- •Політична економія (відповіді) Держекзамен
- •1. Предмет політичної економії
- •2. Методи політичної економії: сутність, структурні елементи
- •3. Функції політичної економії (теоретико-пізнавальна, практична, світоглядна, методологічна)
- •4. Матеріальне виробництво. Суспільне виробництво
- •5. Основні фази суспільного виробництва
- •6. Поняття економічних потреб. Класифікація економічних потреб
- •7. Економічна система в політекономічному аспекті. Структура економічної системи. Підсистеми економічної системи
- •8. Суспільний поділ праці й технологічний спосіб виробництва
- •9. Місце власності в економічній системі. Економічний і юридичний аспекти власності
- •10. Основні типи та форми власності
- •11. Товарна форма організації суспільного виробництва: поняття, причини виникнення, типи
- •12. Товар як специфічна форма економічного блага. Властивості товару
- •13. Гроші як розвинута форма товарно-грошових відносин. Концепції виникнення і сутності грошей
- •14. Функції грошей
- •15. Закони грошового обігу та інфляція. Грошові реформи
- •16. Сутність ринку. Політекономічна природа ринку. Функції ринку
- •17. Сутність та основні елементи інфраструктури ринку
- •18. Попит, пропозиція (політекономічний аспект) та закони, що їх регулюють
- •19. Капітал як політекономічна категорія. Причини виникнення та сутність капіталу
- •20. Витрати виробництва як політекономічна категорія. Структура собівартості (за елементами і статтями затрат)
- •21. Робоча сила як товар. Властивості товару робоча сила: споживна вартість і вартість
- •22. Заробітна плата: сутність, функції. Форми і системи заробітної плати
- •23. Сутність конкуренції, її форми та методи
- •24. Монополія: причини виникнення, сутність. Основні форми монополій у промисловості
- •25. Домогосподарство як суб’єкт регульованих ринкових відносин. Поняття домогосподарства, як економічної категорії
- •26. Підприємство : суб’єкт мікроекономічного рівня господарювання
- •27. Роль маркетингу. Сутність і функції менеджменту підприємства
- •28. Кругообіг капіталу: сутність, стадії, функціональні форми.
- •29. Поняття „аграрне виробництво”. Продуктивні сили сільського господарства та особливості їхнього розвитку.
- •30. Позичковий капітал. Процент та його соціально-економічна природа. Норма процента
- •31. Банківська система. Політекономічна сутність банку. Функції та операції банків
- •32. Держава як суб’єкт економічних відносин. Сутність і функції держави
- •Економічні функції держави.
- •33. Державний бюджет як політекономічна категорія. Бюджетна система
- •34. Суспільне відтворення: сутність, види ( просте і розширене).
- •35. Диференціація доходів населення: сутність та причини. Бідність як економічна категорія
- •36. Економічне зростання: сутність, типи.
- •37. Зайнятість як економічна категорія. Основні форми зайнятості
- •38. Господарський механізм: сутність, функції, основні елементи
- •39. Світове господарство: поняття, економічна сутність
- •40. Глобалізація та її вплив на соціально - економічні процеси в Україні
- •41. Економічна думка Стародавньої Греції: Ксенофонт, Платон, Арістотель
- •42. Меркантилізм
- •43. У.Петті – основоположник класичної політичної економії в Англії
- •44. Виникнення класичної політичної економії у Франції. П.Буагільбер
- •45. Фізіократи. Ф.Кене
- •46. Економічне вчення а.Сміта, д.Рікардо
- •47. Історичні умови виникнення і розвитку марксистської економічної теорії.
- •48. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині.
- •49. Австрійська школа граничної корисності
- •50. Становлення неокласичної традиції. Кембриджська школа. А.Маршалл
- •51. Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето
- •52. Теорія суспільного розвитку й.Шумпетера
- •53. Історичні умови виникнення кейнсіанства. Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса
- •54. Неолібералізм. Школи неолібералізму
- •55. Англійська (лондонська) школа неолібералізму
- •56. Американський неолібералізм. Монетаризм
- •57. Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму та етапи його розвитку
- •65. Попит, нецінові чинники попиту
- •66. Пропозиція, нецінові чинники пропозиції
- •67. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •68. “Стеля” і “підлога” ціни
- •69. Основні типи виробничих організацій в ринковій економіці
- •70. Приватні підприємства. Колективні підприємства
- •71. Державні підприємства. Приватні некомерційні підприємства
- •73. Монополістична конкуренція
- •74. Олігополія
- •Модель ламаної кривої попиту
- •Критерії Феллнера
- •75. Нецінова конкуренція
- •76. Види економічних ресурсів
- •78. Капітал як фактор виробництва
- •79. Ринок землі
- •85. Забруднення навколишнього середовища. Роль держави у вирішенні екологічних проблем
- •86. Споживчі властивості суспільних благ: загальнодоступність, неконкурентність та невиключність
- •87. Методи макроекономічного аналізу. Моделювання як основний метод макроекономіки
- •88. Історія розвитку макроекономічної науки
- •89. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •90. Основні макроекономічні показники
- •91. Номінальний та реальний ввп
- •Таким чином, на величину номінального внп впливають два процеси:
- •92. Циклічність як форма економічного розвитку
- •93. Зайнятість і формування ринку праці в Україні
- •94. Особливості інфляції у країнах з перехідною економікою
- •97. Необхідні фактори споживання та заощадження
- •98. Інвестиції
- •99. Сукупні видатки і рівноважний ввп
- •Визначення рівноважного ввп за методом „вилучення–ін’єкції”
- •100. Державне регулювання економіки: сутність, обмеження
- •101. Механізм ринкового регулювання економіки
- •102. Альтернативні макроекономічні теорії
- •103. Фіскальна політика та державний бюджет
- •104. Банківська система та грошова пропозиція
- •105. Міжнародні економічні відносини і теорія порівняльних переваг
- •106. Валютний курс
- •108. Ринок праці та механізм його функціонування
- •109. Державна політика зайнятості населення
- •110. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •111. Сутність та фактори економічного зростання
5. Основні фази суспільного виробництва
За марксистською теорією існує п’ять суспільно-економічних формацій з властивими їм способами виробництва і відносинами праці, які послідовно змінюють одна одну: первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична. Марксизм вважає, що цей процес і з технічної, і з економічної, і з соціальної, і з політичної точок зору – прогресивний – кожна наступна стадія розвитку вище попередньої. Ця прогресивна еволюція має однолінійний характер: усі народи залучаються до універсального еволюційного процесу, у ході якого з них можуть при допомозі інших перешагувати через окремі ланки “п’ятичленки”. Але крім марксистської, існують й інші теорії. Зокрема, концепція постіндустріального суспільства. Вона пропонує виділяти в історії людства три послідовні стадії: традиційного (аграрного), індустріального та постіндустріального суспільства.
а) До першого традиційного типу суспільства, що виникло у процесі аграрної революції в епоху неоліту, належать усі докапіталістичні системи. У них головними виробничими ресурсами є земля і природна сировина. Все господарське життя прив’язане до землі і є своєрідною грою з силами природи. Технологія примітивна, виробництво базується, головним чином, на ручній праці. Робітники, частіше всього, знаходяться в особистій позаекономічній залежності від суб’єкта, що володіє власністю (в першу чергу власністю на землю). Продукт виробляється невеликими партіями, в основному для власних потреб замкнутих натуральних господарств або для малих локальних ринків. У господарській діяльності люди спираються на звичай, традицію, “здоровий глузд”, на досвід. Основна частина населення живе поза міста. Освіта і культура – доля тонкої верстви еліти.
б) Індустріальне суспільство настає з розвитком капіталізму. Вихідним ресурсом тут стає матеріал, вже оброблений людськими руками. На перший план виходить велике машинне виробництво, яке в масових масштабах витискає ручну працю і підвищує в колосальних розмірах продуктивність праці. Відбувається масова пролетаризація населення, в процесі якої робітники отримують особливу свободу, перетворюючись на найманих працівників, що не мають засобів виробництва. Фігура середньовічного кваліфікованого ремісника витискується “частковим” спеціалізованим робітником, який виконує набір стандартних операцій за допомогою машин. Панівною силою господарського життя стає капітал – промисловий і фінансовий. Виробництво продукції набуває масового і стандартного характеру, стає переважно товарним, тобто орієнтованим на ринок. Утворюється система світового господарства. Укріплюється загальна орієнтація на економічне зростання. Формується система національних держав, у надрах яких виростає громадянське суспільство. Спостерігається швидка урбанізація населення; загальний характер отримує спочатку початкова, а потім середня освіта. Масове виробництво стимулюється стандартизацією споживання і формування “масової культури”.
в) У середині ХХ ст. розвинуті західні суспільства починають перехід до третьої стадії – постіндустріального суспільства. Розглядаючи елементи постіндустріальної цивілізації, слід звернути увагу, по-перше, на розвиток нової технологічної структури виробництва, яка забезпечувала б його комплексну автоматизацію. Зазначений процес грунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем, впровадженні технології, заснованої на електронній автоматиці, інформатиці тощо. У кінцевому підсумку йдеться про розвиток самовідтворюваних технологічних структур.
По-друге, з розвитком нових технологічних систем формується новий тип суб'єкта праці. Людина праці перестає бути безпосереднім агентом виробництва. Домінуючим типом такої праці є інтелектуальна, творча праця. Це, врешті-решт, знімає породжені розвитком індустріального виробництва головні форми відчуження людини, веде до перетворення багатства людської особистості на основну форму багатства суспільства.
По-третє, слід ураховувати прогресуюче зменшення частки працюючого населення у промисловості й сільськогосподарському виробництві та всебічний розвиток сфери послуг. У деяких країнах, у тому числі США, в цій сфері вже сьогодні зайнято близько 70 відсотків працюючого населення. Проте найвагоміші зміни пов'язані з всебічним розвитком інформаційного сектора суспільного виробництва, який справляє всезростаючий вплив на якісні перетворення всіх сфер життєдіяльності людини.
Якщо для індустріальної економіки найвизначальнішими були концентрація виробництва, зростання його багатосерійності та масовості, то постіндустріальний розвиток характеризується орієнтацією виробничого процесу на задоволення індивідуальних потреб споживача, дестандартизацію, виробництво продукції малими серіями. Це є основою формування й всебічного розвитку середніх і малих економічних структур.
По-четверте, зміни, що відбуваються, зумовлюють глибоку інтеграцію сфер матеріального й духовного виробництва, їх органічне поєднання у структурну цілісність, адже постіндустріальна інформативна економіка спрямована на забезпечення не тільки фізіологічних потреб, а й потреб більш високого порядку, які зумовлюють всебічний розвиток особи.
Постіндустріальна цивілізація ставить у центр суспільно-економічної системи людину. Пряме і безпосереднє підпорядкування виробництва розвитку людської особистості є об'єктивною основою, яка утворює відповідний базис для становлення нового постіндустріального за своїм змістом устрою. У цьому контексті соціалізація розглядається як планетарний процес, що відбувається в різних суспільно-економічних структурах у специфічних формах.