30.Роман-епопея: характеристика жанру.

Роман, за винятком історичного, художньо досліджує життя окремої людини, перипетії її долі, її щоденні турботи й духовні пошуки. В епопеї ж ідеться про якусь видатну історичну подію, що справила вирішальний вплив на життя народу, нації. Отже, головна відмінність між двома жанрами — у предметі зображення.Поступово епопеєю стали називати великі і складні епічні твори (романи, цикли романів). Вони з'явилися у другій половині 19 ст.

32.Роман «Біси» - провісник соціалістичної революції (перевороту): ознаки публіцистичного пророцтва. Роман «Біси» - 1871-1872 рр.

33.Повість «Бідні люди» та її проекція на російське суспільство. Повість «Бідні люди» - 1845 р.

34.Ознаки літературно-критичного дискурсу у творчості Віссаріона Белінського.

«Площинний» і «глибинний» типи свідомості у журналістиці. Мережкоський висунув гіпотезу на осн. 2 типів модерністського світогляду: одні орієнтувалися на зміни завдяки релігійному мисл.,трасформувати свідомість, інші – оцінка сукупності фактів та подій, змінювати ситуацію засобами педагогіки та високоморальної філософії. Оплощинення, зміління духу писав Герцен. Маси добре розуміють зміст такі тексти.

Площинні тексти – цінні, але не на часі. Площинність – оперування фактами, вказування площ., буденних недоліків суспільства, не заглиблюючись в суть проблеми. Реформаторів з площинн. типом свід. в Україні значно більше, ніж мудрих і поміркованих. Площинні мають великі переваги у будь-якій боротьбі. Повільно і важко рухаються Глибокі, оскільки долають багато перешкод — сходять на гори, падають у провалля і тисячі разів можуть поламати собі кістки; а Площинні рухаються швидко й легко, ковзаючи гладкими поверхнями чи повзучи ними, ніби плазуни… Надто часто Глибокі роз’єднані, бо різноманітні і прагнуть свободи, а Площинні завжди разом, оскільки байдужі й хочуть рівності…

Глибинні – далекоглядність, заглядання в корінь проблеми, можл. використ. символізму, помірковане публ. проповідництво, глибинне осягнення ідей релігії і філософії, політики та історії, застереження, попередження майб. проблем, вказавши на їх можливі причини. Тільки спр. інтелігенції дозволено осягати такі тексти, гіпертекст – посилання на праці. Зміст – спочатку в головах представників вищих інтелектуальних кіл, потім сягає свід. мас у спрощеному вигляді.

Предст. у Росії: Мережковський, Бальмонт, Розанов, Гіппіус.

Боротися за єднання особистостей з поміркованим, глибинним типом свідомості сьогодні — означає обстоювати ідеали суверенного суспільства, яке може і має право вдосконалюватися духовно та інтелектуально.

36.Трагедія життя Анни Ахматової та Марини Цвєтаєвої: порівняльний аспект.

Слава накрыла Цветаеву подобно шквалу. Если Анну Ахматову сравнивали с Сапфо, то Цветаева была Никой Самофракийской. Но вместе с тем, с первых же ее шагов в литературе началась и трагедия М. Цветаевой. Трагедия одиночества и непризнанности. Уже в 1912 году выходит ее сборник стихов “Волшебный фонарь”. Годы революции и гражданской войны были в жизни Цветаевой трудными и драматическими. Умерла маленькая дочь, из-за голода отданная в приют. Со старшей, Ариадной (Алей), они испытывали не только жесточайшую нужду и холод, но и трагедию одиночества. Муж Цветаевой, Сергей Эфрон, находился в рядах белой Добровольческой армии, и от него третий год не было никаких вестей. Положение Цветаевой, жены белого офицера, оказалось в красной Москве двусмысленным и тревожным, а ее характер, резкий и прямой, делал такое положение еще и опасным.

Трагедія Анни Ахматової в тому, що ціле покоління не знало свого поета. Для багатьох Ахматова залишалася автором любовних віршів, чарівних, глибоких, але далеких від тривог і жахів сучасного життя. Далеко не всі знали про те, яка величезна праця йде в душі поета, які гнівні і гіркі рядки зберігаються, ховаються в її пам'яті.

Покоління Ахматової було надламане Жовтневою революцією, вибите з колії, позбавлене опори - насамперед духовної, моральної. Саме страдницький голос багатьох тисяч людей Пролунав у "Реквіємі", написаному в 1930-і роки. У той час сина Ахматової, Лева Миколайовича Гумільова, молодого талановитого вченого, кілька разів заарештовували. І разом з іншими жінками поет Анна Ахматова стояла в довгих тюремних чергах.