7. Літературно – мистецькі методи у країнознавстві.

8. Недоліки сучасної методологічної бази країнознавства.

9. Сутність порівняльного методу.

Порівняльний метод у науках дає змогу виявити ознаки генетичного характеру і тим самим уможливити історичне пояснення явищ. Власне пізнання будь-якого об'єкта чи явища починається з виявлення його відмінностей від інших родинних об'єктів і явищ. Як зазначає М.І.Кондаків, пізнання є процесом, у якому відмінність і подібність перебувають у нерозривній єдності. Порівняння має особливе значення для географії. М.Баранський називав географію наукою про відмінності місця від місця, які, природно, пізнаються в порівнянні. Географія виявляє подібності і відмінності в організації (структурах), властивостях, станах, процесах двох чи більше територій. Наукова робота з географії базується не лише на цифрах і фактах, основним стрижнем сучасного країнознавства є зіставлення і порівняння.

10. Основні типи і принципи порівняння.

Формальна логіка дотримується таких принципів порівняння: а) перший принцип полягає в знаходженні подібності між досліджуваними явищами. Порівнювати можна лише ті об'єкти, у яких є подібні ознаки. Знаходження подібних ознак, спільних рис в логіці називається операцією ототожнення. Порівнювати можна тільки еквівалентні поняття, які відображають порівнювані об'єкти та явища. Згідно з цим правилом, порівнювати можна тільки одномасштабні об'єкти;

б) другий принцип застосовується після ототожнення - принципрозбіжності. У виявленні, а згодом - поясненні відмінностей і полягає цінність порівняльно-географічного методу. Порівняння може бути повним або неповним: - за повного порівняння здійснюються обидві операції - ототожнення і виявлення розбіжностей; - за неповного - тільки операція ототожнення. Для географії особливо важливе значення має повне порівняння.

11. Порівняльно – географічний і порівняльно – історичний метод у країнознавстві.

Одним з найбільш розроблених напрямів порівняльно-географічних досліджень є метод географічних аналогів, запозичений з праць вчених-аграрників. У конкретних дослідженнях з географії сільського господарства цей метод одержав назву методу ландшафтно-географічних аналогів, він застосовується для обґрунтування раціонального використання земельних ресурсів. При цьому порівнюються особливості тих територій, які є подібними за природними умовами. У географії традиційною є практика використання порівняльного підходу для розвитку іншого класичного підходу - історичного. Володіючи інформацією про минуле і сучасне, географи визначають загальні тенденції і шляхи розвитку (стану і поводження систем), які не можуть бути простою екстраполяцією від сучасних процесів, оскільки для розвитку характерні як просторова, так і тимчасова нерівномірність. Науково-технічна революція загострила нелінійність розвитку, тобто стрибки в часі і територіальну нерівномірність розвитку.

12. Загальнонаукові логічні методи у країнознавстві.

Загальнологічні методи наукового пізнання – методи, що діють у будь-якій сфері наукового пізнання. 1. Аналіз+Синтез. Аналіз – реальнее або уявне розділення цілого на складові частини з метою їх глибокого

вивчення. Синтез – реальне або уявне з'єднання виділених частин у єдине ціле з метою глибокого вивчення цього цілого. 2. Дедукція та індукція, як загальнологічні методи. 3. Абстрагування – метод наукового пізнання, що полягає у відстороненні, відході від багатьох сторін, ознак, характеристик предмета та вивченні однієї або ряду ознак для більш глибшого вивчення саме їх.