5. Конфліктологія та теорія переговорів

1. Охарактеризуйте предмет, функції та структура конфліктології як наукової галузі.

Як і будь-яка інша наука, конфліктологія має власний предмет дослідження.

Предметом вивчення конфліктології є закони й категорії, що характеризують конфлікт як соціальне явище, як різновид соціальної поведінки та взаємодії.

Конфліктологія, як і будь-яка інша наука, виконує в суспільстві певні функції (від лат. functio — здійснення). Основні з них такі:

• інформаційна;

• гносеологічна (пізнавальна);

• прогностична;

• виховна;

• практично-рекомендаційна;

• ідеологічна та ін.

Структура конфліктології. Конфліктологія як спеціальна дисципліна має теоретичний та емпіричний рівні. На теоретичному рівні вона містить широкі узагальнення, виходячи з яких можна формулювати загальні закони конфліктної поведінки (взаємодії) незважаючи на особливості, притаманні окремим типам і формам конфліктів. Фундамент конфліктології утворюють емпіричні дослідження, що включають емпіричний рівень узагальнень, робочі поняття, методи діагностики, напруження, соціальні технології, спрямовані на розв'язання конфліктів, їх свідоме регулювання, прогнозування та запобігання.

2. Проаналізуйте конфлікт як соціальний феномен, його позитивні та негативні функції і механізм виникнення конфлікту.

Конфлікт – це найбільш гострий спосіб вирішення значимих протиріч, що виникають у процесі взаємодії та полягає у протидії суб'єктів конфлікту, яка як правило супроводжується негативними емоціями.

Загальні позитивні функції конфлікту. Вони полягають в таких наслідках:       1. Конфлікт є формою вирішення протиріч. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і протиріч, які привели до конфлікту.       2. Сприяє зняттю соціальної напруги і ліквідації стресової ситуації, допомагає „випустити пару”, розрядити обстановку і зняти напругу.       3. Вирішення конфлікту призводить до стабілізації соціальної системи, тому що при цьому ліквідуються джерела незадоволення. Сторони конфлікту в майбутньому будуть більше співробітничати, а ніж конфліктувати. Вирішення конфлікту може попередити більш серйозні конфлікти, які б могли мати місце, якщо б даний конфлікт не виникнув.       4. Конфлікт інтенсифікує і стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для вирішення завдань, які стоять перед суб’єктами. В процесі пошуку шляхів вирішення конфлікту відбувається активізація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї, інноваційні технології      Позитивні функції конфлікту на особистісному рівні:       1. Конфлікт може виконувати пізнавальну функцію по відношенні до людей, які беруть у ньому участь. В важких критичних ситуаціях проявляється істинний характер, цінності, мотиви поведінки людей („Друг пізнається в біді”). З цією функцією пов’язана і можливість діагностики сили противника.       2. Конфлікт може сприяти самопізнанню і адекватній самооцінці. Він може допомогти вірно оцінити свої сили і виявити нові риси характеру особистості. Він може загартувати характер, сприяти появі нових якостей, зокрема почуття гордості.       3. Конфлікт може допомогти позбавитися небажаних якостей характеру, наприклад почуття неповноцінності, покірності.       4. Конфлікт це один із найважливіших факторів соціалізації людини, розвитку її як особистості. В конфлікті людина за невеликий проміжок часу може отримати стільки життєвого досвіду, скільки не отримала б ніколи, поза конфліктом.       5. Конфлікт – важливий фактор адаптації людини в групі, оскільки в конфлікті люди в найбільшій степені розкриваються і можна із впевненістю сказати хто є хто. І тоді особистість або приймається членами групи, або напроти відштовхується ними.       6. Конфлікт може зняти психологічну напругу в групі, зняти стрес його учасникам, якщо він позитивно вирішується.       7. Конфлікт може слугувати способом самореалізації і самоствердження особистості.       Загальні негативні функції конфлікту:       1. Він може бути пов’язаний із насильницьким методами його вирішення, в результаті можливі людські жертви і матеріальні втрати.       2. Конфлікт може привести сторони в стан дестабілізації і дезорганізації.       3. Може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного і духовного розвитку суспільства. Може викликати кризу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і тоталітарних режимів.       4. Конфлікт може сприяти руйнуванню соціальних комунікацій.       5. Може супроводжуватися наростанням в суспільстві песимістичних настроїв і упадком моралі.       6. Конфлікт може викликати за собою нові, більш деструктивні конфлікти.       7. Конфлікти в організаціях часто можуть призвести до зниження рівня організації системи, зниження дисципліни і ефективності діяльності.       Негативні функції конфлікту на особистісному рівні виражаються в наступних наслідках:       1. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх можливостях і здібностях.       2. Конфлікт може викликати почуття невпевненості в собі, втрату попередньої мотивації і руйнуванню ціннісних орієнтацій і способів поведінки. Як наслідок можлива девіантна поведінка, крайній випадок якої – суїцид.       3. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх колегах, і друзях.       4. В якості реакції на конфлікт людина може „включати” захисні механізми, такі як: мовчання, критиканство, формальна ввічливість, буквоїдство, перетворення всього в жарт, розмови на іншу тему, постійний пошук винних.

Причини конфліктів

• соціальна нерівність;

• обмеженість ресурсів;

• невідповідальність реальної дійсності суб'єктивним уявленням про неї;

• етнічна або релігійна нетерпимість;

• розходження у поглядах та орієнтаціях сторін-суб'єктів взаємодії та інше