Тема 2. Операції банків із залучення та запозичення коштів

1. Власний капітал банку

2. Депозитні операції банків, іх класифікація

3. Міжбанківський кредит як джерело запозичення банками коштів

1. Власній капітал банку

Банківські ресурси - це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків для виконання ними активних операцій.

Формуються ресурси банками за допомогою таких складових пасивних операцій;

• власних коштів;

• залучених коштів;

• позичених коштів.

Роль власного капіталу досить значна для забез­печення надійності банку та ефективності його діяль­ності: він є джерелом його початкових ресурсів; відіграє роль амортизатора і гаранта; дозволяє банку виконувати свої зобов'язання в екстремальних ситуаціях.

Основний капітал банку включає сплачений і зареє­стрований статутний капітал і розкриті резерви, які ство­рені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створю­ється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і немате­ріальних активів. Розкриті резерви включають й інші фонди такої самої якості.

Одним із елементів власного капіталу є його статут­ний капітал. Формування статутного капіталу залежить від організаційної форми комерційного банку.

Якщо банк створюється як акціонерне товариство, то статутний капітал формують на суму номінальної вартості акцій, що розміщуються або шляхом відкритої їх передплати (АТ відкритого типу), або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками відповідно до їх частки в статутному капіталі. Банк, створений як товариство з обмеженою відповідальністю, має статутний капітал, розподілений на паї, розмір кожного паю сплачується засновниками.

За формою власності банки на території України можуть бути зі 100% українським капіталом, за участю іноземного капіталу або 100% іноземним капіталом.

Незалежно від організаційної форми банку його статутний капітал формують повністю за рахунок грошо­вих внесків засновників (учасників) банку. Заборонено використовувати для формування статутного капіталу бюджетні, кредитні, заставні кошти.

Мінімальний розмір статутного капіталу контролюється НБУ при реєстрації комерційного банку.

Банкам необхідно мати достатній капітал для забез­печення обсягу і характеру їх комерційних угод. Міні­мальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:

• для місцевих кооперативних банків - ніж 1 міль­йон євро;

• для банків, які здійснюють свою діяльність на тери­торії однієї області, - ніж 3 мільйони євро;

• для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - ніж 5 мільйонів євро.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів і позабалансовими зобов'язаннями. Розмір від­рахувань до резервного фонду має бути не менше ніж 5% із прибутку банку до досягнення 25% розміру регуля­тивного капіталу банку.

Банки формують також інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемі достатності капіталу завжди приділялося багато уваги, оскільки власні кошти банку - це важливе джерело для покриття можливих претензій у разі бан­крутства банку і джерело фінансування розвитку банків­ських операцій. Достатність капіталу банків - це здатність банку покривати свої зобов'язання без враху­вання ризикованості операцій.

Питання методології оцінки банківського капіталу стало предметом дискусій у міжнародних фінансових організаціях. 10 грудня 1987 року Банк міжнародних розрахунків у м. Базєлі затвердив основні критерії і стандарти оцінки банківського капіталу. В березні 1988 року Базельський комітет із регулювання і методів нагля­ду за банками ухвалив загальні принципи розрахунку показника достатності капіталу, що визначається за формулою:

Д= К/ А*Р %

де Д - показник достатності капіталу;

К- капітал банку;

А - активи банку;

Р - показник ризикованості активів.

Достатність капіталу комерційних банків України відповідає вимогам Базельської угоди і регулюється такими показниками:

• мінімальний розмір регулятивного капіталу;

• норматив адекватності регулятивного капіталу/ платоспроможності;

• норматив адекватності основного капіталу.

Показники нормативу капіталу та мінімального розміру регулятивного капіталу затверджуються Правлін­ням Національного банку України, можуть переглядатись і змінюватись залежно від об'єктивних причин.

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяль­ності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стій­кості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

• розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;

• дивіденди, що спрямовані на збільшення статут­ного капіталу;

• емісійні різниці;

• резервні фонди та загальні резерви;

• прибуток попередніх років.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• результат переоцінки основних засобів;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капі­талу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додат­ково зменшується на балансову вартість таких активів, як акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банком; інвестиції в капітал інших банків і фінансових установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи тощо.

Національний банк установлює норматив мінімаль­ного розміру регулятивного капіталу, якого всі банки зо­бов'язані дотримуватися. Підхід до мінімального розміру регулятивного капіталу диференційований і встановлю­ється окремо для діючих банків і новостворених, а також залежить від сфери діяльності банку (місцеві, у межах області чи для банків, які діють на території України).

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних,

кредитних або інших операцій грошового характеру. Що вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, то більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки - що нижче значення показника, то більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.