також Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи міських, районних у містах рад, сили та засоби цих органів, включаючи фінансові, продовольчі, медичні, матеріально-технічні, відомчі системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Єдина система запобігання та реагування на загальнодержавному рівні передбачає:

а) створення Урядового кризового центру на основі діючої постійної Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

б) створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій у плані забезпечення техногенно-екологічної безпеки;

в) делегування функцій поточного управління єдиною системою запобігання спеціально уповноваженому центральному органу державної виконавчої влади;

г) визначення структурних підрозділів міністерств і відомств, яківиконують функції запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

д) створення системи повідомлень про надзвичайні ситуації;

е) задіяння системи державного екологічного моніторингу потенційно небезпечних об'єктів;

є) створення системи взаємодії всіх ланок запобігання і реагування (загальнодержавного, регіонального, місцевого, об'єктного рівнів);

ж) створення системи технічної інтеграції.

Регіональний рівень системи запобігання і реагування включає:

а) діяльність регіональних кризових центрів, що створюються на основі діючих постійних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

б) функціонування регіональних інформаційно-аналітичних систем аналізу і прогнозу розвитку надзвичайних ситуацій;

в) діяльність Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо забезпечення функціонування всієї інфраструктури єдиної системи;

г) виконання функцій запобігання та реагування на надзвичайні ситуації обласних підрозділів відповідних міністерств і відомств;

д) діяльність спеціалізованих формувань;

е) діяльність підсистем регіонального екологічного моніторингу потенційно небезпечних об'єктів, а також повідомлень про надзвичайні ситуації;

є) взаємодію із системою загальнодержавного, місцевого та об'єктного рівнів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Місцевий рівень системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (районний, міський) передбачає:

а) діяльність місцевих кризових центрів, що створюються на основі постійно діючих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у технічно перевантажених районах і містах з підвищеним екологічним ризиком;

б) діяльність районних державних органів виконавчої влади, виконавчих органів міських рад щодо забезпечення всієї інфраструктури єдиної системи запобігання і реагування;

в) діяльність місцевих структурних підрозділів відповідних міністерств і відомств, що реалізують функції у цій сфері;

г) діяльність підсистем регіонального екологічного моніторингу потенційно небезпечних об'єктів та повідомлень про надзвичайні екологічні ситуації;

д) взаємодію з відповідними системами загальнодержавного, регіонального та об'єктного рівнів.

Об'єктний рівень системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації передбачає:

а) функціонування кризових протиаварійних структур, зокрема об'єктів атомної енергетики;

б) діяльність структурних підрозділів і окремих фахівців щодо реалізації вищезазначених функцій;

в) наявність системи вимог і регламентів з безпечної діяльності та функціонування екологічно небезпечних об'єктів;

г) задіяння підсистеми локального екологічного моніторингу потенційно небезпечних об'єктів та повідомлень про надзвичайні ситуації;

д) оцінку і регулювання екологічної безпеки об'єктів на базі впровадження автоматизованих інформаційних технологій;

е) взаємодію з іншими рівнями єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації.

З метою забезпечення ефективної діяльності єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації запроваджуються три режими її функціонування:

а) нормальної діяльності функціонування у типових нормальних виробничих, санітарно-гігієнічних і екологічних умовах;

б) підвищеної готовності – функціонування системи у разі отримання прогнозу можливості погіршення виробничих, санітарно-гігієнічних, екологічних умов, що створюють загрозу виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

в) надзвичайного режиму • функціонування в умовах надзвичайних екологічних ситуацій.

Рішення про запровадження відповідного режиму функціонування єдиної системи запобігання і реагування залежно від масштабу екологічної загрози приймається керівниками міністерств і відомств, Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад за погодженням з відповідними кризовими центрами на основі нормативного акта, що визначає основні завдання, критерії, порядок запровадження відповідного режиму функціонування і взаємодії органів державної виконавчої влади.

Водночас визначено, що Урядовий кризовий центр є організаційною структурою, яка проводить роботу, пов'язану з координацією діяльності міністерств, відомств, Уряду Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації і наділення повноваженнями управління всім необхідним комплексом дій під час запровадження надзвичайного режиму.

У разі створення Урядового, регіональних і місцевих кризових центрів їм передаються повноваження відповідних Комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, які діють на основі положення, що затверджується в установленому порядку: про Урядовий кризовий центр – Кабінетом Міністрів України, регіональні і місцеві Урядом Автономної Республіки Крим, відповідними органами державної виконавчої влади.

Важливою ланкою єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації є співпраця її організаційних структур з об'єднаннями громадян, професійними спілками, релігійними організаціями та об'єднаннями спеціальних формувань. Така співпраця передбачає:

а) інформування населення про стан екологічно небезпечних об'єктів, можливий ризик виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та відповідні дії на випадок створення загрози;

б) організацію навчання населення з питань запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

в) винесення на обговорення громадськості проектів розміщення екологічно небезпечних об'єктів;

г) удосконалення механізму участі громадськості у плануванні системи попереджувальних заходів щодо виникнення надзвичайних ситуацій;

д) організацію взаємодії у розробленні планів дій населення у разі виникнення цих ситуацій;

е) залучення населення та громадськості до безпосередньої участі у здійсненні державних цільових програм щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та зменшення втрат під час їх виникнення'! ліквідації;

є) надання допомоги у проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт;

ж) організацію надання національними і міжнародними організаціями технічної, фінансової та гуманітарної допомоги населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій.

Структура і завдання єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС ) це державна система, яка включає центральні органи виконавчої влади, Р М Автономної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації державної політики па всій території України у сфері запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

Основними завданнями ЄДС НС є:

• забезпечення запобігання виникненню НС;

• забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;

• проведення рятувальних і невідкладних аварійна відновлювальних робіт та організація життєзабезпечення потерпілого населення;

• розробка нормативне правових актів, державних норм і стандартів;

• здійснення цільових та науково технічних програм;

• забезпечення сталості функціонування об'єктів економіки;

• збирання і опрацювання інформації про НС;

• визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;

• здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;

• створення та раціональне використання матеріально технічних ресурсів;

• своєчасне та достовірне інформування населення про обстановку та вжиті заходи;

• оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;

• соціальний захист потерпілого населення;

• захист населення у надзвичайних ситуаціях;

• міжнародне співробітництво у сфері захисту населення ітериторій від надзвичайних ситуацій,

Правовою основою створення ЄДС НС є Закони України «Про надзвичайний стан», «Про цивільну оборону України», Про війська ЦО, доповнення та зміни до них, інші законодавчі акти, укази Президента України про створення структур Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) будується з урахуванням рівнів (загальнодержавного, територіального, місцевого і об'єктового) і класифікації надзвичайних ситуацій (техногенного, природного і соціально-політичного характеру), стандартів безпеки і термінології, сил, засобів та резервів територій і галузей.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) включає;

• органи управління (центральні, територіальні, галузеві, місцеві і об'єктові),

• системи забезпечення (територіальні і функціональні підсистеми),

• сили і засоби (військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, які призначені для виконання завдань щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації).

Територіальна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), яка включає місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та при радної безпеки, організовують проведення роботи з запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, зменшення матеріальних втрат.

Функціональна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), що створюється на базі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх регіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють в межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної і природної безпеки, організовують проведення роботи з запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Органи управління ЄДС НС це органи виконавчої влади або їх структурні підрозділи, які призначені для безпосереднього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування па надзвичайні ситуації в межах своєї компетенції.

Органи управління ЄДС НС діляться на координуючі (державна комісія з ТЕБ І НС, Національна рада безпеки життєдіяльності, постійні комісії з ТЕБ і НС, об'єктові комісії з НС), постійні (КМУ, МИС України, органи з НС міністерств і відомств, державні територіальні і місцеві виконавчі органи, уп­равління (відділи) з питань НС та ЦЗН, органи з 1ІС регіональних, міських і районних служб, управління об'єктів економіки, служби з НС), повсякденні (оперативно-чергові служби МЬІС України, управлінь (відділів) з питань НС та ЦЗН, суб'єктів господарської діяльності).

Системи забезпечення включають:

• фінансові (резервний фонд КМУ, резервні фонди територіальних і місцевих органів виконавчої влади у розмірі 1% від зведеного річного бюджету),

• матеріальні (ресурси Держкомрезерву, МИС, окремих міністерств і відомств, територіальних органів виконавчої влади, суб'єктів господарськоїдіяльності),

• транспортні (МО, Мінтрансу, МВС та інших транспортних підприємств, суб'єктів господарської діяльності), оповіщення і зв'язку (МНС, МВС, МО, Держкомзв'язку, Мінтрансу, Мінагропрому та інших, а також їх територіальних органів, суб'єктів господарської діяльності).

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) може функціонувати у наступних режимах:

повсякденної діяльності (ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території; розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації), підвищеної готовності (формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС; прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів; підготовка пропозицій щодо нормалізації обстановки в районі надзвичайної ситуації; проведення заходів щодо запобігання виникненню НС; розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки; приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів), діяльності при НС (здійснення керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДС НС; організація захисту населення і територій; організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією НС; визначення межі території, на якій виникла НС; забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та першочергового життєзабезпечення населення; здійснення постійного контролю за станом довкілля, інформування вищих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням, захистом і оповіщенням населення та наданням йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах НС) та діяльності при надзвичайному стані.

Головними етапами діяльності ЄДС НС є:

• запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих па регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у НС або пом'якшення її можливих наслідків);

• реагування на НС (скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів дій (планів ліквідації МС);

• уточнених в умовах конкретного виду та рівня ПС з метою надання невідкладної допомоги потерпілим;

• усунення загрози життю та здоров'ю людей, зменшення матеріальної шкоди і фінансових витрат;

• ліквідація наслідків ПС;

• гострий період ліквідації НС;

• плановий і програмний періоди ліквідації НС.

Взаємодія органів управління ЄДС НС та підпорядкованих їм сил організується з метою своєчасного і ефективного реагування на надзвичайні ситуації.

Визначаються центральні і територіальні органи управління, які взаємодіють у кризових ситуаціях, склад і кількість сил та засобів реагування на надзвичайну ситуацію. Погоджується порядок спільних дій сил реагування на надзвичайну ситуацію, вирішуються питання всебічного забезпечення.

Базовими принципами створення ЄДС НС є:

• державний характер системи,

• орієнтація на загальнолюдські цінності,

• дотримання міжнародних норм,

• пріоритет вимог, забезпечення безпеки при діяльності людини,

•відкритість для міжнародної співпраці.

На діяльність ЄДС НС здійснюють вплив фактори:

• зовнішні (трансграничний характер НС, соціально-економічні зміни в світі, наявність світового досвіду та ринку) та

• внутрішні (високий рівень техногенної та природної безпеки в Україні, необхідність протистояння НС, соціально-економічні зміни в Україні, високий науково-технічний рівень в Україні, обмеженість наявних матеріально-технічних ресурсів та фінансових резервів).

ЄДС НС має унікальні властивості:

• глобачьність дії,

• постійна готовність,

• багатофункціональне застосування,

• висока наукоємкість,

• надто велика інформативність,

• висока оперативність.