Зміст

1.Вступ………………………………………………………….3 2.Розділ 1. Загальні відомості про атомні електростанції…...4 Загальні відомості………………………………….4 Розвиток атомної енергетики у світі……………...4 Розвиток атомної енергетики в Україні………….7 3. Розділ 2.Екологічні проблеми АЕС…………………………9 Типи забруднень…………………………………..9 Екологічні забруднення АЕС……………………..10 Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС…………12 4.Висновок……………………………………………………….14 5.Список використаної літератури…………………………….15

Вступ

На мою думку ,на даний момент екологічні проблеми АЕС є досить актуальною темою. Все частіше у світі будуються нові й нові атомні електростанції,це пов’язано з тим , що такий тип електростанцій має багато позитивних рис. Наприклад вони мають достатньо високу потужність, малі витрати палива, а як наслідок менша площа станцій, не потрібен постійний потік палива на станцію, можливість станції працювати в автономному режимі довгий час, вимагаючи тільки зовнішнього контролю,може розташовуватися де завгодно і може бути де завгодно побудована, незалежно від розташування ресурсів сировини . Також немало важливим фактором залишається відсутність забруднення навколишнього середовища (тільки збиток радіацією). Але незважаючи на таку достатньо велику кількість позитивних рис, існує все-таки достатньо велика низка й негативних. Постійна радіаційний фон, який накопичується з часом,складність конструкції агрегатів, їх заміни, ремонту обладнання, складність побудови самої станції, складність самого процесу, який знаходиться на межі можливостей існуючих схем станцій, існує постійна загроза неполадки, яка призведе до знищення всієї станції,недосконалість способу отримання енергії (за допомогою води), через який найбільша радіація,збиток працівникам станції, який веде до їх смерті.

Найбільша перешкода для розвитку ядерної енергетики пов'язана з проблемами безпеки. За час використання атомних реакторів відбулася низка техногенних катастроф, найбільшою з яких була Чорнобильська катастрофа і катастрофа на АЕС Фукусіма I . Ядерна енергетика належить до не відновлюваних джерел енергії — вона використовує ядерне пальне, в основному уран, запаси якого не безмежні. Важливою проблемою залишається заховання радіоактивних відходів — впродовж роботи ядерного реактора в ньому накопичується велика кількість радіоактивних ізотопів із значним періодом напіврозпаду, які продовжуватимуть випромінювати ще тисячі років.

Розділ 1.Загальні відомості про атомні електростанції

Загальні відомості АЕС- це електростанція, в якій атомна (ядерна) енергія перетвориться в електричну. Генератором енергії на АЕС є атомний реактор . Тепло, яке виділяється в реакторі в результаті ланцюгової реакції ділення ядер деяких важких елементів, потім так само, як і на звичайних теплових електростанціях (ТЕС), перетвориться в електроенергію. На відміну від ТЕС , що працюють на органічному паливі, АЕС працює на ядерному пальному (в основному ²³³ U, ²³⁵ U. ²³⁹ Pu). При діленні 1 г ізотопів урану або плутонію вивільняється 22 500 квт ч, що еквівалентно енергії, що міститься в 2800 кг умовного палива. Встановлено, що світові енергетичні ресурси ядерного пального (уран, плутоній і ін.) істотно перевищують енергоресурси природних запасів органічного палива (нафта, вугілля, природний газ і ін.). Це відкриває широкі перспективи для задоволення швидко зростаючих потреб в паливі. Крім того, необхідно враховувати об'єм вжитку вугілля, що все збільшується, і нафти для технологічних цілей світової хімічної промисловості, яка стає серйозним конкурентом теплових електростанцій. Не дивлячись на відкриття нових родовищ органічного палива і вдосконалення способів його видобутку, в світі спостерігається тенденція до відносить збільшенню його вартості. Це створює найбільш важкі умови для країн, що мають обмежені запаси палива органічного походження. Очевидна необхідність якнайшвидшого розвитку атомної енергетики яка вже займає помітне місце в енергетичному балансі низки промислових країн світу.

Розвиток атомної енергетики у світі

Вже до середини 1939 року науковці світу досягли важливих теоретичних та експериментальних відкриттів у галузі ядерної фізики, що дозволили розпочати велику програму досліджень у цьому напрямку. Виявилося, що атом урану можна розщепити на дві частини. При цьому вивільняється величезна кількість енергії. Крім того в процесі розщеплення виділяються нейтрони, які в свою чергу можуть розщепити інші атоми урану й викликати ланцюгову ядерну реакцію. Ядерна реакція поділу дуже ефективна й далеко перевершує найбурхливіші хімічні реакції. Так, наприклад, при розпаді молекули тротилу виділяється 10 електрон-вольт енергії, а при розпаді ядра урану – 200 млн. електрон-вольт,тобто в 20 млн. разів більше. Перша у світі промислова атомна електростанція потужністю 5 МВт була введена в експлуатацію у СРСР (м.Обнінськ) у 1954 році. Розвинені індустріальні країни розпочали проектування та будівництво АЕС з реакторами різних типів. До 1964 року сумарна потужність АЕС у світі зросла до 5 млн.кВт. вже до 1968 року в світі працювали на АЕС 365 енергоблоків сумарною встановленою потужністю 253 млн.кВт. практично за 20 років потужність АЕС збільшилася в 50 разів.

Умови розвитку атомної енергетики були вкрай сприятливими, причому економічні показники АЕС також додавали оптимізму, АЕС вже могли успішно конкурувати з ТЕС. Розвиток атомної енергетики базувався на сформованому енергетичному секторі воєнно-промислового комплексу – досить добре опанованих промислових реакторах і реакторах для підводних човнів з використанням вже створеного для цих цілей ядерного паливного циклу (ЯПЦ), набутих знаннях і значному досвіді. Проблема енергетичної безпеки, що загострилася у 70-ті роки ХХ ст. у зв’язку з енергетичною кризою, спричиненою різким підвищенням цін на нафту, залежністю її поставок від політичних чинників, змусила багато країн переглянути свої енергетичні програми.  В процесі швидкого розвитку атомної енергетики з двох основних типів енергетичних ядерних реакторів – на теплових і швидких нейтронах – найпоширенішими в світі стали реактори на теплових нейтронах. Розроблені різними країнами типи та конструкції реакторів з різними уповільнювачами та теплоносіями стали основою національної енергетики. Так, у США основними водо-водяні реактори під тиском і киплячі реактори, у Канаді – важководні реактори на природному урані, у колишньому СРСР – водо-водяні реактори під тиском й урано-графітові киплячі реактори .

Проте високі темпи розвитку атомної енергетики не відповідали рівню її безпеки. На підставі досвіду експлуатації об’єктів атомної енергетики, дедалі глибшого науково-технічного розуміння процесів і можливих наслідків виникла необхідність перегляду технічних вимог, що викликало збільшення капіталовкладень й експлуатаційних витрат.

Серйозний удар розвитку атомної енергетики було завдано важкою аварією на у 1979 році, а також на інших об’єктах. Це спричинило радикальний перегляд вимог безпеки, посилення чинних нормативів і перегляд програм розвитку АЕС у всьому світі. У США, які були лідером в атомній енергетиці, з 1979 року припинилися замовлення на будівництво АЕС, також скоротилося їх будівництво і в інших країнах. Важка аварія на Чорнобильській АЕС в Україні у 1986 році, що кваліфікується за міжнародною шкалою ядерних подій як аварія найвищого сьомого рівня, призвела до екологічної катастрофи на величезній території, загибелі людей, переселення сотень тисяч людей, підірвала довіру світового співтовариства до атомної енергетики.

У багатьох країнах були призупинені програми розвитку атомної енергетики, а в деяких країнах взагалі відмовилися від планів її розвитку. Проте, не дивлячись на це, вже до 2000 року на АЕС, що експлуатувалися 37 країнами, вироблялося 16% світового виробництва електроенергії. Ще одним тяжким ударом для світової атомної енергетики стала аварія на японській АЕС «Фукусіма-1», що відбулася 11 березня 2011 року.

Низка держав вже заявили про перегляд своїх планів щодо будівництва АЕС. Серед тих, хто вирішив відмовитися від будівництва АЕС на своїй території, є країни, в яких до цього часу не експлуатувалися ядерні енергоблоки, проте вони заявляли про наміри запровадження ядерної енергетики. До таких країн належать Венесуела та Таїланд.

20 квітня 2011 року Парламент Італії прийняв закон про відмову від розвитку ядерної енергетики в країні, що є прямим наслідком впливу аварії на японській АЕС. Рішення про призупинення експлуатації 7 ядерних блоків, які були побудовані до 1980 року, прийняв уряд Німеччини.

Швейцарія також прийняла рішення призупинити реалізацію нових проектів будівництва ядерних енергоблоків.

Водночас Франція, Чехія, Польща, Словаччина заявили, що не збираються переглядати свої програми розвитку ядерної енергетики. Їх позицію поділяє Росія, Білорусь, Україна, Індія та Китай.До аварії на «Фукусіма-1» у світі експлуатувалося 440 ядерних енергоблоків, у стадії будівництва знаходилося 65 ядерних енергоблоків. Спорудження ще 150 ядерних енергоблоків було заплановано у найближчі 10 років та понад 200 проектів передбачалося реалізувати в більш довготривалій перспективі. Станом на 1 квітня 2011 року виробництво електроенергії на АЕС у світі складало 14% від її загального обсягу.