Лекция 4)Принципи управління регіональним розвитком

Розробка принципів управління регіональним розвитком грунтується на науковому пізнанні об'єктивних закономірностей управління в цілому. Методологія управління регіональним розвитком - це сукупність загальних принципів і методів планового регулювання розвитку господарства країни, на основі яких розробляються державні завдання і забезпечується їх виконання. Розвиток науки і. практики управління регіональним соціально-економічним розвитком вимагає все більш глибокого пізнання його важливих категорій - об'єктивних закономірностей, принципів і факторів. Первинними повинні бути такі, які існують незалежно від свідомості людини, об'єктивно необхідні взаємозв'язки в регіональному соціально-економічному розвитку. Наука пізнає ці закономірності в результаті вивчення глибинних процесів у регіональному розвитку. На підставі пізнання об'єктивних закономірностей регіонального розвитку господарства наука розробляє принципи політики регіонального розвитку країни. Якщо закономірності відображають об'єктивну реальність регіонального розвитку господарства, то принципи є відображенням цих закономірностей у регіональній політиці країни. Суть управління регіональним соціально-економічним розвитком країни виявляється в реалізації його організаційних і методичних принципів. 1. Принцип історизму. Він має універсальне методологічне значення, дає можливість об'єктивно оцінити відносну цілісність, завершеність того чи іншого етапу економічного і соціального розвитку регіонів країни. 2. Принцип єдності регіональної політики суспільства і господарського будівництва. Орієнтує на комплексний підхід до врахування природно-господарських особливостей кожного регіону, завдань його економічного і соціального розвитку; передбачає об'єднання економічних методів управління та місцевої ініціативи, відповідальність місцевих органів управління за комплексний розвиток відповідних регіонів. В обгрунтуванні рішень соціально-економічного розвитку регіону повинні враховуватися економічні, соціальні, екологічні, організаційні та технічні чинники. 3. Принцип комплексності. Відображає об'єктивні процеси суспільного поділу праці та регіональної інтеграції виробництва, орієнтує на забезпечення комплексно-пропорційного розвитку господарства регіонів. Комплексність спрямована на піднесення суспільного виробництва на якісно нову ступінь, посилення соціальної спрямованості її розвитку, забезпечення повної збалансованості виробничих ресурсів до потреб господарського комплексу, істотне підвищення продуктивності роботи, задоволення на цій основі потреб виробництва і населення. 4. Принцип природно-господарської збалансованості і оптимальності. Означає дотримання обгрунтованого економічного відповідності між нарощуванням виробничого потенціалу галузей господарства країни та розробкою і реалізацією заходів з охорони природного середовища, орієнтує на забезпечення найбільш раціонального регіонального розвитку з використанням прогресивних норм і нормативів, диференційованих за районами. 5. Принцип пріоритетності. Сприяє ран жування цілей і завдань соціально-економічного розвитку регіону відповідно просторової стратегії його комплексного розвитку та реальних виробничо-економічних і ресурсних можливостей, орієнтує на дотримання соціальної спрямованості використання рекреаційних, матеріальних і фінансових ресурсів, а також засобів подальшого розвитку соціальної інфраструктури . 6. Принцип варіантності. Передбачає необхідність вибору шляхів досягнення цілей і рішення задач управління регіональним розвитком, певні зрушення в галузевій і територіальній структурах господарства регіону, використання його природних і економічних ресурсів. Варіанти регіонального розвитку складаються на основі альтернативності проектованих темпів і пропорцій розвитку областей, гіпотез інвестиційної політики, технічних і технологічних рішень в організації виробничих процесів, змін у забезпеченні сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, паливно-енергетичними та трудовими ресурсами. 7. Принцип узгодження інтересів місцевих органів управління з комплексним розвитком регіону з госпрозрахунковими інтересами підприємств на основі єдиної відомчо-територіальної системи стимулювання та відповідальності. Передбачає взаємну економічну відповідальність і взаємні зобов'язання щодо комплексного розвитку і функціонування адміністративно-територіальної одиниці. 8. П рінціп пропорційності забезпечення фінансовими ресурсами за рівнями адміністративно-територіальної ієрархії і розширення фінансово-економічної самостійності територіальних одиниць нижнього рівня. Грунтується на поєднанні територіального бюджету з позабюджетними фондами комплексного розвитку, які формуються за рахунок діяльності підприємств і коштів населення.