20. Групова соціальна робота

Поняття та розуміння групи в соціальній роботі

Теоретичною основою групової соц р є розроблені соціологією, психологією, педагогікою та іншими науками знання про сутність та основні особливості малих соц груп. Мала група – це невелика за кількістю достатньо стійка спільність людей, що обєднані сумісними цінностями, нормами, цілями, системою відносин, взаємних впливів, що включені в спільну діяльність.

Ознаки малої групи:

1.Чисельність 2-3діада, тріада, 30-40осіб. 2.Наявність міжособистісних стосунків. 3. Єдність ціннісних орієнтацій, проблем або цілей. 4. Наявність сумісної діяльності членів групи. 5.Наявність структури групи, яка відображає ієрархію стосунків в групі.

Групова соціальна робота виникла у 20р 20ст і полягає у наданні клієнтові допомоги шляхом розширення його досвіду: 1. Передавання індивідуального досвіду від одного клієнта до іншого в процесі обміну стосовно переживання та вирішення проблеми.

2.Використання терапевтичних ефектів групової роботи.

Група в соціальній роботі формується по принципу подібності проблем клієнтів. Саме це і визначає відповідність ознакам малої групи. Подібність проблем з одного боку спричинює певну ізоляцію групи від оточуючого світу і дозволяє соц працівнику впливати на зміну ціністних орієнтацій клієнта та їх поведінку в позитивному напрямі.

На певний період життя група стає для клієнта «рефлективною групою».

Рефлективна група - реальна або умовна соціальна спільнота, з якою людина співставляє себе як з еталоном і на норми, цінності та оцінки вона орієнтується у своїй поведінці та діяльності.

Функції рефлективної групи:

1. Нормативна(мотивація поведінки) – група – джерело норм поведінки, соц настанов та цінністних орієнтацій людини.

2. Порівняльна (сприйняття самого себе та інших людей) – група – еталон, за допомогою якого індивід оцінює себе та інших людей.

Виділяють позитивні реф групи, з якими ми себе ототожнюємо, членами яких хочемо бути; негативні реф групи, що викликають ввідразу, норми та цінності яких індивід сприймає як протилежні відносно своїх власних.

Умовні рефлективні групи, представники яких не підозрюють власної значущості для індивіда. Вони найбільш важливі у підлітковому віці, людина співставляє себе з героями літературних творів, фільмів або з популярними людьми, діячами мистецтва, науки.

Права та обовязки керівника:

1. Забезпечити досягнення мети групової роботи.

2. Забезпечення психологічного комфорту членів групи.

3.Має право керувати поведінкою учасників через погашення надмірно активних і спонукання пасивних.

4. Керівник має право апелювати норми, що приймаються учасниками на початковому етапі.

5.Керівник повинен сам пройти через процедури групової роботи і отримати досвід.

Права та обовязки членів групи

1.Вільні у виборі участі, або не участі у роботі.

2.Члени групи мають знати наперед про форми роботи, що будуть реалізовуватися у групі.

3. Члени групи мають право та обовязок приймати участь в обговореннях та зберігати конфіденційність за межами групи.

4. Отримати відомості про кваліфікацію та компетентність керівника групи, регламент та терміни гр соц р.

Переваги та специфіка групової роботи:

1. Група є мікромоделю соціуму, вона відображає зовнішній світ і надає реалістичності тим стосункам, які штучно створюються в групі.

2. В групах діють ті соціальні процеси, що і в реально існуючому житті.

3.В групі в процесі роботи, учасники отримують зворотній звязок у формі вербальній або невербальній, і, таким чином, інформація розширюється кількісно і впливає більш значущо ніж у випадку консультування.

4. В групі формується атмосфера прийняття та цінності особистості кожного учасника. Відкривається можливість для формування нового досвіду учасників, які вони вперше реалізують в умовах групової роботи на прикладі моделі.

Випрацювання норм та правил роботи групи

В процесі формування та розвитку групи в ній офіційно приймаються та стихійно складаються норми поведінки учасників.

Офіційно прийняті та сихійні норми можуть не співпадати. Норми поведінки допомагають учасникам вирішити як саме вести себе в групі. Керівник сприяє тому, щоб реальні норми, що приймаються групою, спияли вирішенню групових завдань, тому, на початку роботи групи норми обговорюються, приймаються офіційно і потім керівник та члени групи слідкують за виконанням цих норм.

Норми можуть змінюватись на протязі розвитку групи.

Залежно від ролі, яку виконує кожен член групи певним чином виконується норми.. Найбільше відхилення від гр норми спостерігається у аутсайдерів та лідерів групи.

Групові процеси і явища

Кожна група в своїй діяльності долає етапи: становлення, розвиток, модифікація/розпаду.

Всі ці етапи позначаються терміном «групова динаміка». Гр динаміку характеризують цілі, завдання, норми, структура, гр ролі, згуртованість, напруження.

Більшість груп долає однакові фази розвитку: формування, штормування/яма, нормування, виконання, жалкування.

До факторів, що сприяють гр роботі слід віднести адекватність складу гр завданням. Значущість завдання для всіх учасників. Гармонійний розподіл ролей.

До факторів, що протидіють груповій роботі:

*незначущість завдання

*досить жорсткі умови її існування

*поганий лідер

*неефективні способи ведення групової роботи

*багаточисельність групи

*рідкі і нетривалі зустрічі, необгрунтована надія на соціального пацівника

*надія на швидкий успіх.

Етапи гр роботи:

1Завоювання довіри, допомога членам пізнати один одного

2Конфлікту. Чітке розмежування інтересів членів групи. Завдання соц працівника – усвідомити необхідність узгодженої роботи.

3.Консолідації. вироблення норм і способів взаємодії. Окремі члени групи самовизначаються, знаходять своє місце.

Терапевтичні ефекти групи

Групова згуртованість – утворення звязків у нрупі, які забезпечують перетворення її на цілісний психологічний ммеханізм.

Інсайт – миттєве цілісне розуміння проблеми і навчання на міжособистісних взаємодіях.

Орієнтація на альтруїзм – моральний принцип, який полягає у безкорисливому піклуванні про інших людей.

Коригуюча рекапітуляція – відновлення ознак сімейної групи.

Розвиток навичок соціалізації, міжособисте научіння.

Найбільш поширеними є такі терапевтичні чинники:

1.Універсалізація – узагальнення проблем.

2.Зворотній звязок – отримання від інших людей обєктивної інформації про стан своєї проблеми.

3Саморозкриття і катарсіс (очікування)

4.Заміщувальне навчання – можливість учасника групи обирати доступні для нього моделі та форми навчання (імітаційна поведінка).

5.Відношення до хворої людини як до особистості.