3. Проаналізуйте статичну та динамічну характеристики конфліктів.

Також однією з численних характеристик конфліктів є його структурні та

динамічні характеристики. Структурні характеристики конфлікту є статичними

елементами, які могли б бути знайдені на “зрізі” конфлікту, а його динамічні

характеристики пов’язані з тим які саме події відбуваються в конфлікті.

Структурні характеристики являють собою складові елементи конфлікту. Вони

відображають компоненти, без яких його існування не можливе. Вилучення будь-

якого компоненту із простору конфлікту або зводить його існування нанівець,

або суттєво змінює характер конфлікту. До структурних компонентів конфлікту

відноситься:

1. Сторони (учасники) конфлікту;

2. Умови конфлікту;

3. Предмет конфлікту;

4. Дії учасників конфлікту;

5. Результат конфлікту.

4. Охарактеризуйте запобігання, регулювання та розв’язання конфліктів.

Запобігання конфлікту – сукупність заходів, що здійснюються для припинення конфлікту на ранніх стадіях його виникнення.

Запобігання конфлікту на ранніх стадіях:

• Інформаційні заходи(інформування сторін про інтереси, потреби учасників)

• Комунікаційні заходи(нейтралізація комунікативних бар’єрів, встановлення контактів між конфліктерами)

• Організаційні заходи(організація проведення переговорів)

• Просвітницькі заходи(розповсюдження знань про конфлікти)

• Соціально-психологічні заходи

Регулювання конфлікту – це вплив на конфлікт з метою його ослаблення й обмеження, спрямування динаміки конфлікту до розв’язання.

Етапи регулювання конфліктів :

І – визнання реальності конфлікту сторонами конфлікту;

ІІ – легітимізація конфлікту, тобто досягнення угоди між сторонами конфлікту щодо визнання й дотримання встановлених норм та правил конфліктної взаємодії;

ІІІ – інституціоналізація конфлікту, тобто створення відповідних органів, робочих груп з врегулювання конфліктної взаємодії.

Розв'язання конфлікту це його “завершальна” фаза. Способи, якими можуть бути розв’язані конфлікти теж дуже різ­ні. Відмічають такі їх різновиди: конструктивні, паліативні, де­структивні.

Конструктивні способи розв’язання конфлікту мають своїм результатом позитивне вирішення проблеми. Перш за все, воно повинно задовольняти обидві конфліктуючі сторони, і чим більше сторони будуть задоволені цим результатом, тим успішнішим можна вважати розв’язання конфлікту. Але таке буває не часто.

Паліативне вирішення конфлікту – це частково, не повною мірою розв’язаний конфлікт. Тут може бути багато варіантів, наприклад: одна сторона змушена під натиском третьої поступитися іншій конфліктуючій стороні. У такому випадку вона має внутрішнє незадоволення, яке колись обов’язково знов виплеснеться зовні. Конфлікт, таким чином, з ві­дкритого переходить у закритий. Так, припинення військових дій між двома конфліктуючими сторонами не означає остаточного вирішення конфлікту, він може продовжуватися іншими ме­тодами. Тобто це є паліативне, часткове розв’язання конфлікту. Паліативним воно може бути й у разі узгодження сторін відносно певних наслідків конфлікту або певних його сторін, але без зміни відношень сторін щодо першо­причини конфлікту. Конфлікт на певний час затихне, але при певних об­ставинах може відновитися знову.

Деструктивне вирішення конфлікту – це не розв’язання конфлікту. Він просто заганяється у інше русло і про­довжується чи-то на іншому рівні, чи набуває іншого характеру. Дест­руктивним може бути вирішення конфлікту за допомогою третьої сторони, яка застосувала силу і примусила одну чи обидві сторони підкоритися своїй во­лі. Таким чином, конфлікт нібито зовні погашений, але він продов­жує існувати внутрішньо і знов може вибухнути, як тільки ця третя сторона ослабне чи зовсім усунеться від ролі посередника. Крім того, тут може виникнути новий конфлікт між конфлікт­уючими сторонами і посередником.

5. Охарактеризуйте переговорний процес та його основні характеристики.

Кожний переговорний процес в своєму розвиткові проходить декілька етапів (стадії), на яких вирішуються певні завдання, а саме:       – підготовка до початку переговорів (на цьому етапі відбувається діагностика стану справ, збір інформації про зміст конфлікту, визначають сильні і слабкі сторони конфлікту, прогнозують розстановку сил, виясняють хто буде вести переговори і аналізують причини, наслідки та варіанти вирішення конфлікту, проробляють процедурні питання: де, коли і в якій обстановці найкраще проводити переговори. Конфліктологи переконані, що 50% успіху залежить від цієї стадії);       – початок переговорів (на цій стадії відбувається обмін інформацією, першопочаткові заяви учасників про їхні позиції в даних переговорах, учасники висловлюють свої варіанти вирішення конфлікту);       можливі різноманітні тактики початку переговорів:       1. тактика агресивності з метою здійснення тиску на опонента;       2. тактика поступок;       3. встановлення позитивних особистісних відносин (дружня атмосфера, неформальне обговорення);       – пошук компромісного рішення (сторони перевіряють можливості один одного, наскільки реальні вимоги кожної із сторін і як їх виконання відобразиться на інтересах учасників переговорів)       – завершення переговорів або вихід із тупікової ситуації (уточняються деталі договорів, визначаються строки виконання зобов’язань, розподіляються обовязки, встановлюються форми контролю; у випадку якщо учасники переговорів не прийшли до компромісу, може бути прийнято рішення про перенос переговорного процесу).