14.«П’яте Євангеліє» від Льва Толстого: ціннісний та вартісний мотиви.

Церковна віра не має нічого спільного з істинним християнством; церква – містилище сатани; Ісус- не Син Божий, а звичайна людина з великою силою духа, він не першопочаток віри, а її джерело; Воскресіння з мертвих, зцілення і Вознесіння ніколи не було; будь благочестивим і тим ти виконаєш усі заповіді Христового Декалогу.

17.Еволюція світогляду Віссаріона Белінського (аналіз літературних та критичних праць).

Творчість Бєлінського поклала початок формуванню революційно-демократичного напряму в передовій російській культурі 19 ст. Революційно-демократичні й матеріалістичні погляди його розвивались під впливом антикріпосницького руху в Росії та революц. подій на Заході, в боротьбі проти реакційної ідеології та бурж. лібералізму. У розвитку філософських і суспільно-політичних поглядів Бєлінський пройшов складний і суперечливий шлях — від просвітительства до революц. демократизму, від ідеалізму до матеріалізму. Приблизно до кін. 30-х рр. Бєлінський стояв на позиціях філософського ідеалізму, який привів його до тимчасового теоретичного «примирення» з реакц. суспільним ладом Росії. Демократична спрямованість поглядів Бєлінський різко суперечила цьому «примиренню». На початку 40-х рр. він пориває з ідеалізмом та просвітительством і переходить на позиції матеріалізму й революц. демократизму. Бєлінський піддав гострій критиці кріпосницькі порядки Росії, капіталізм і буржуазну державу; він доводив, що шлях до ліквідації кріпосницького гніту лежить через революцію.

Бєлінський був утопічним соціалістом і в поглядах на розвиток історичного процесу залишився ідеалістом. Проте він ближче за інших утопістів підійшов до матеріалістичного розуміння історії. Філософські й суспільно-політичні погляди Бєлінського мають істор. значення; вони, як і погляди Чернишевського і Добролюбова, лягли в основу бойової революц.-демократичної програми.

Малоросiя нiколи не була державою, тому i iсторiї, в стислому значеннi цього слова, не мала. Iсторiя Малоросiї - це побiчна рiчка, що впадає у велику рiку росiйської iсторiї. Малоросiяни завжди були племенем i нiколи не були народом, а тим бiльше державою... Плем'я може мати тiльки народнi пiснi, але не може мати поетiв, великих поетiв мають тiльки великi народи... Живим доказом цiєї iстини є Гоголь, в його творах зустрiчаємо багато одвiчних українських елементiв, яких немає i не може бути в росiйськiй прозi, але хто ж називає його українським?

19. російськаіональна ідея та Україна. Російська національна ідея на теренах України полягала в подоланні наслідків чужинських і насамперед польських впливів, яких зазнали українці через багатовікове відокремлення від Росії. І тепер завдання щодо зміцнення російського народу полягало в його примноженні шляхом перетворення українців на «справжніх росіян».

В термінах політики та соціодемографії такий погляд був оспіваний в багатотомній історії Карамзіна. Він вірив в спільність всих східних слов"ян, до кого він звертався як до "руського" народу та чиїм першим політичним центром був Київ. Після монголо-татарської навали в середині 13-го віку та зруйнування Києва, політичний та релігійний центр "руського" народу змістився на північ, спершу до Володимира-на-Клязьмі, потім до Москви, а на початку 18-го століття - до Санкт-Петербурга. В російській історії ці переміщення дістали назву - теорії зміни політичних центрів. Матір"ю "міст руських", згідно популярній концепції, був Київ, і завданням нащадків тієї матері було об"єднання всих земель, що колись належали Київській Русі, в єдиній російській державі Трагедії. Оскільки Московські князі вважалися правомочними спадкоємцями Київської спадщини, їхнє виживання свідчило про можливість досягнення такої історичної мети як об"єднання "Великої", "Білої" та "Малої" Росій - біблейської трійці - в єдиній державі. Третій Рим-політ.-релігійна конц. 16 ст., яка мала на меті підкріпити легітимність претензій Москви на Візантію і її спадщину. Ідеолог поняття – Філософей. Феофан Прокопович – перший укр. мислитель, який вибудував для Росії імперську міфологію.Дискурс віри в російській імперії. Церковні угрупування: грекофільське(старомосковське) – засновник Епіофаній Славенецький: Тільки віра як джерело існування. Західницьке – (латинське) – засн. білорус. Симон Потоцький: «поєднання віри з розумом».Протопоп Аввакум – ідеолог розколу у рос. прав.ц-ві

21.Петровська епоха та її вплив на російське просвітництво. Чверть 18 ст – петровська епоха, яка намагалася звести до максимуму контакт з Європою. Петро I: 1687 – заснув. Словяно-греко-латин. Академії. 20 грудня 1699 р. – Петро ввів літочислення від Різдва Христового; перша рос.газхета писана «Куранти». 1702 – перша друк. Газета «Ведомости». Травень 1703 р. – вихід «Арифметики». 1722 р. – затвердж «табель о рангах всехї чинов»( принципи диферент. Підходу до оцінки кожного в Росії); 1702 – перша спроба постановки п’єси на території Росії Дмитра Ростовського. 1708-1710 – адмінреформа – введення губерній. 1708 – запров. Цивільного алфавіту, січень 1721 р. – заснув. Святішого владного синоду. Ознаки петровської епохи: відмова від середньовічної церковної ідеології; панування наївного раціоналізму; пропагування тоталітарного просвітництва; зародж.гуманістичної віри в людину; форм. літ.напрямків.