81. Синтетичний та аналітичний облік готової продукції.

У сучасних умовах можливі три варіанти організації аналітичного обліку продукції підприємства:

Перший варіант. Окремі види або групи однорідної продукції обліковуються за фактичною виробничою собівартістю, визначеною станом на кінець звітного місяця.

Застосування цього варіанта аналітичного обліку готової продукції доцільне в разі виготовлення підприємством незначної кількості видів (груп) продукції. Готова продукція оприбутковується наприкінці місяця підсумком за місяць, а звіт про наявність та рух готової продукції складають один раз загалом за місяць.

Другий варіант. Рух окремих видів (груп) продукції протягом місяця обліковують за фактичною виробничою собівартістю на початок місяця.

За застосуванням і визначенням фактичної виробничої собівартості готової продукції аналогічний першому варіанту. Рух окремих видів (груп) продукції протягом місяця обліковують за фактичною виробничою собівартістю на початок місяця у зв'язку з необхідністю складання та бухгалтерської обробки звітів і документів про рух готової продукції 2-4 рази за місяць.

Третій варіант. Облік готової продукції за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами.

Застосування облікових розрахунково-відпускних (планових) цін на готову продукцію доцільне на виробничих підприємствах, які здійснюють масовий випуск продукції широкого асортименту. У цьому разі випущена з виробництва готова продукція оприбутковується протягом місяця за розрахунково-відпускними (плановими) цінами. Готову продукцію обліковують за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами із застосуванням відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами.

Для синтетичного обліку готової продукції призначено активний рахунок № 26 “Готова продукція”.

На дебеті цього рахунку відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю.

На кредиті - відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю. Залишок є тільки дебітовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду.

Якщо готова продукція даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому підприємстві, то на рахунку № 26 "Готова продукція" вона може не оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку № 201 "Сировина і матеріали" або інших залежно від призначення цієї продукції.

81. Сутність необоротних активів та їх класифікація.

Необорóтні акт́иви – основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.

Необоротними активами є ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо він більше року.

Необоротні активи підприємства поділяють на:

1. Нематеріальні активи – права на об’єкти промислової та інтелектуальної власності. На підприємстві наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

До нематеріальних активів належать:

1.1. Право власності на: винахід; корисну модель; промисловий зразок; знаки для товарів і послуг; сорти рослин; фірмове найменування; програми для ЕОМ; базу даних; науково-технічну інформацію.

1.2. Об’єкти права користування ресурсами навколишнього середовища: земельною ділянкою; надрами; геологічною, геоморфо-логічною та іншою інформацією про навколишнє природне середовище; іншими ресурсами навколишнього природного середовища.

1.3. Об’єкти права користування економічними, організа-ційними та іншими вигодами: економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку; право використання економічних та інших привілеїв.

До нематеріальних активів належить і ділова репутація (гудвіл) підприємства.

Гудвіл (ділова репутація) – це комплекс заходів, спрямованих на зростання прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих здібностей управлінців, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

2. Незавершене будівництво – витрати за оцінкою на календарну дату по незавершеному будівництву (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

3. Основні засоби – сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері.

4. Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент із-за участі в капіталі.

5. Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість підприємству фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати її нарахування.

6. Відстрочені податкові активи – податки (нараховані, сплачені), що підлягають відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

7. Інші необоротні активи – необоротні активи від розстрочки зобов’язань перед підприємством.