50. Облік операцій в іноземній валюті та курсових різниць.

Підприємства можуть відкривати валютні рахунки для розрахунків з іноземними партнерами. Рахунки відкриваються в банках, які мають відповідну ліцензію НБУ.

Для обліку валютних коштів використовується активний субрахунок 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Облік коштів на рахунку ведеться в двох валютах: в іноземній та в національній (за курсом НБУ на день надходження, витрачання коштів та на дату звітності).

Форми безготівкових розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:

1) банківський переказ;

2) документарне інкассо (товарне);

3) документарний акредитив;

4) векселі;

5) чеки;

6) валютний кліринг (взаємозалік).

50 % валютної виручки підприємства повинні бути продані на міжбанківському валютному ринку.

Виручка зараховується на транзитний валютний рахунок, а після обов'язкового продажу решта 50 % валюти — на поточний валютний рахунок.

Облік курсових різниць за операціями в іноземній валюті. Курсові різниці виникають у результаті зміни курсу валют; вони перераховуються за монетарними статтями за курсом НБУ на дату здійснення операції і на дату звітності [9].

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Не монетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Наприклад, якщо підприємство отримало імпортний товар, а оплачує його через деякий час за зміненим курсом валюти, то здійснюється перерахунок курсової різниці на дату платежу. Це монетарна стаття, бо погашення заборгованості очікувалось у грошових коштах. Така курсова різниця називається операційною, оскільки виникла в результаті здійснення операцій у валюті. Якщо ж першою подією була передоплата за товар, то курсова різниця не виникає, бо погашення заборгованості очікується не в грошовій, а в товарній формі — це немонетарна стаття.

Операційні курсові різниці відображаються на субрахунках: 714 "Дохід від операційної курсової різниці"; 945 "Втрати від операційної курсової різниці".

Неопераційні курсові різниці виникають у результаті перерахунку залишків по рахунках на дату звітності (без здійснення операцій) і обліковуються на субрахунках:

744 "Дохід від неопераційної курсової різниці";

974 "Втрати від неопераційної курсової різниці".

Курсові різниці перераховуються по рахунках: 312, 302, 314, 334, 372, 632, 685, 362, 377, не перераховуються — по субрахунках 681, 371.

54. Характеристика різних форм розрахунків (платіжні доручення, акредитиви, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, електронні системи типу «клієнт-банк»).

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

1) верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

2) нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача;

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Акредитив – це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них. Акредитив – договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс "клієнт банку - банк", який дає змогу здійснити:

- введення, коректування та друк клієнтом розрахункових документів;

- безперервний захист від модифікації електронних документів клієнта з моменту їх формування в електронному вигляді до моменту обробки операціоністом банківської установи;

- їх доставку в банк телекомунікаційними каналами у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

- отримання з банку повної інформації про стан рахунку клієнта (виписки з рахунку, поточні оперативні залишки на рахунку та іншу інформацію, яку надає банк);

- ведення баз даних розрахункових документів, які оброблялись за допомогою системи «клієнт - банк», та стану рахунку клієнта на основі інформації, що надається банківською установою протягом дня;

- виконання автоматичного звірення інформації про стан рахунку клієнта та про стан оброблення розрахункових документів.