18. Попит, пропозиція (політекономічний аспект) та закони, що їх регулюють

Основними параметрами ринку є: попит, пропозиція, ціна.

Попит - це та кількість продукту, яку споживачі спроможні придбати на ринку за певну ціну.

Чим вища ціна на товар, тим менший попит, і, навпаки, чим менша ціна, тим більший попит. Цю причинно-наслідкову залежність називають законом попиту.

Коливання ринкового попиту зумовлюються багатьма факторами:

- економічні фактори (рівень грошових доходів населення; структура і рівень оптових та роздрібних цін та ін.);

- соціальні (освітній ценз населення, рівень розвитку масової культури та ін.);

- демографічні (статево-віковий склад населення та ін.);

- естетичні (відповідність моді); природнокліматичні.

Пропозиція – це кількість продукту, яку виробник може доставити на ринок у певний час і за відповідну ціну.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару, тобто обсяг його пропозиції зростає саме тоді, коли зростає ціна. Таку залежність називають законом пропозиції.

Фактори, що впливають на пропозицію:

- економічні (рівень досконалості виробництва та ін.);

- соціальні (професійно-кваліфікований склад робочої сили);

- демографічні; - психолого-традиційні; - естетичні.

19. Капітал як політекономічна категорія. Причини виникнення та сутність капіталу

Капітал – має свій речовий зміст , і суспільну форму.

Загальна формула капіталу :

Г - Т – Г ' , де Г '= Г + ∆Г

Капітал – це вартість що приносить додаткову вартість, тобто само зростає.

Додаткова вартість – приріст вартості дак початковою авансованою вартістю.

К_ав = с + v

Мета обігу – приріст, самозростання вартості.

Постійний капітал (с) – частина продуктивного капіталу, що витрачається на придбання засобів виробництва, й в процесі виробництва не змінює величину своєї вартості.

Змінний капітал (v) – частина продуктивного капіталу яка витрачена на робочу силу і в процесі виробництва змінює свою вартість , зростає.

Робоча сила – джерело додаткової вартості.

Вартість товару

W = c + v + m

Нова вартість

Норма додаткової вартості (m') – це відношення додаткової вартості до змінного капіталу у відсотках

m

m ' = × 100 %

v

20. Витрати виробництва як політекономічна категорія. Структура собівартості (за елементами і статтями затрат)

Під витратами виробництва розуміють затрати на виробництво продукції.

Витрати виробництва – це відносини економічної власності між власниками капіталу та найманими працівниками з приводу формування і розвитку витрат постійного та змінного капіталу та привласнення при цьому додаткової вартості.

В кількісному аспекті це витрати капіталу.

Розрізняють суспільні витрати та витрати виробництва підприємства.

Суспільно-необхідні витрати = вартості товару: w =c + q або w = c + v + m

c – вартість спожитих засобів виробництва;

q – нова вартість ,створена працівником.

Суспільно – необхідні витрати тяжіють до витрат підприємств, які виготовляють основну масу товарів даного виду.

Витрати виробництва підприємства – це те, у що обходиться підприємству виготовлення товару.

R = c + v , R – витрати виробництва

Витрати підприємства на виробництво продукції носять назву собівартості.

Собівартість буває: 1. індивідуальна; 2. галузева; 3. виробнича(затрати на виробництво); 4. повна (зберігання, науково-дослідна робота); 5. комерційна(затрати на реалізацію).

Основні групи затрат, що входять в собівартість: 1. сировинна : матеріали, комплектуючі вироби, паливо, електроенергія; 2. амортизація; 3. заробітна плата, премія, оплата відпусток, нічні зміни, надурочний час. 4. інші витрати – адміністративні витрати, оренда приміщення, відрахування на соціальні потреби.

Питома вага різних груп собівартості в різних галузях буде різною: 1. трудомістку(деревообробна);

2. матеріаломісткі(харчова); 3. фондомісткі (чорна металургія).

Шляхи зниження собівартості:

1. економія сировини та матеріалів, шляхом впровадження безвідходних технологій;

2. впровадження нової техніки, модернізація машин і устаткування;

3. зростання продуктивності праці і ефективності виробництва;

4. зниження витрат на управління.