9. Методи екологічної моделі соціальної роботи

У межах екологічного підходу окреслилися кілька ме­тодів (підходів).

1. Метод сімейного центру. Суть його полягає в роботі з сім'ями на основі вивчення їх оточення. Одним з основних є поняття «сусідство», що називає такі види діяльності Пнтьків разом з дітьми, які б покращували як їх життя, так І життя громади. Така діяльність може бути організована ик персоналом центру, так і /чи волонтерами і в приміщен­ні центру, і поза його межами. Особливість роботи центрів Полягає в їх орієнтації на попередження та намаганні ви­користовувати ефект синергії для зміцнення сім'ї та інтег-рмціі її в життя громади.

2. Метод навичок. Особливістю його є відпрацювання моделей продуктивних взаємин особистості з оточенням, розвиток відповідних навичок і умінь.

3. Метод життєвої моделі. Відповідно до цієї моделі миттєвий простір людини охоплює такі незалежні сфери:

— життєві переходи: дитинство, дорослість, старість, зміпи статусів і ролей, втрати, кризи (хвороба, смерть одного з членів сім'ї, розлучення, втрата роботи, переїзд на нове місце проживання, втрата житла);

- міжособистісні стосунки у парах, сім'ях, групах, організаціях, між сусідами (експлуатація, примус, невідпо­відність цінностей чи очікувань);

- соціальні й фізичні особливості середовища (нерівні можливості для чоловіків і жінок; нерозвинутість інфраструктури, що виявляється у неможливості влаштувати дитину в дитячий садок, відсутності транспортного сполу­чення з місцями, де розташовані школа, лікарня, соціаль­ні служби; зміни на ринку праці).

Проблеми можуть виникати у будь-якій сфері, поєдну­ватися або розвиватися одночасно у кожній із них. Клієнта­ми соціальної роботи часто стають люди, стресові навантаження яких пов'язані з кількома або всіма сферами, що суттєво знижує їх здатність протистояти проблемам. Тому при оцінюванні ситуації необхідно з'ясувати сферу, в якій виникли проблеми, встановити джерело стресу. Не взявши до уваги всіх сфер, соціальні працівники можуть службові проблеми помилково зараховувати до сімейних тощо;

4. Модель екосистем. Вона зосереджена на оцінюванні мереж сім'ї та її підтримці з боку навколишнього середовища. Соціальні працівники, які дотримуються цієї моделі, використовують як візуальні засоби екологічні мапи (екомапи) та генеалогічне дерево (генограму).

Екомапа — графічна схема (діаграма) стосунків у родині, яка відображає взаємовпливи між клієнтом і людьми, а якими він пов'язаний, соціальними інституціями, оточенням. Інформація екомапи характеризує стать і вік, композицію сім'ї (біологічні діти, пасинки, усиновлені діти, батьки), сімейний статус (розлучений/на, вдівець, вдова), структуру сім'ї (взаємозв'язки по лінії: дитина — батько, мати), склад домогосподарства (хто живе в будин­ку, квартирі), ситуацію з роботою (безробіття), викорис­тання ресурсів громади (економічна підтримка, медична допомога, школа, соціальні служби), неформальні ресурси і «природних помічників» (розширена сім'я, родичі, друзі, сусіди, групи самодопомоги), соціальну активність та інте­реси (хобі, рекреаційна активність), формальні асоціації (належність до церковної громади, профспілок, клубів, ор­ганізацій тощо), джерела підтримки і стресу в соціальних взаємодіях між людьми, а також між людьми і системами громади.

Екомапа (рис. 1.1) є корисним і простим засобом фіксу­вання базисної соціальної інформації про клієнта, а генограма (рис. 1.2) може бути її частиною або використовува­тися самостійно. Автором ідеї використання екомапи в соціальній роботі є американська професорка соціальної роботи Ен Гартман, яка представила її в книзі «Набуття сім'ї: Екологічний підхід до оцінювання сім'ї при усинов­ленні» (1979).

У наведеному прикладі зображено стосунки в родині, що складається з жінки (Ольга, 42 роки), чоловіка (Ігор, 45 років) і трьох дітей (Тарас, Денис, Аня). Дружина має інвалідність, часто перебуває у лікарні і є членом громад­ської організації «Гармонія» для людей з інвалідністю. Чоловік має залежність від алкоголю і періодично ліку­ється в наркологічній лікарні. Коли в родині відсутні обоє батьків, їй допомагають сусіди та рідні, хоча з бать­ками Ігоря у родини напружені стосунки. У 21-річного Тараса є дівчина, Інна, з якою він планує невдовзі побра­тися й переїхати жити до неї. Двоє молодших дітей хо­дять до школи. Вони також перебувають під соціальним супроводом соціальної служби для молоді, оскільки ро­дина малозабезпечена.

Завдяки використанню таких графічних зображень со­ціальним працівникам значно легше розібратися в стосун­ках членів сімей, у яких батьки одружені вдруге чи втретє, найстарші діти вже мають власних дітей тощо, що є важ­ливим на початковому етапі роботи, а особливо на етапі оцінювання. Для зручності складати їх можна разом з клі­єнтом на одному великому аркуші паперу.

Для зображення генограми та екомапи використову­ють спеціальні символи (рис 1.3), але можна додавати та­кож свої з поясненням їх значення.

Екологічна модель соціальної роботи передбачає дос­лідження меж сім'ї як соціальної системи. Важливість ці­єї роботи обумовлена тим, що сім'ї з непроникними межа­ми (такими, що перешкоджають стосункам з іншими людьми, друзями, сусідами чи організаціями, створюють (іпр'єри для доступу нового) закриті для нових джерел енергії, що суттєво знижує їх адаптивність. Досліджуючи межі сім'ї, слід зосереджуватися на таких питаннях:

1. Відкритість сім'ї для нового досвіду. З яких причин, наскільки і завдяки яким механізмам сім'я є закритою для нового досвіду системою?

2. Чи проникними є межі сім'ї? Чи мають змогу члени сімї вільно налагоджувати стосунки з іншими людьми й ор­ганізаціями? Чи дозволяє сім'я родичам вільно входити до неї фізично й емоційно, чи залишає їх поза своїми межами?

3. Наскільки гнучкими є межі сім'ї (їх здатність розширюватися, звужуватися, адаптуючись до зовнішнього середовища)? Чи захищає сім'я своїх: членів, чи дає дітям са­мим обирати друзів, стиль життя тощо), якщо це необхідно?

4. Які чинники зумовили звуження меж сім'ї (переїзд до іншого міста, вступ одного з членів сім'ї до релігійної секти, відсутність коштів, внутрісімейні, суспільні)?

Дотримуючись принципів екологічної роботи, соціаль­ні працівники неминуче стають дослідниками проблем своїх клієнтів, обмірковуючи разом з ними їхні проблеми, Моделюючи та обґрунтовуючи зміст, пріоритети і способи втручання, обов'язки обох сторін у їх взаємодії. Як правило, ця робота припадає на етап обговорення й укладання контракту.

Основними функціями соціаль них працівників, які ді-і'іті. у межах екологічної моделі, єї

- створення можливостей (допомога у влаштуванні дитини в дитячий садок, догляд вдома, що дасть змогу матері, яка сама виховує дитину, працювати; підтримка клієнтів у формуванні групи самодопомоги);

- навчання (проведення трен:інгу з управління стресом чи формування навичок розв'язання конфліктів);

- полегшення (зменшення навантаження на матір, яка змушена доглядати за дітьми та чоловіком з інвалідніс­тю, через влаштування чоловіка в санаторій);

- посередництво (втручання в суперечки між різнимиг трупами чи особами, наприклад допомога подружжю, що зозлучається, у встановленні праввил і досягненні компромісів щодо догляду та виховання дитини після розлученя; допомога місцевій владі у досягненні компромісів з бездомними людьми, які поселилися на окраїні міста);

- представництво (дія від імені клієнта, спрямована ми ііміиу умов, які спричиняють проблеми клієнта, наприклад, відсутність законодавства щодо підтримки бездомним);

- організація (навчання та впровадження проекту денного центру для дітей з особливими потребами чи організація групи самодопомоги для матерів, що самі виховуюгь дітей).

Особлива роль належить посередництву й організації, оскільки завдання соціальних працівників полягає у по­шуку можливостей для клієнта використання ресурсів, створенні, розвитку мережі підтримки і взаємодії. Зусил­ля спрямовуються передусім на те, щоб клієнт став части­ною мережі взаємообмінів і взаємодії. Після припинення роботи з конкретною сім'єю вона залишається в мережі, а соціальний працівник, знаючи про її можливості та ресур­си, може залучати її для допомоги чи навчання інших сво­їх клієнтів.

Екологічна теорія придатна для застосування у бага­тьох сферах соціальної роботи, насамперед у роботі із сім'єю та дітьми, людьми похилого віку, термінально (безнадійно) хворими, деякими групами людей, які ма­ють психічні розлади, з бездомними, безробітними. На­приклад, у лоні екологічної теорії визріла ідея створення Центру роботи з сім'єю, організація роботи соціальної служби підтримки сім'ї. У межах цієї моделі американ­ські вчені досліджували залежність виявлення фактів жорстокого ставлення до дітей від наявності чи відсут­ності підтримуючих соціальних мереж у громаді. Зага­лом важливість екологічної моделі соціальної роботи обу­мовлена її здатністю виявляти складну сукупність соці­альної взаємодії, яка позначається на індивідуальній поведінці і яку потрібно брати до уваги при плануванні профілактичного і терапевтичного втручання. Потіснив­ши свого часу психоаналітичну модель, вона тепер суттє­во впливає на зміст практичної діяльності соціальних працівників. Привабливість екологічної моделі визнача­ється і тим, що вона вимагає від соціального працівника не застосування спеціальних технік, а сфокусованості на адаптивних здатностях клієнта і його оточенні, взяття до уваги їх постійної взаємодії. Однак ця модель надто абс­трактна, наслідком чого є слабкий її зв'язок з безпосеред­ньою практичною роботою з клієнтами. Водночас вона є інформаційною основою більшості моделей загальної практики, які використовують у навчанні соціальних працівників. Попри те що екосистемний підхід не пропо­нує жодних рекомендацій можливого втручання, він є своєрідною метатеорією (теорією, яку використовують для дослідження, опису інших теорій), яка відображає комплексність певних явищ. А її основна ідея (зв'язок людини з її оточенням) втілена у сучасному міжнародно­му тлумаченні соціальної роботи.