13

42. Поняття і види процесуальних строків

Процесуальний строк - це проміжок часу, протягом якого по­винні або мають право бути вчиненні відповідні процесуальні дії чи закінчена певна частина цивільного судочинства.

Значення процесуальних строків полягає у забезпеченні своєчас­ності розгляду і вирішення цивільних справ; створенні оптимального режиму здійснення правосуддя - при тому, що вони прискорюють процес провадження у справі, строки також надають учасникам цивільного судочинства реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами і виконати покладені на них процесуаль­ні обов'язки.

Відповідно до ст. 67 ЦПК України строки, в межах яких вчи­няються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не ви­значені законом,- встановлюються судом. Виходячи із цього, за­лежно від способу встановлення процесуальних строків, їх можна поділити на строки, встановлені:

1) законом. їх ще називають нормативними.¹ Ці строки перед­бачені у нормах цивільного процесуального законодавства.

-за чіткістю визначення поділяють на:

• абсолютно визначені - коли у законі встановлюється конкрет­ний часовий проміжок. Зокрема, попередній розгляд справи судом касаційної інстанції має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем (ч. 1 ст. 332 ЦПК України);

• відносно визначені - якщо строк конкретно у законі не вста­новлюється, а прив'язується до певного діяння чи події. Напри­клад, ухвала про відмову у відкритті провадження у справі має бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма дода­ними до неї документами (ч. 5 ст. 122 ЦПК України); особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 300 ЦПК України).

Залежно від тривалості розрізняють такі види процесуальних строків, встановлених законом:

• до одного дня - для повернення до суду розписки про одер­жання судової повістки (ч. 2 ст. 76 ЦПК України); для розгляду заяв про забезпечення позову (ч. 1 ст. 153 ЦПК України), про гос­піталізацію у примусовому порядку особи до психіатричного за­кладу (ч. 1 ст. 281 ЦПК України) тощо;

• два дні, зокрема для розгляду судом заяв про забезпечення позову (ч. 2 ст. 153 ЦПК України

• три дні, наприклад, для видачі судового наказу (ч. 1 ст. 102 ЦПК України), п 'ять днів - для розгляду судом заяви боржника про скасу­вання судового наказу (ч. 1 ст. 106 ЦПК України),

• сім днів, наприклад, для подання до суду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповноти або не­правильності технічного запису судового засідання та записів у журналі судового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК України););

• десять днів - для розгляду заяви про роз'яс­нення рішення суду (ч. З ст. 221 ЦПК України); для подання заяв про перегляд заочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК України),

• п'ятнадцять днів, зокрема для призначення справи до роз­гляду в апеляційному суді (ч. 2 ст. 302 ЦПК України), для вирі­шення питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з ви­нятковими обставинами (ч. 1 ст. 356 ЦПК України);

• двадцять днів - для подання апеляційної скарги на рішення суду (ч. 1 ст. 294 ЦПК України);

• один місяць - для призначення і проведення попереднього судового засідання (ст. 129 ЦПК України), для розгляду справ про поновлення на роботі та про стягнення аліментів (ч. 1 ст. 157 ЦПК України), для подання скарги у зв'язку з винятковими обставина­ми (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) тощо;

• два місяці, наприклад, для розгляду майже всіх (за окреми­ми винятками) цивільних справ (ч. 1 ст. 157 ЦПК України),

• три місяці - для повідомлення суду держателем цінного па­пера на пред'явника або векселя про свої права на них (ч. 1 ст. 263 ЦПК України),

• три роки, зокрема для пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні (ст. 391 ЦПК України);

2) судом. Цивільне процесуальне законодавство не регламентує строків проведення всіх процесуальних дій, надаючи суду право керувати рухом цивільної справи, зокрема встановлювати певні строки для вчинення окремих процесуальних дій учасниками ци­вільного процесу, якщо вони не визначені законом

Залежно від суб'єктів, яким вони адресовані, строки бувають встановленими для:

1. суду (наприклад, ч. 1 ст. 102, ч. З ст. 122, ст. 129, ст. 157, ч. 1 ст. 301, ст. 302 ЦПК України). Особливістю цього виду процесу­альних строків є те, що вони встановлюються лише законом;

2. осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 104, ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 228, ст. 294 тощо);

3. інших учасників цивільного процесу (наприклад, ч. 3 ст. 50, частини 6, 7, 9 ст. 53);

4. суб'єктів, які не беруть участі у справі (ч. 4 ст. 137, ч. 1 ст. 211 та ін.).