17 Дослідно – індуктивний метод ф. Бекона

Ф. Бекон обстоював дослідний шлях пізнання у науці, закликав спиратися на факти, на експеримент. Він був одним із засновників індуктивного методу пізнання. Виступаючи прибічником емпіричного шляху пізнання, який передбачає живе споглядання, аналіз результатів експерименту., Ф. Бекон підкреслював, що “розум людини повинен органічно поєднувати емпіричні та раціональні підходи в поясненні світу, вони повинні бути з’єднані і пов’язані один з одним” і спрямовані на відкриття внутрішніх причин, сутності, законів світу. Отже, методологічні пошуки привели Ф. Бекона до індуктивного шляху в пізнанні істини. Основним робочим методом своєї логіки Бекон рахує індукцію.

Характеризує він її так: “Під індукцією я розумію форму доведення, яка

придивляється до почуттів, хотіла б пізнати істинний характер речей, прямує

до дій і майже з ними зливається”. Він відкидає ту індукцію, яка як він

говорить, здійснюється простим переліченням. Бекон підкреслює про

необхідність переробити, а точніше розробити індуктивний метот “наукам

потрібні, такі форми індукції, які проведуть аналіз досліду і відрізнять

один від одного експеримент і лиш потім, коли відповідно виключать і

відкинуть, прийдуть до кінцевого висновку“. Бекон зрозумів, що недивлячись

на бистрий розвиток природничого знання, научний прогрес незадовільняє

потреби практики. Наука повинна заволодіти своїм предметом новим способом,

і для цього вона потребує нового поняттєвого апарату, що адекватно

відображає реальність. Головним гаслом дослідно – індуктивного методу Ф Бекона було – “Знання є сила”!

25. Система и метод філософії Гегеля

Ідеалістична філософська система Гегеля має вид тріади кожна тріада включає в себе три основні елемента.

Згідно з цією системою розвивається, пізнається і вдосконалюється світ.

Гегель намагався показати ,що надходження різного з єдиного може бути предметом раціонального пізнання, інструментом якого є логічне мислення, а основною формою – поняття. Але це – раціональне пізнання особливе: в основі якого лежить діалектична, а не формальна логіка, і ходовою частиною її є протиріччя. Гегель заперечив “абсолютне поняття” є абсолютною тотожністю суб’єкта і об’єкта. Увесь розвиток, згідно з Гегелем, проходить по схемі: ствердження (тезис), заперечення цього тезису (антитезис), і заперечення заперечення (синтез). У основі діалектики Гегеля полягає ідеалістичне уявлення про те, що істочник усякого розвитку – як природи, так і суспільства, і людського мислення – заключені у саморозвитку поняття, отож має логічну, духовну природу.Виходячі з цього діалектика поняття затверджує собою діалектику речей – процесів у природі і суспільстві. Метод Гегеля є сукупність законів. У співвідношенні з законами єдності є боротьба протилежностей, заперечення заперечення, перехода кількісних змінень у якісні.

10 Платонова теорія держави

З вченням про людину і душу міцно пов’язана теорія держави Платона. Метою Платона було створення досконалого людського суспільства, а оскільки життя грецьких співтовариств протікала в полісах – містах – державах - створення ідеального суспільства. Платон ділить людей на три різних типа залежно від того, яка з двох частин їх душі переважає: розумна, афектована (емоційна), чи вожделеюча (почуттєва). Якщо переважає розумна, то це люди, які прагнуть споглядати красу та порядок ідей, прагнуть до вищого блага. Вони віддані правди, справедливості і поміркованості в усьому, що стосується чуттєвих насолод. Їх Платон кличе мудрецями, чи філософами, і відводить їм роль правителів в ідеальній державі. При переважанні афективної частини душі людина відрізняється благородними пристрастями - хоробрістю, мужністю. Це якості, необхідних воїнів, чи “варти” , які дбають про безпеку держави. Нарешті, люди “вожделеючого” типу мають займатися фізичною працею, оскільки вони від початку надто сильно віддані тілесно - фізичному світу: це - стан селян ремісників, які забезпечують матеріальний бік держави. Платон розробив проект ідеального суспільства, де правлять філософи. Метою ідеального держави є турбота проблемами громадян, прийом благого приймається їм, як втілення ідеї справедливості і розума. Вчення держави розвивається їм у діалогах “Політик”, “Держава”, “Закони”. Форми правління ,засновані на законах, у порядку їх погіршення: монархія, аристократія, демократія, а засновані на беззаконні - тиранія, олігархія і форма правління без назви. Отже найбільш не прийнятні форми держави: демократія і тиранія. Відповідно до Платона, справедлива та досконала держава - це вище з усього, що може існувати на Землі. Тому людина живе заради держави, а не держава - заради людини. Ідеальну державу розробить у земних умовах майже не можливо створити у силу слабкості й недосконалості людського роду. Тож у житті принцип жорсткого підпорядкування індивідуального загальному нерідко обертається у найстрашнішу тиранію.