Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Кафедра трудового, земельного та екологічного права

Навчально-методичний комплекс

з спецкурсу :

“Екологічне право Європейського Союзу”

Для спеціалістів і магістрів

спеціалізації “Земельне та

екологічне право”.

Київ 2007

Програма спецкурсу “Екологічне право Європейського Союзу” для спеціалістів і магістрів спеціалізації “Земельне і екологічне право”.

Упорядник: ст. викладач Шомпол О.А.

Київ: КНУ 2007

Рецензент:___________________

_____________________________

Затверджено

Кафедрою трудового, земельного

та екологічного права:

Протокол №___ від __________2007 р.

Схвалено

Методичною комісією

юридичного факультету

“__”____________2007 р.

Рекомендовано до друку

Рішенням Вченої Ради

юридичного факультету

від “___”__________2007 р.

Авторські права застережені

 Шомпол О.А.

ЗМІСТ

1. Передмова…………………………………………………………..4

2. Тематичний план лекцій та семінарських занять………………..7

3. Програма спецкурсу……………………………………………….9

4. Плани семінарських занять……………………………………….15

5. Теми самостійної роботи та реферативних робіт……………….21

6. Рекомендовані джерела:

а) Угоди між Україною та Європейським Союзом (перелік)…...22

б) законодавчі та нормативно-правові акти Європейського

Союзу та України……………………………………………………..23

в) навчальна література…………………………………………...26

г) інтернет-ресурси………………………………………………..28

7.Запитання на залік…………………………………………………..29

Передмова

Створення та функціонування Європейського Союзу є одним із вагомих здобутків інтеграційних процесів між державами у другій половині ХХ століття.

Нині до складу Європейського Союзу входить 25 високорозвинених європейських країн. Таке глобальне розширення ЄС, після прийняття 10 нових країн Східної Європи та Балтії ( з 1 травня 2004 року), значно зміцнює положення ЄС як на міжнародно-політичній арені, так і на міжнародному та фінансовому ринках.

Європейський Союз не тільки має власну територію із спільним візовим режимом, громадянством, системою власних органів та інститутів з досить широкою компетенцією та предметом відання, значними фінансовими ресурсами, погоджену внутрішню і зовнішню політику в різних сферах, але і досить усталену та розгалуджену законодавчу базу, яка регулює відносини різного галузевого спрямування, в тому числі і в екологічній сфері. Оскільки, саме екологічні загрози, погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах Європейського Союзу, можуть значно позначитися і на загальному економічному розвитку держав-членів Європейського Союзу, в екологічній сфері запроваджено комплексний підхід до вирішення цих проблем.

Правову основу співробітництва України із Європейським Союзом складає Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами від 14 червня 1994 року¹ (далі Угода). Здійснення такого співробітництва та реалізація положень Угоди вимагає прийняття заходів із гармонізації законодавства України до законодавства ЄС, що передбачено пунктами 1 і 2 статті 51 Угоди та частиною 1 статті 9 Конституції України, де визначено, що “чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України”².

Європейський Союз підтримав процес економічних перетворень в Україні та поступового наближення законодавства України до законодавства ЄС у визначених сферах, у схваленій Європейською радою на Гельсінському саміті 11 грудня 1999 р. - Спільній стратегії Європейського Союзу щодо України.

Україна активно адаптує національне законодавство до законодавства Європейського Союзу, про що свідчить прийняття цілої низки законодавчих та нормативно-правових актів, спрямованих забезпечити даний процес у всих пріорітетних сферах. Так, Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою Указом Президента України від 11 червня 1998р.,співробітництво у галузі охорони довкілля визнано пріорітетом даржавної політики та предметом підвищеної уваги громадськості в європеських державах, одним з головних напрямів діяльності ЄС і актуальною проблемою для У країни, зумовленою не лише наслідками аварії на ЧАЕС, а й загальним станом довкілля в Україні. Правовою основою співробітництва у галузі охорони довкілля визнано, крім Угоди про партнерство і співробітництво, також міжнародні договори та угоди щодо безпеки навколишнього природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС. Метою такого співробітництва в галузі охорони довкілля має стати створення безпечного і сприятливого для людини загальноєвропейського екологічного простору.

Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, схваленою Указом Президента України від 14 вересня 2000р., визначено шляхи і темпи реалізації окремих пріорітетів на шляху наближення України до Європейського Союзу.

Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Єврейського Союзу» від 18 березня 2004 року № 1629-VI, передбачено здійснення системи організаційно-правових заходів щодо здійснення процесу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, зокрема, за одним із пріоритетних напрямків – охорона довкілля. Здійснення процесу адаптації, в свою чергу, вимагає підготовки фахівців – юристів в сфері права Європейського Союзу, зокрема, в сфері екологічного права Європейського Союзу.

Саме з цією метою запропоновано, розроблено та запроваджено навчальний спецкурс “Екологічне право Європейського Союзу”.

Програма передбачає оволодіння студентами заннями із історії формування та становлення екологічного права ЄС, ознайомлення із системою екологічного законодавства Європейського Союзу (зокрема, із законодавством acguis communautaire) із основними пріорітетами екологічної політики та механізмом її реалізації, правовими способами захисту екологічних прав громадян в Європейському Союзі.