ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автономія– самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцію).

Анархізм– ідейно-теоретична і суспільно-політична течія, згідно з якою суспільство здатне самоорганізовуватися без участі державного апарату примусу.Археологічна культура – сукупність археологічних пам’ятників, які відносяться до одного часу, відрізняються місцевими особливостями і зосереджені на певній території.

Без’ядерний статус – міжнародно-правовий стан держави, відповідно до якого вона не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядернихпринципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.,підписав в 1994 р. у Будапешті Угоду з Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв’язку з Договором про нерозповсюдженняядерної зброї та Додатковий протокол до неї (2000 р.).

Більшовики– ліворадикальна фракція Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП); члени правлячої партії в СРСР (РКП(б), ВКП(б),КПРС)

.Бояри – збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою

.Бунчукові товариші – помічники бунчужного, почесна генеральна старшина без посад, які утворювали гетьманське оточення (бунчукове товариство).

Посада була введена за гетьмана І. Самойловичаі проіснувала до 1764р. Запровадження звання Б. т. пов’язане з процесом згортання демократії в Гетьманщині й перетворенням козацької старшини у відірваний від народу закритий стан.

Валуєвський циркуляр– таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва від 18 липня 1863 року, в якому наказувалося призупинити видання всіх книг “малоросійською” мовою, тобто українською мовою, окрім творів красного письменства.

“Весна народів” – в 1848 р. національно-визвольні рухи поневолених народів Східної і Центральної Європи.

“Відлига”– період керівництва КПРС і СРСР М.С. Хрущовим, коли відбулося “потепління” політичного і суспільного життя в СРСР та УРСР та зроблено перші в СРСР спроби реформувати радянське суспільство.

Війт –керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Україні. Віче – загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ, що були вищим органом влади в деяких містах; віче відоме вже в добу племінного устрою й було характерне для всіх східних слов'ян як вияв народоправного ладу.

“Вічний мир” –договір, укладений 6 травня 1686 р. між Московською державою і Річчю Посполитою. Підтверджував умови Андрусівського перемир’я 1667 р. Обидві держави зобов’язувалися не підписувати сепаратного миру з Османською імперією. Остаточний поділ Української держави на дві частини: Правобережжя залишалося у складі Польщі, Лівобережжя –Росії.

“Воєнний комунізм”– система надзвичайних заходів керування економікою, що проводилася більшовиками в 1919–1921 pp. Метою політики були: побудова комунізму насильницькими методами, мобілізація ресурсів для боротьби з противниками радянської влади, підготовка до світової соціалістичної революції. Політика містила в собі: одержавлення економіки, припинення товарно-грошових відносин, введення продрозкладки, загальної трудової повинності, введення зрівняльної оплати праці, мілітаризацію економіки.

“Волобуєвщина” –ухил в середені комуністичної партії України на початку 1928 р. виразником якого став молодий український економіст російського

походження Михайло Волобуєв. Він вказував наневідповідність між теорією й практикою більшовиків у царині економіки;доводив, що за радянської влади Україна, як і за царя, лишається економічною колонією Росії.

Вотчина – феодальна земельна власність, яку можна було заповідати, продавати тощо.

Гадяцький трактат – угода, укладена 6 (16) вересня 1658 р. між гетьманом І. Виговським та польським урядом. Козацька держава під назвою Велике князівство Руське мала увійти до складу Речі Посполитої як рівноправний член польсько-литовсько-руської федерації. Справжнім автором угоди вважають Ю. Немирича. Варшавський сейм при ратифікації угоди істотно обмежив автономні права України. Вона не була реалізована внаслідок опору частини козацтва, московської інтервенції та поразки І. Виговського 1659 р.

Гельсінський рух – опозиційний правозахисний рух в СРСР і окремих країнах Центрально-Східної Європи з вимогою дотримання підписаного 1975 р. 35 державами у м. Гельсінкі Заключного Акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі, що закріплював післявоєнне становище і кордони, а також зобов’язував усі сторони дотримуватися основних громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод людини, включаючи свободу слова, думки, віросповідання.

Генерал-губернаторство– у 1775–1917рр.адміністративно-територіальна одиниця, до складу якої входила одна або кілька губерній. В 1764р.після ліквідації гетьманства на Лівобережній Українібуло створено Малоросійське генерал-губернаторство, яке протягом 1764–82 рр.очолював Петро Румянцев. В Україніу різний час існували: Харківське (1775–96) з Харківськоюі Воронезькою губерніями; Київське (1832–1914) з Київською, Волинськоюі Подільськоюгуберніями; Новоросійське з Катеринославською, Таврійськоюі Херсонськоюгуберніями;Одеське (1905–1908р).

Генеральна військова канцелярія– найвища адміністративна установа Гетьманщини в XVIІ– XVIІІст.; здійснювала все військове, адміністративне, судове і фінансове управління.

Генеральна старшина –вище військове і цивільне керівництво Війська Запорозького, державна адміністрація Гетьманщини.

Геноцид– один з найважчих злочинів людства, винищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними та релігійними ознаками, а також навмисне створення важких життєвих умов, які розраховані на повне чи часткове фізичне винищення цих груп.

Гетьман –у XVIст. виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від XVIIст. до 1764 р. – начальник козацького війська та верховний правитель Гетьманщини.

Гетьманщина – Українська держава на території центральної і північно-східної України, яка утворилася внаслідок Зборівського договору 1648 року; офіційна назва держави – Військо Запорізьке.

Глухівські статті 1669р. – договір, укладений 16березня 1669 р. у м. Глухові гетьманом Лівобережної України Д. Многогрішним і представниками московського уряду.

Головна Руська Рада – перша легальна політична організація українців Галичини(1848–1851). Заснована у Львові під час революції в Австрії представниками світської інтелігенції та духовенства. Складалася з 30 постійних членів. Голова –єпископ Г. Яхимович.

Голокост– планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни.

Госпрозрахунок– принципи і методи господарсько-фінансової і адміністративної діяльності, в основі яких є фінансова незалежність щодо досягнення економічного становища, за яким витрати підприємства співрозмірні з прибутками.

Гродський суд– державний королівський суд для розгляду кримінальних справ.

Громади – організації української інтелігенції другої половини XIX – початку XX ст., які займались національно-культурною та громадсько-політичною діяльністю, організовували та брали участь у роботі недільних шкіл, видавали українську наукову та популярну літературу, збирали фольклорний та етнографічний матеріал.

Губернія– адміністративно-територіальна одиниця, введена в Україні з 1765 р.

ГУУАМ– організація за демократію та економічний розвиток; регіональне об’єднання чотирьох держав – Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. Її назва складається з перших букв назв країн-засновників організації.

Данина – назва натурального або грошового податку, що сплачувався підкореними племенами на користь переможця, первісна форма данини – полюддя. З ІХ ст. – державний податок. Десталінізація – процес ліквідації найбільш одіозних проявів сталінського режиму.

Директорія– колегіальний орган державної виконавчої влади, який складається з декількох осіб (Директорія УНР: В. Винниченко, С. Петлюра, О. Андрієвський, А. Макаренко, Ф. Швець). Дисиденти – учасники руху, спрямованого проти комуністичного тоталітарного режиму. У 1960-х рр. дисиденти акцентували увагу переважно на порятунку нації, її духовної культури та мови. З другої половини 1970-х рр. активізується рух за права людини.

Діаспора– будь-яке представництво етнічних одиниць за межами материнського етнічного регіону, котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Десталінізація – процес ліквідації культу особи і сталінської політичної системи.

Європейський Союз – інтеграційне об’єднання 27-ми країн на основі спільних людських і демократичних цінностей, яке має на меті досягнення стабільності, миру та процвітання. Cоюз створений згідно з Договором про Європейський Союз(Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992р.

Етнос –історична спільність людей, яку об’єднує територія розселення, спільність мови, матеріальної і духовної культури, етнічне походження (етногенез) та етнічна самосвідомість, норми поведінки та звичаї.

Закупи –люди, що через різні причини втрачали власне господарство і змушені були йти в кабалу до феодала за купу (грошову позичку). Земський суд– становий суд, розглядав цивільні справи шляхтичів.

Земства – органи місцевого самоврядування, створені згідно з земською реформою 1864 р. у більшості губерній Європейської Росії, в тому числі України, а в 1911 р. і в трьох правобережних губерніях.

Ідеологія – система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів.

Ізгої –люди, які втратили зв’язок зі своїм родом-племенем, втратили зв’язок зі своїм соціальним середовищем.

Індустріалізація – процес пришвидшеного розвитку промисловості, який випереджає інші галузі економіки. Наслідки – збільшення частки промисловості у сукупному національному доході, зростання кількості зайнятих у цьому секторі; УРСР перетворилася з переважно аграрної в індустріально-аграрну країну, сформувалися український робітничий клас і технічна інтелігенція; пограбовано село; створено командно-адміністративну систему управління економікою.

Інфляція – кризовий стан грошової системи, зумовлений диспропорціями у розвитку суспільного виробництва. Виявляється у загальному і нерівномірному зростанні цін на товари і послуги, що призводить до перерозподілу національного прибутку на користь певних соціальних груп.

Історія – наука про розвиток людського суспільства. Київська держава – ранньо - феодальна східнослов’янська держава IX–XII ст. з центром у Києві.З середини XII ст. в результаті феодальної роздробленості розпадається на декілька самостійних князівств.

Кіш(Кош) – центральний орган управління Запорозькою Січчю. Клейноди – відзнаки та атрибути влади козацької старшини.

Князь – голова роду, племені або союзу племен, що стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства.

Козак – вільна людина, воїн-промисловик, представник козацтва – одного із станів українського суспільства.

Колабораціонізм – співробітництво з фашистськими загарбниками в захоплених ними країнах під час Другої світової війни.

Колективізація – об’єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, що спираються на колективну власність на засоби виробництва. У СРСР

суцільна примусова колективізація була проведена у 1929–1934 рр.

Командно-адміністративна система – вид економічної системи і спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні: жорстокий централізм господарського життя на базі державної власності; використання позаекономічних, ідеологічних методів керування; панування партійно-державної бюрократії при відсутності реальної демократії.

Концентраційний табір (концтабір)– місце для ізоляції і утримання “небажаних елементів” переважно у нелюдських умовах, які оголошувалися ворогами режиму.

Копа –у XV– XVIIIст. – збори сільської громади для розв’язування судових або громадських справ.

Копний суд – суд сільської громади. Королівство Галичини і Лодомерії (Королівство Галіції та Володимирії з великим герцогством Краківським і герцогствами Освенцима і Затору) – складова частина Австро-Угорщини з 1772 до 1918 р. Воно постало в результаті анексії австрійцями Галичини після першого поділу Речі Посполитої. 1775 р.до королівства була приєднана Буковина, відвойована у Османської Порти. 1795 р., завдяки ліквідації Речі Посполитої, Австрія приєднала до себе Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та значну частину східних етнічно польських територій. 1809 р.вони всі, за винятком Кракова і Люблінської землі, увійшли до складу королівства Галичини та Володимирії під назвою земель Нової Галичини. 1815 р.воно поповнилось Тернопольским краєм, яким поступилася Російська імперія. 1846 р.королівство поповнилось вільним містом Краків, але 1849 р.позбулося Буковини, що була виділена у окрему адміністративну одиницю. Львів – столицяКоролівства.

Курінь – 1. Одиниця адміністративно-територіального поділу на Січі в межах паланки. 2. Житло козаків.

Лава – колегія магістрату, відала судовими справами.

Литовські статути (1529, 1566, 1586 рр.) – юридичні кодекси, що унормували засади державного устрою, цивільного і карного права.

Магдебурзьке право –скодифіковані у ХІІІ ст. норми звичаєвого права німецького міста Магдебурга, яке пізніше запозичили інші міста Німеччини, а згодом Польщі, Чехії, Угорщини, України. Згідно з магдебурзьким правом міста звільнялися від управління і суду великих землевласників і одержували право самоврядування.

Магнати –великі землевласники, аристократична верхівка феодального класу.

Менталітет– сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних і т. ін. особливостей мислення народу, соціальної групи або індивіда.

Масова культура – культура, що навідміну від елітарної культури, тобто культури, направленої на окремі смаки, свідомо орієнтує поширювані нею духовні цінності на середній рівень массового споживача.

Місячина – форма експлуатації кріпаків, позбавлених поміщиками земельних наділів і примушених щоденно відпрацьовувати панщину за місячну норму харчів.

Міщани – соціальна група людей, що складалася з дрібних торгівців, ремісників, нижчих службовців і т. ін.

Москвофільство – суспільно політична течія в Галичині, на Буковині та Закарпатті у другій половині XIX – на початку XX ст., що ставила метою

приєднання Західної України до Росії.

Московські статті 1665 р. – договір, підписаний у Москві 11 жовтня 1665 р. гетьманом Лівобережної України І. Брюховецьким і московським урядом.

Намісництво – найвища адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління в Російській імперіїу 1775–1796роках; найвищий виконавчий орган місцевого самоврядування в деяких коронних краях Австро-Угорської імперіїз 1849року.

НАТО (North Atlantic Treaty Organization) – військовий союз держав Європи, США і Канади. Утворений 4 квітня 1949 р. Цілі: охорона свободи, спільної спадщини і цивілізації своїх народів, які спираються на засади демократії, свободи людини і права. Головні органи: Атлантична рада, Рада постійних представників, Військовий комітет. До 1989 р. – головний інструмент “стримування” СРСР та Організації Варшавського договору. У 1991 р. створена Північноатлантична рада Співробітництва для встановлення відносин з країнами Центрально-Східної Європи. Нині склад НАТО розширився за рахунок країн Центральної і Східної Європи, в тому числі і колишніх радянських республік (Латвія, Литва, Естонія).

Народовці – суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х рр. ХІХ ст. у Галичині.

Виходячи з того, що українці – це окрема нація, яка проживала на території від Кавказу до Карпат, виступали за єдність всіх українських земель та розвиток єдиної української мови на основі народної говірки.

Народництво – ідеологія та рух різночинної інтелігенції Росії другої половини XIX ст., що захищав інтереси селян, виступав за ліквідацію кріпосницьких пережитків та повалення самодержавства.

Національне питання – питання про стосунки між націями в багатонаціональних країнах, про шляхи ліквідації національного гноблення та нерівності.

Націоналізм – рух і ідеологія, що проголошує націю однією з вищих цінностей, яка має бути вільною і становити окреме політичне тіло (автономію або самостійну державу).

Національне відродження – процес в українській історії XIX ст., у ході якого формувалась національна свідомість українців, зростав їх інтерес до рідної мови, культури, зміцнювалися зв’язки між західною і східною українською інтелігенцією.

Національно-визвольний рух – будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільноти, що ставить за мету визволення своєї країни від чужоземного панування.

Нація – історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особливостей, культури.

Нова економічна політика (НЕП) – господарська політика 1921–1929 рр. запроваджена після періоду “воєнного комунізму”, дозволяла приватну торгівлю і дрібну промисловість, відмінила обов’язкові поставки продовольства селянами. Відкинута після зміцнення влади Й. Сталіна.

“Новий (світовий) порядок” – назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях.

Номенклатура – правляча верства, суспільний прошарок, клас в Радянському Союзі.

Норманська теорія походження Русі – наукова концепція, що стверджує скандинавське (норманське, варязьке) походження Русі, сформульована у XVIII ст. німецькими істориками, які жили і працювали в Російській імперії, – Г.З. Баєром, Г.Ф. Міллером, А.Л. Шльоцером. Розвинута М. Погодіним, А. Куніком. Антинорманісти (М. Ломоносов, М. Грушевський, М. Брайчевський та інші) заперечували істотну роль норманів в утворенні Київської Русі. Дискусія триває і донині.

Окупація – форма встановлення контролю агресором над загарбаними територіями.

Опозиційний рух – 1) морально-етична, ціннісна, світоглядна незгода окремих осіб, груп людей чи організацій з певною політичною лінією, системою влади, критика ними окремих сфер суспільного життя, процес наростання нонконформізму; 2) політичні (напр., антикомуністичні, антитоталітарні) виступи з чітко визначеною політичною програмою, організаційною структурою та ін. атрибутами.

Організація українських націоналістів (ОУН) – українська політична організація, заснована 1929 р. Діяла в підпіллі на західноукраїнських землях та в еміграції, виступала за створення української самостійної соборної держави шляхом національної революції. До 1939 р. діяльність спрямовувалася проти Польщі. У 1940 р. відбувся розкол на прибічників С. Бандери і А. Мельника – ОУН-Б і ОУН-М. На початку Другої світової війни обидві фракції орієнтувалися на Німеччину. 30 червня 1941 ОУН-Б проголосила у Львові Акт відновлення Української держави, після чого Бандера і його однодумці ув’язнені нацистами. З кінця 1941 р. ОУН-Б вела боротьбу проти Німеччини і СРСР. У 1943 р. створила Українську повстанську армію. До середини 1950-х рр. підпільна мережа ОУН-УПА знищена радянськими органами безпеки та військами. У незалежній Україні бандерівці створили Конгрес українських націоналістів.

Остарбайтер – німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями з східних окупованих територій під час Другої світової війни на

примусові роботидо Німеччини.

Панщина – одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найпоширеніша за феодалізму.

Патримонія – устрій, за якого влада панівного роду та підпорядкована їй територія вважалися нерозривно поєднаними і право на владу мав кожний член роду, а після смерті чергового правителя територія розподілялася між його синами як співучасниками володарювання.

Підкоморський суд – становий шляхетський суд для розгляду межових земельних справ. Повіт– адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.

“Перебудова” – назва політики модернізації в СРСР упродовж 1985–1991 рр., ініційованої М. Горбачовим, що включала в себе комплекс реформ – економічних: надання державним підприємствам більшої самостійності при розширенні прав трудових колективів, розвиток кооперативного сектора економіки й дозвіл займатися індивідуальною трудовою діяльністю та політичних: часткове скасування цензури, посилення ролі рад всіх рівнів, запровадження альтернативних виборів, послаблення ідеологічного монізму.

Переяславські статті 1659 р. – договір, укладений в Переяславі 17жовтня 1659 р. між гетьманом Ю. Хмельницьким і представниками московського уряду. Плюралізм – принцип суспільно-політичного і соціального розвитку, що виходить із існування кількох (чи багатьох) незалежних засад політичних знань і розуміння буття; система влади, що базується на взаємодії і протилежності дій політичних партій і громадських організацій.

Політична партія– добровільна політична організація, що представляє інтереси частини громадян держави, має політичну програму, в якій сформульовані ідеї та політичні цілі партії, та ставить за мету здобуття влади або участь у ній для реалізації своєї програми.

Полк – військова, адміністративно-територіальна, судова одиниця у XVIІ – XVIII ст.

Полково-сотенний устрій – система адміністративно-територіального та військового поділу Гетьманщини другої половини XVIІ– XVIIIст.

Полюддя – збирання данини у формі натурального оброку з підлеглого населення в Київській Русі, що його провадив кожної осені київський князь або його намісник. Виїжджаючи на полюддя, князі та їхні слуги грабували населення і чинили над ним насильства. Після древлянського повстання 945 р. Ольга регламентувала обсяг данини і визначила пункти для її збирання.

Продподаток – твердо фіксований натуральний податок з селянських господарств, введений у 1921 р. постановою X з’їзду РКП(б) замість продрозкладки. Розглядався як головний стимул реставрації ринкової економіки і піднесення сільськогосподарського виробництва. В Україні фактично запроваджений лише після жнив 1922 р.

Продрозкладка – примусове вилучення продовольства у селянства під час державних заготівель сільськогосподарських продуктів у 1919–1921 рр.

Промисловий переворот – перехід від ручного ремісничо-мануфактурного до машинного фабричного виробництва із застосуванням парових машин. Промисловий переворот в Англії відбувся протягом другої половини ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.; в Російській імперії, в т.ч. Україні, – протягом ХІХ ст. (перший етап – 1820–1850 рр., другий етап – 1861–1890 рр.).

Процес “Спілки визволення України” – показовий процес над 45 керівниками і головними діячами СВУ, що відбувся в оперному театрі у Харкові від 9 березня до 19 квітня 1930 р. Процес СВУ мав політичне завдання обґрунтувати переслідування нібито існуючої націоналістичної політичної опозиції і посередньо політично скомпромітувати саму політику українізації.

Рада – колегія магістрату, виконувала адміністративні функції.

Рада Європи – міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі. Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають

принцип верховенства закону і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.

Рангове землеволодіння –володіння, які надавались козацькій старшині в Гетьманщині в тимчасове користування як своєрідна плата за виконання їх

службових обов’язків.

“Рейкова війна” – операція радянських партизанів у період з 3 серпня до середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території Російської Федерації, Білорусії та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд. Операція значно утруднилаперегрупування військ противника в період вирішальних битв на Курській дузі.

“Розкуркулення” – кампанія експропріації селянських господарств у 1930-ті роки, складова частина примусової колективізації.

Руїна – період в історії України (60–70-ті рр. XVIIст.), характерними для якого були ослаблення Української держави, драматична боротьба старшинських угруповань за гетьманську булаву, брутальні втручання сусідніх потужних держав в українські справи задля досягнення власних загарбницьких планів, занепад визвольних ідей.

“Руська трійця” – громадсько-культурне угруповання у Львові, організоване 1834 р. студентами-семінаристами М. Шашкевичем, І. Вагилевичем, Я. Головацьким. Напрям діяльності визначався ідеями романтизму. Мета: сприяння піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомості галичан. Займалися етнографічними студіями, складали словники та граматики живої української мови, заклали основи нової національної літератури в Галичині.

Рядовичі – селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції.

Сейм – станово-представницький орган в Речі Посполитій.