Тема 2. Інституційний механізм Європейського Союзу та його роль у формуванні і застосуванні екологічного права єс.

1.Система та функції органів ЄС у сфері охорони навколишнього середовища. Рада Європейського Союзу; Європейський Парламент; Європейська Комісія; Суд Європейських Співтовариств; Омбудсмен Європейського Союзу; Європейський інвестиційний банк.

2.Спеціальні органи єс у сфері охорони навколишнього середовища. Європейське агентство з навколишнього середовища.

3.Консультативні органи у сфері охорони навколишнього середовища на рівні ЄС.

Мережа Європейського Союзу для імплементації та застосування права навколишнього середовища (IMPEL).

Європейський консультативний форум з навколишнього середовища і сталого розвитку (ECFESD).

Європейська консультативна рада з навколишнього середовища (EEAC).

Тема 3. Екологічні права та їх захист в межах єс.

1. Історія формування та закріплення екологічних прав у праві ЄС.

2. Право на сприятливе навколишнє середовище: невід’ємне право людини та принцип екологічного права ЄС.

3. Класифікація екологічних прав людини. Процесуальні екологічні права. Право на доступ до інформації. Право на участь у прийнятті рішень. Доступ до правосуддя.

4. Механізм захисту екологічних прав громадян ЄС як елемент механізму забезпечення екологічної політики ЄС.

5. Роль Європейського суду з прав людини у захисті екологічних прав громадян ЄС.

Тема 4. Проблеми відповідальності за порушення екологічного законодавства єс.

1.Підходи до визначення відповідальності за порушення екологічного законодавства ЄС.

2.Поняття екологічного правопорушення за законодавством ЄС.

3.Види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства ЄС.

4.Правові засади відповідальності держав-членів за недотримання та невиконання вимог екологічного законодавства ЄС.

5.Еколого-правова відповідальність як засіб попередження та захисту від екологічної шкоди.

6.Кримінальна відповідальність за екологічні злочини у законодавстві ЄС.

7.Система юрисдикційного захисту екологічного права ЄС.

8.Повноваження судових органів Європейських Співтовариств.

Тема 5. Україна та Європейський Союз: правові засади співробітництва та інтеграції .

1. Правові засади співробітництва України та Європейського Союзу (за законодавством України та Європейського Союзу).

2. Принципи та форми співробітництва України та Європейського Союзу.

3. Правові засади адаптації та гармонізації екологічного законодавства України до законодавства ЄС.

4. Екологічні пріорітети в процесі гармонізації законодавства України до законодавства ЄС.

5. Проблеми інституційно-функціонального забезпечення процесу адаптації та гармонізації законодавства України до законодавства ЄС.

Іі змістовний модуль.

Тема 6. Правове регулювання та охорони природних ресурсів в межах ЄС.

1. Особливості правової охорони земельних ресурсів.

2. Особливості правової охорони вод.

3. Особливості правової охорони атмосферного повітря.

Тема 7. Правовий режим охорони навколишнього середовища, територій та об”єктів, що потребують особливої охорони.

1. Правові засади охорони навколишнього середовища в Європейському Союзі.

2. Правові засади охорони природних місць існування об”єктів дикої флори та фауни.

3. Правові засади охорони природних місць існування диких птахів, що важливі для підтримки їх популяції.

Тема 8. Правове регулювання діяльності об”єктів підвищенної небезпеки та створення системи запобігання великих промислових аварій в Європейському Союзі.

1. Поняття екологічно небезпечної діяльності за законодавством ЄС. Вимоги щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності та експлуатації екологічно небезпечних об”єктів.

2. Правові засади формування системи запобігання великих промислових аварій.

Тема 9. Правове регулювання екологічно небезпечної діяльності

1. Принципи поводження з відходами встановлені в Рамковій Директиві ЄС. Поняття відходів та їх класифікація.

2. Система законодавства ЄС про поводження з відходами – загальна характеристика.

3. Правове регулювання поводження із небезпечними відходами.

4. Особливості правового регулювання діяльності, пов”язаної з окремими категоріями відходів (зокрема, поліхлорованими біфенілами (ПХБ) та поліхлорованими трифенілами (ПХТ); використання активованого мулу; батарей та акумуляторів; відходів упаковки ).

5. Вимоги щодо діяльності підприємств, що здійснюють утилізацію відходів, в тому числі їх захоронення.

6. Особливості транспортування, імпорту та експорту відходів в межах ЄС.

7. Класифікація хімічних речовин за законодавством ЄС. Система контролю за поводженням із хімічними речовинами.Тестування та інформування про нові хімічні речовини - як основні інструменти контролю за діяльністю повязоною із хімічними речовинами.

8. Вимоги до пакування та маркування небезпечних хімічних речовин. Вимоги щодо оцінки екологічного ризиру діяльності, повязаної із небезпечними хімічними речовинами.

9. Принципи стандартної практики лабораторних робіт та перевірка їх застосування до аналізу хімічних речовин.

10. Обмеження збуту та використання деяких небезпечних речовин.

11. Вимоги до перевезення, експорту та імпорту хімічних та небезпечних речовин.

12. Система контролю за використванням генетичномодифікованих організмів.

13. Вимоги щодо здійснення діяльності повязаної із використанням генетичномодифікованих організмів. Обмеження та заборони щодо використання генетичномодифікованих організмів, що діють в Європейському Союзі.

Теми для реферативних робіт та самостійної роботи.

1.Правові засади адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

2.Правові засади співробітництва України та Європейського Союзу в сфері забезпечення екологічної безпеки.

3.Екологічні пріорітети у внутрішній та зовнішній політиці Європейського Союзу.

4.Правове забезпечення екологічної політики Європейського Союзу.

5.Особливості фінансування заходів щодо охорони навколищнього природного середовища із бюджету Європейського Союзу.

6.Специфічний фінансовий інструмент забезпечення екологічної політики Європейського Союзу –програма “LIFE.”

7.Пріорітети політики Європейського Союзу в галузі використання водних ресурсів.

8.Особливості правового регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності в межах Європейського Союзу.

9.Особливості правового регулювання діяльності, що впливає на клімат за екологічним законодавством Європейського Союзу.

10.Проблеми реалізації юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства Європейського Союзу.

11.Правове регулювання діяльності пов”язаної із поводженням з відходами в Європейському Союзі.

12.Правові засади здійснення діяльності із використанням генетично модифікованих організмів.

13.Пріорітети та напрямки вдосконалення та розвитку екологічного законодавства Європейського Союзу.

14.Особливості фінансового механізму реалізації екологічної політики Європейського Союзу.

15.Способи захисту екологічних прав громадян в Європейському Союзі.

16.Проблеми застосування екологічного законодавства Європейського Союзу.

Угоди між Україною і Європейським Союзом.

У відносинах між Україною і Європейським Союзом діють такі угоди:

• Угода між Європейськими Співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами (підписана 5 травня 1993 року);

• Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про заснування представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні та про його привілеї та імунітети (підписана 17 вересня 1993 року);

• Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про створення Контрактної групи з вугілля та сталі (підписана 8 червня 1994 року);

• Угода про партнерство та співробітництво між Україноюта Європейськисми Співтовариствами та їх державами- членами (підписана 14 червня 1994 року);

• Угода між Європейським Співтовариством з вугілля та сталі та Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами (підписана 15 липня 1997 року);

• Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23 липня 1999 року);

• Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23 липня 1999 року).