22.Російський та європейський класицизм: головні ознаки та принципи розмежування.

Російські мотиви публіцистичної творчості Астольфа де Кюстіна. В России известен как автор книги «La Russie en 1839» (Париж, 1843[3], в двух томах; при жизни автора было еще несколько изданий с незначительной правкой). Рассказы Кюстина о нравах высшего русского общества вызвали в России много отрицательных эмоций; даже В. А. Жуковский назвал Кюстина собакой, однако не смог не признать того, что большая часть написанного соответствует действительности. Можно говорить об объективности книги и непредвзятости её автора, исходя из того, что он был роялистом до мозга костей, однако российский вариант самодержавия показался ему неприемлемым.

В книге «Россия в 1839» (т. 1-4, 1843; много переизданий в Европе) — восприятие России как страны «варваров» и рабов, всеобщего страха и «бюрократической тирании», книга вызвала поток официозных опровержений. Отношение к ней русской интеллигенции было разноречивым.

Русский историк В.В. Нечаев усматривал в описании Астольфом де Кюстином нравов и судьбы России — «параллель со знаменитыми письмами Чаадаева», а самого автора характеризовал однозначно: «Добросовестность Кюстина, конечно, стоит вне всяких сомнений.»

24.Гаврило Державін та єврейське питання.

Навчання у Казанській гімназії, губернатор Тамбова, секретар Катюші ІІ, сатирична ода «Висміювання з пафосом», «Вельможа» - критика оточення Катюші ІІ. Сатирична ода «Водоспад», присвячена Потьомкіну. 1802 – 1803 – Міністр юстиції Рос. імперії. Був присутній на випускному Пушкіна і був зачарований його поезією. Павло І доручив Державіну дослідити єврейське питання у мастечку Шкло. Результати дослідження пішли в рух тільки при Олександрі І. 1804 – перший закон про євреїв при Олександрі І (де вони мали поселятись не мали права торгувати вином). Через кілька років у місті Сенна було вбито і обезкровлену жінку, ця справа була «повішана» на євреїв. У зв»язку з цим Державіна було відсторонено від справи. Державін-євреєненависник.

Державін – поет епохи Просвітництва, предст. класицизму. Займав вис. держ. посади, був секретарем Кат. ІІ, мін. юстиції. Антисемітизм – нег. ставлення до євреїв, неприязнь і Проблема вїзду євреїв до Росії, в 1791 – лінія осілості – тер., де євреї не мали права проживати (могли жити лише в містах Малор.,Новор., Крим,провінції, доєдн. в рез. поділу Польщі). 1794 – Кат.ІІ подв. податок для євреїв. 1798 – сенатор Держ. відпр. в Білорусь, щоб зібрати свідчення про спосіб ж. є. Представив свою думку Павлу І,імп. залишив без уваги. А при Олекс. І було ств. комітет – граф Чарторижский, Потоцький, Державін. 1804 – положення про євреїв-перший акт рег. пол. є., лінія осілості розширена, заборонено прож. в селі і торгівля вином. Євреї, які займ. шинкарств., за ними пост. ганялись, їх вваж. причиною крестьянского пьянства, а Д. причину бідності хр. переклав з поміщиків на євреїв. Тому їх виселяли з сіл. Сенненська справа – 1ий процес проти є. Обв. євреїв у кровопр. християн.,вважав їх ворогами, для ритуалів. «думки про євреїв» (євр.реформа). Казав треба відділити цей народ від християн

Сентименталізм творчості Василя Жуковського. Для постановки на домашній сцені ним у 1794—1795 р. були складені трагедія «Камілл, чи Звільнення Рима» і написана по мотивах роману Сен-Пьера п'єса «Павло і Віргінія». Добутки ці, учнівські наслідування п'єсам в античному і сентиментально-мелодраматичному роді, що наводнював тоді репертуар столичних і провінційних театрів, не збереглися і відомі лише в переказах А. П. Зонтаг (родички і подруги дитячих років поета). Перший друкований добуток Ж.— ліричний вірш «Травневий ранок» (1797) — сполучить традиційні образи похвальної оди «із сентиментально-меланхолійними» мотивами в дусі поезії І.Дмитрієва, якого Ж. називав згодом своїм першим вчителем у поезії. Ж. сприймає і нові літературно-естетичні віяння, зв'язані із сентименталізмом і перед романтизмом карамзінистської користі, випробує вплив поезії росіянина оссіанізма. Зразки добутків подібного роду були рясно представлені на сторінках «Приємного і корисного часу», «Іппокрени» і ін. сучасних російських журналів, що служили вихованцям настільними книгами. Особисте знайомство з Дмитрієвим, а потім і з Карамзіним закріплює зв'язки починаючого літератора із сентименталізмом і сприяє поступовому відходу від жанрів класицизму й остаточному твердженню в його поезії нових естетичних принципів.

27.Романтизм Олександра Пушкіна: контроверсійний аспект. 1.Романтическая лирика: а) Обращение А.С. Пушкина к классической мифологии. б) «Человеческая свобода» и «мелкость общественных верхов». в) «Бесстрастие» и «огненная страсть». г) « Образ нации» в лирике Пушкина. д) « Морские пейзажи». е) Романтическая лирика Пушкина- вдохновение композиторов. Романтическая поэма А.С. Пушкина «Кавказский пленник» а) Пленник - психологический портрет пушкинского современника. б) Тема свободы. в) Душевная охладелость героя. г) Тема «огня» и «холода».

28.Журналістська та видавнича діяльність Олександра Герцена. Ол.Герцен(1812-1879)–видавець найвідомішого журналу в еміграції, позашлюбний син поміщика Яковлєва. 1851 р. – переїзд до Лондона, орг. друк.рос.преси. 1857р. редактор і видавець журналу Колокол( програма «Колокола»: 1.звільнення селян від поміщиків4; 2. звільнення слова від цензури)

29.Головні риси творчості Федора Достоєвського-проповідника моральних цінностей(1821-1881) риси: безстрашні дослідження таємниці людської душі; насичення романів драматичним моментами; дослідж. Проблеми морального і соціального зла, проблема його перемоги над людською душою і серцем.