Семинар 3)Виробництво та соціальна інфраструктура як фактори регіонального розвитку

Державне регулювання повинне здійснюватися на різних рівнях управління — національному, регіональному й місцево-му. Національний рівень регіонального управління припускає організацію виробництва, реалізацію великомасштабних про-грам, організацію міжрегіональних і міждержавних еко-номічних зв’язків. Регіональні й місцеві органи основну увагу повинні приділяти використанню локальних ресурсів, раціоналізації структури господарства, вирішенню еко-логічних і соціальних проблем.

Фундаментом регіонального розвитку повинна стати са-мостійність регіонів у визначенні перспективних цілей і мож-ливостей фінансування заходів щодо їхньої реалізації, насам-перед за рахунок власних джерел.

У розвинутих регіонах потрібна підтримка господарських починань, створення системи стимулів для їхнього зміцнення. Для депресивних регіонів передбачається участь державних органів влади в програмах з структурної перебудови, створен-ня вільних робочих місць, проведення заходів щодо фінансо-вої допомоги й забезпечення соціальних стандартів життя на-селення. Будь-яка сфера діяльності державних органів влади — економіка, соціальна сфера або екологія повинна обов’язко-во мати регіональний зміст.

Логіка демократичних перетворень, побудова громадянсь-кого суспільства вимагає формування державної регіональної політики на основі залучення в цей процес суб’єктів суспільних відносин на регіональному й місцевому рівнях, у тому числі територіальних громад, органів виконавчої влади, суб’єктів підприємництва, недержавних організацій і гро-мадськості.

Заходи щодо вдосконалювання державного регулювання територіального розвитку повинні бути насамперед спрямоРозділ 2

вані на відновлення керованості функціонування економіки регіону.

Макроекономічне регулювання повинне бути доповнене мікроекономічним, котре припускає децентралізацію процесів управління реформами, активізацію економічної діяльності на місцях, особливо відносно розвитку підприємництва, створен-ня різноманіття форм власності, конкурентного ринкового се-редовища.

Визначаючи найважливіші напрямки економічної політи-ки регіону, не можна не відзначити актуальність інтеграційно-го процесу. Регіон як частина цілого виділяється цілісністю системи виробництва, розподілу, обміну й споживання. Регіон — це не автократичне замкнуте господарство, а відкрита підси-стема. Саме це робить його здатним здійснювати власний еко-номічний ріст при посиленні економічних зв’язків з іншими регіонами й державами. Чим тісніші економічні зв’язки з іншими регіонами й державами, тим більшою мірою са-мостійним і якісним буде регіональне відтворення.

Успішність реалізації економічної політики регіонального розвитку багато в чому буде залежати від поєднання роз-маїтості конкретних підходів до вирішення проблем в окремих регіонах і єдності загальних принципів функціонування ринку в межах держави. Особливо доцільне формування правового й організаційного механізму вертикальних і горизонтальних взаємодій суб’єктів господарювання й органів управління, сприяння суспільному й територіальному розподілу праці, розвитку єдиного ринкового простору, розроблення заходів щодо подолання розпаду міжрегіональних господарських зв’язків.

Для успішного здійснення економічних реформ в Україні необхідне забезпечення раціонального поєднання розмаїтості конкретних підходів до вирішення проблем в окремих регіонах і єдності принципів функціонування ринку на всій території держави, норм взаємодії господарюючих суб’єктів.

 Однією з головних умов стабілізації української економіки в перехідний до ринкових відносин період є згладжування регіональних диспропорцій, і головну роль у цьому повинне відігравати державне регулювання. Державна регіональна політика повинна враховувати процеси, що відбуваються у світовому вимірі. Глобалізація, інноваційна спрямованість розвитку, посилення конкуренції в залученні капіталу стосу-ються не тільки держави, а й її регіонів, що може викликати поляризацію регіонального розвитку. Економічне відроджен-ня регіонів можливе на основі концентрації зусиль бізнесу, уп-равлінської еліти, місцевого самоврядування, та не повинно зводитися до забезпечення автономії регіонів.

Розмаїтість застосовуваних інструментів регулювання регіонального розвитку покликано забезпечити створення раціональних і взаємовигідних відносин між державою й місцевими органами влади, адаптувати до сучасних умов здійснення реформ, наблизити механізми регулювання регіонального розвитку до норм і стандартів Європейського Союзу з метою інтеграції економіки України у світовий еко-номічний простір.

Семинар 4)Ринкові механізми регіонального розвитку.

1. Соціально-економічні відмінності регіонів і причини їх виникнення.2. Формування регіональних ринків.3. Регіональні біржі.4. Інвестиційна політика регіонів. 1. Соціально-економічні відмінності регіонів і причини їх виникнення .З позицій макроекономіки будь-яка країна розглядається у вигляді точки, яка характеризується певними характеристиками.Основні макроекономічні характеристики > ВНП;> економічне зростання;> повна зайнятість;> економічна ефективність;> рівень інфляції;> економічна свобода;> справедливий розподіл доходів;> економічназабезпеченість>екологічнабезпека Для аналізу соціально-економічного розвитку регіонів можна використати таку саму систему показників. Порівняння соціально-економічних характеристик регіонів дає підставу стверджувати:фактично будь-якій країні властиві різні рівні соціально-економічного розвитку її регіонів. Причиною тому є те, що, крім загальнодержавних, існують регіональні фактори формування соціально-економічного середовища територій. До регіональних факторів формування соціально-економічного середовища територій належать:^ економіко-географічне положення території;^ природно-кліматичні умови;^ природно-ресурсний потенціал;^ стан виробничого сектора території;> виробнича інфраструктура;^ демографічна ситуація і пов'язані з нею кількісно-якісні характеристики трудових ресурсів; ^ екологічна ситуація. Усі ці фактори характеризують стан регіону і в даний момент часу носять об 'єктивний характер(маємо те, що маємо).Крім них, можна виділити суб'єктивні фактори регіонального розвитку. Це зокрема, компетенція регіональної влади в сфері регіонального управління і здатність окремих посадових осіб ефективно діяти в межах цієї компетенції.В умовах ринкової економіки вільний рух капіталів і трудових ресурсів спрямовується в напрямі тих територій, які мають найкращі перспективи сталого економічного розвитку.Таким чином, внаслідок дії ринкових механізмів економічні ресурси перерозподіляються на тільки між суб'єктами економічної діяльності, а й між територіями.2. Формування регіональних ринківРинок, окрім своєї економічної сутності, є просторовим поняттям. Він завжди визначений межами руху товарів та послуг і може бути поділений на локальний, регіональний, міжрегіональний, національний і світовий.Локальний ринок пов'язаний з виробництвом і обміном товарів та послуг, призначених для задоволення внутрішнього попиту. Сукупність локальних ринків формує регіональний ринок, група останніх - міжрегіональний, національний.Регіональний ринок логічно розглядати як територіальну організацію сфери обігу, де відбувається узгодження інтересів споживачів і виробників. Умови нормального функціонування регіонального ринку 1) вільна конкуренція виробників продукції;2) вільне ціноутворення;3) послідовне дотримання прав власності, свободи підприємницької діяльності, відмова від адміністративного диктату з боку місцевої влади;4) наявність державних гарантій підприємцям;5) розвиток позикових установ і компаній, банківської системи, регіональних бірж тощо;6) організація всім доступної і достовірної ділової інформації про стан ринкового середовища;7) організація системи соціального спокою на території;8) порядність агентів ринку.Основною проблемою формування регіональних ринків є те, що ринкові відносини неможливо сформувати в умовах, коли переважна більшість населення має доходи, менші за прожитковий мінімум. У таких умовах дуже важко замінити старе директивне планування господарської діяльності на нові ринкові механізми державного регулювання.Аналіз регіональних ринків України викриває їхні загальні недоліки. Так, поспішно і непрозоро проведені приватизація і акціо-нування підприємств не дали очікуваних результатів. Ступінь монополізації досяг максимальних масштабів і підтримується в новій формі створенням концернів і об'єднань.При формуванні регіональних ринків дуже важлива роль належить місцевими адміністраціями. Вони мають відповісти на цілу низка запитань, зокрема:-відкрити чи закрити доступ до нього іншим регіонам країни? Які заходи і документи щодо підтримки регіонального ринку слід розробити місцевій адміністрації;-у створенні яких об'єктів ринкової інфраструктури їй слід узяти участь та ін.-при цьому на адміністрацію покладається досить складне завдання: не протистояти створенню умов рівноваги регіонального ринку і одночасно піклуватися особами, які фізично не можуть існувати в умовах цієї рівноваги.Найважливішим елементом розвинутого ринкового середовища є біржова діяльність.З відомою часткою припущень функції регіональних бірж можна порівняти з діяльністю колишніх органів планування.Дійсно, на фоні постійної невизначеності ринку саме біржа здійснює реєстрацію середньострокового відношення попиту і пропозиції і таким чином стає для товаровиробників необхідним інструментом ринкового регулювання своєї діяльності.У межах конкретного регіону біржа виконує функцію перевірки ефективності роботи місцевих суб'єктів підприємницької діяльності.Біржа цінних паперів (фондовий ринок) допомагає оцінити загальну ефективність підприємницької діяльності, сприяє залученню капіталів, їх акумуляції в найбільш успішних фірмах і в цілому сприяє встановленню атмосфери партнерства і взаємозалежності, що необхідно для здорової конкуренції.Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480- IV (витяг)Стаття 2. Фондовий ринок.1. Фондовий ринок (ринок цінних паперів)- сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).Товарна біржа допомагає підприємцям планувати свою діяльність на перспективу. Вона є індикатором майбутнього попиту, що є важливим для розвитку багатьох галузей народного господарства, а для деяких (наприклад, сільське господарство) необхідною умовою розвитку.Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 р. № 1956-ХІІ (витяг)Стаття 1. Правове становище товарної біржі.Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгівельних операцій.Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні і вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.Найважливішим елементом розвинутого ринкового середовища є біржова діяльність.З відомою часткою припущень функції регіональних бірж можна порівняти з діяльністю колишніх органів планування.Дійсно, на фоні постійної невизначеності ринку саме біржа здійснює реєстрацію середньострокового відношення попиту і пропозиції і таким чином стає для товаровиробників необхідним інструментом ринкового регулювання своєї діяльності.У межах конкретного регіону біржа виконує функцію перевірки ефективності роботи місцевих суб'єктів підприємницької діяльності.Біржа цінних паперів (фондовий ринок) допомагає оцінити загальну ефективність підприємницької діяльності, сприяє залученню капіталів, їх акумуляції в найбільш успішних фірмах і в цілому сприяє встановленню атмосфери партнерства і взаємозалежності, що необхідно для здорової конкуренції.Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480- IV (витяг)Стаття 2. Фондовий ринок.1. Фондовий ринок (ринок цінних паперів)- сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).Товарна біржа допомагає підприємцям планувати свою діяльність на перспективу. Вона є індикатором майбутнього попиту, що є важливим для розвитку багатьох галузей народного господарства, а для деяких (наприклад, сільське господарство) необхідною умовою розвитку.

Семинар 5)Державне регулювання регіонального розвитку.

Механізм управління процесом соціально-економічного розвитку регіону визначається системою важелів, що викори-стовується як на державному, так і на регіональному й місце-вому рівнях для формування економічного простору, що роз-вивається за законами ринкової економіки. Важелі цього ме-ханізму повинні, з одного боку, сприяти формуванню ринко-вої системи як більше сприятливої для розвитку економіки, забезпечувати ріст ефективності виробництва.

З іншого боку, ринок не тільки не в змозі вирішити більшість регіональних соціальних і екологічних проблем, а й сприяє їхньому поглибленню, тому важелі механізму уп-равління повинні обмежувати розвиток ринкових відносин при рішенні тих проблем, які не можуть вирішуватися за допо-могою ринку. Державне регулювання не слід ототожнювати з адміністративно-розподільними відносинами. Механізм дер-жавного регулювання настільки правомірний, наскільки зберігаються за державою функції управління економічними процесами й, зокрема, функція формування й зміцнення рин-кового простору країни і її ефективне включення у світову економіку.

У регіональній економіці виділяється ряд механізмів уп-равління процесами соціально-економічного розвитку регіону [7, 12].

1. Механізм, заснований на використанні важелів саморе-гулювання. У цьому випадку головна функція держави поля-гає в тому, щоб визначити економіко-правові умови діяльності для всіх суб’єктів ринкових відносин, самі ж відносини регу-люються ринком.

Розділ 2

2.         Механізм державного регулювання. У цьому випадку функції держави значно ширші, вони не обмежуються лише областю законодавства, а включають участь держави у всіх фа-зах відтворювального процесу.

3.         Механізм стихійного регулювання, що характери-зується як пасивною роллю держави в управлінні ринковою системою, так і відсутністю передумов для використання ва-желів саморегулювання. Результатом використання цього ме-ханізму може бути поглиблення економічної кризи, посилен-ня розбалансованості ринкової системи, гіперінфляція й т. ін.

Тому в умовах становлення ринкових відносин успішною передумовою соціально-економічного розвитку регіонів є збе-реження державного регулювання. Державне регулювання ви-користається в інтересах усього суспільства як для активізації потрібної йому діяльності, так і для обмеження небажаних її форм.

Регіональна політика становить методологічну основу си-стеми державного регулювання регіонального розвитку.

Державне регулювання регіонального розвитку — це ціле-спрямована діяльність держави в особі відповідних законодав-чих, виконавчих і контролюючих органів, які за допомогою си-стеми різних підходів і методів забезпечують досягнення по-ставленої мети й вирішення намічених економічних і соціаль-них завдань, що відображають конкретний етап розвитку регіональної економіки [8].