23. Сутність конкуренції, її форми та методи

Конкуренція - це процес суперництва між окремими виробниками, постачальниками і покупцями товарів за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації з метою отримання прибутку (за джерела сировини, ринки збуту, вигідні умови вкладання капіталу).

Види конкуренції:

1) за сферами боротьби;

- внутрішньогалузева - боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі суспільного виробництва (за умови виробництва, ринки збуту, витрати, якість);

- міжгалузева – конкуренція між товаровиробниками різних галузей суспільного виробництва за більш вигідне вкладання капіталу.

2) за методами здійснення:

- цінова – передбачає продаж товарів за більш низькими цінами, ніж у суперників;

-нецінова – перевага досягається за рахунок нецінових факторів (більш висока якість, надійність, оформлення, реклама);

- недобросовісна - ведеться методами, що суперечать прийнятим на ринку правилам і нормам (підкуп, застосування диверсій, використання товарного знаку та ін.);

3) залежно від режиму конкурентної боротьби:

- досконала (чиста) - вільна конкуренція в умовах ринку, де не існує підприємців, здатних диктувати чи нав’язувати свої умови виробництва і реалізації продукції;

- недосконала - конкуренція в умовах ринку, де існують підприємці, здатні диктувати чи нав’язувати свої умови виробництва і реалізації продукції.

Роль конкуренції:

1) виникає і підтримується спонтанний порядок на ринку, який не залежить від чиєїсь волі, бажання чи намірів; 2) регулює ціни; 3) регулює попит і пропозицію; 4) стимулює зростання виробництва і підвищення його ефективності; 5) сприяє створенню. різнорідних товарів.

Але: приводить до диспропорцій попиту і пропозиції; уповільнення НТП (підприємства охороняють секрети, бо зниження витрат веде до перемоги в конкурентній боротьбі).

24. Монополія: причини виникнення, сутність. Основні форми монополій у промисловості

Монополія від грец.слів „моно” один і „полео”-продаю, тобто єдиний продавець.

Монополістичні тенденції у різних формах і неоднаковою мірою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкових процесів. Проте їх новітня історія починається в останній третині ХІХ ст.

Монополістичні утворення – це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, які виробляють значну кількість продукції певного виду, завдяки чому посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних цін, отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Монополістичні тенденції породжуються: 1) законом максимізації прибутку; 2) законом концентрації виробництва та капіталу; 3) перетворення індивідуальної капіталістичної власності на акціонерну, яка виникла у результаті злиття, об’єднання декількох капіталістів.

Існують різні види монополій:

Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі – особливості технології виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служити енергозабезпечення, трубопровідний транспорт та ін.

Природним бар’єром, що забороняє або обмежує проникнення в галузь, є патенти і ліцензії. Таким чином, на основі патентів і ліцензій виникає природна науково-технічна монополія.

Природним бар’єром служить монополія держави в ряді галузей.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. Наприклад, надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. В Радянському Союзі існувала абсолютна монополія держави на організацію і управління економікою.

Економічна монополія є найпоширенішою. Її поява зумовлена економічними причинами. Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основних шляхи: 1) успішний розвиток підприємства, постійне зростання його масштабів шляхом концентрації капіталу; 2) базується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об’єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.