21. Інвест привабливість Південного економічного району

1) Характеристика Південного економічного району

Південний район розташований на півдні і південному заході України, переважно на території Причорноморської низовини та Кримського півострова. Винятково сприятливе геополітичне положення. Площа становить 113 тис.км2 (19% території України), населення складає 7,7 млн.чол. (15%), валовий національний дохід – 13%. У ньому виробляється 8% промислової та 14% сільськогосподарської продукції країни, близько 10,8% її експорту. Приморське положення макрорайону визначає своєрідність його функцій у державному та міжнародному поділі праці. Це, перш за все: 1) транспортно-посередницькі функції, бо район виступає морськими воротами України, саме в ньому розташовані її чорноморські порти; 2) розвиток морегосподарського комплексу; 3) пов’язані з приморським положенням унікальні рекреаційні ресурси.

Природоресурсний потенціал досить потужний, але однобокий. Поряд із рекреаційними, провідну роль у відіграють земельні ресурси. Цінні чорноземи займають більшість площі району, високий рівень сільськогосподарського освоєння (82%). Інші ресурси досить обмежені. Мінеральні ресурси, за винятком нафти і газу Південноукраїнської провінції, залізної руди Керченського родовища, йодобромних солей у районі Сивашу, представлені численними, поширеними по території родовищами сировини будівельних матеріалів. Дуже обмежені ресурси прісних вод. Особливо напружений водний баланс у Криму. Величезне народногосподарське значення має Чорне море. Зменшилась кількість та видова різноманітність рибних ресурсів. Лісові ресурси зосереджені у Криму, в Північній і Центральній частини Причорномор’я (5%).

Низька густота населення – 68 чол./км2 (по країні – 85 чол./км2). Особливо це відчувається в сільській місцевості – у степовій периферійній частині вона становить 20 чол./км2. Трудові ресурси по території району розміщені нерівномірно, особливо в Криму, розріджена система поселень, невисоке забезпечення трудовими ресурсами. Проте частка зайнятих тут вища, ніж в інших регіонах. Частка міського населення наближається до середньореспубліканської і складає 66%.

У Південному районі розвивається досить потужне промислове і сільськогосподарске виробництво, розгалужена структура. Провідну роль відіграють машинобудування, харчова, легка промисловість. Основу виробництва складають досить потужні міжгалузеві комплекси: АПК, рибопереробний (у складі морегосподарського), машинобудівний, рекреаційний, промисловість будівельних матеріалів. Паливно-енергетичний комплекс незначний і не забезпечує район енергією. Створено Південну енергосистему. Комплекс працює на привізній сировині. Машинобудування досить розгалужене за структурою. Провідне місце займає судно- та верстатобудування, сільськогосподарське, точне машинобудування. Досить розвинена хімічна промисловість району, яка працює на місцевій ропі Сивашу, солях лиманів та довізній сировині (виготовляються бром, кальцинована сода, двуокис титану, лаки, фарби). Традиційною для району є й третя провідна галузь – легка промисловість, переважно текстильна та взуттєва. Особливо інтенсивно розвинена у складі потужного АПК, харчова промисловість. Вона базується на розгалуженому сільському господарстві і включає майже всі свої виробництва. Провідне місце займають консервне, молочне, ефіроолійне, рибне, м’ясне, тютюнове виробництво. Саме на харчову продукцію припадає майже половина промислової продукції району. Відновлюється виноградна промисловість після завданих їй великих збитків.

Провідне місце в ланці спеціалізації займає високотоварний АПК, який постачаяє на зовнішній ринок зерно, соняшник, плодоовочеконсервну та рибну продукцію, виноград, ефірну олію, тютюнові вироби, коньяк тощо. На сільське господарство припадає більше ніж 45% усієї продукції району. Воно має зерно-тваринницький напрям з широко розвиненим садівництвом і виноградарством. Виробляється тут також соняшникова та ефірна олія, тютюнові вироби, вирощується виноград і баштанні культури. Це основний район постачання України продукцією рибної та виноробної промисловості. Особливу роль у їх розвитку відіграють Крим та Одеська область. Сільське господарство високотоварне і бере активну участь у територіальному поділі праці.

Транспорт досить розвинений, але густота мережі незначна. Основні його види: залізничний, водний (особливо морський), автомобільний. Добре розвинене рекреаційне господарство. Саме тут зосереджено приблизно 70% усіх санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів України. Вони мають і міждержавне значення, особливо в Криму. У перспективі основними напрямами розвитку господарства будуть: розбудова морегосподарського, агропромислового, рекреаційного, машинобудівного комплексів.

Розгалужені зовнішні зв’язки району, як міжнародні, так і внутрішньодержавні, склалися, перш за все, завдяки сприятливому геополітичному, транспортно-географічному положенню. Район належить до басейну Чорного моря, межує з промислово розвиненими Донбасом і Промисловим Придніпров’ям. Через р. Дунай він добре пов’язаний з країнами Центральної Європи, а через Чорне море – із країнами Середземномор’я.

Зараз РПС району дуже нерівномірне. При великій концентрації господарської діяльності у прибережній частині і Криму рівень господарського освоєння північної частини території найнижчий в Україні (40-45% від середнього). Це стосується густоти населення, поселень, промислових центрів. Територіальна структура промисловості взагалі мало розвинена. До її основних елементів потрібно віднести п’ять великих вузлів, які склалися навколо основних центрів та міста Севастополь. Крім загальнодержавних, є й специфічні проблеми розвитку продуктивних сил регіону. Вони пов’язані з необхідністю більш ефективного розвитку міжгалузевих виробничих комплексів, удосконалення технологій, економічного і соціального розвитку північних областей Причорномор’я, з необхідністю більш раціонального використання рекреаційних ресурсів, створення сучасної банківської, транспортної інфраструктури, вирішення проблем водопостачання, особливо в Криму.

Бар’єри росту для економічного розвитку – напружений водний та паливно-енергетичний баланс, екологічна ситуація, особливо Чорного і Азовського морів, південного берега Криму та прибережної зони Причорномор’я і, як у країні в цілому, фінансова незабезпеченість необхідних для економічної розбудови краю трансформаційних процесів.

SWOT-аналіз регіонального розвитку Донецького економічного регіону

Донецький економічний регіон включає у себе Донецьку та Луганську області.

S Район має вигідне економіко-географічне положення. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу. Через район проходять важливі транспортні артерії, низка нафто і газопроводів, а також морський порт – Маріуполь, який має міжнародний статус. Природно-ресурсний потенціал району відіграє значну роль в економіці країни в цілому. Тут зосереджено близько 92% її запасів кам'яного вугілля. Коксівне вугілля становить 44% від загальних запасів і залягає переважно в Дон обл.

Регіон має найвищий рівень ек розвитку в У. Особливо розвинуті такі галузі, як електроенергетика, вугільна, хімічна промисловість, чорна та кольорова металургія, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів.

За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником нал залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 кв км території.

Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення регін посідає перше місце в Україні

Сприятливе економіко-географічне положення, розвиток транспортного комплексу та виходячи із господарської спеціалізації, район має досить розвинуті економічні зв’язки як у міжрегіональному рівні, так і з багатьма країнами близького та дальнього зарубіжжя. Обсяг експорту – 25%, імпорту – 8,1%.

W Серед проблем Д– територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов’язана з використанням трудових ресурсів. Погана демографічна ситуація, показники народжуваності, смертності і природного приросту населення нижчі від середнього по Україні. Значна концентрація промислового виробництва. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов’язано з вуглевидобутком. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання.

Існують і гострі екологічні проблеми. Екологічна ситуація залишається досить складною через повільні темпи рекультиваційних і інших природно відновлюваних робіт на встановлення очисного обладнання на діючих виробництвах. В районах шахтного видобутку значні площі зайняті териконами. В Донбасі 1270 відвалів. Понад 500 з них горять, забруднюючи повітря. При добуванні бурого вугілля відкритим (кар'єрним) способом із сільського господарства вилучаються великі площі родючих земель. З-поміж екологічних проблем є й такі, як забруднення повітря, грунтів, вод у річках та Азовському морі.

O Д, безперечно, має перспективи дальшого соціально-економічного розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови госп-ва, держ підтримки вирішення соціальних проблем тощо.

У Донбасі можна освоювати 78 розвіданих ділянок видобутку вугілля із можливим сумарним видобутком 127 млн т вугілля на рік. Для ефективнішої роботи вугільної промисловості потрібне реконструювання шахт. Регіон має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, зв’язку. Для збалансування системи розселення необхідно формувати в майбутньому цілісні роз селянські структури, зменшувати промислове навантаження.

T Значна концентрація промислового виробництва. Глобальною загрозою для Донбасу стало екстенсивне ресурсокористування, особливо видобуток кам’яного вугілля, складає високу собівартість видобутку. У кам'яновугільних басейнах це пов'язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість тощо. Значне зменшування народжуваності та зростання смертності. Диспропорція господарських структур, низький ступінь інтеграції міських і сільських поселень. Значний рівень фізичного спрацювання гірничодобувного обладнання, закриття окремих шахт, скорочення видобутку вугілля, важкі умови праці шахтарів, високий травматизм тощо призводять до виникнення соціальної напруженості в шахтарських регіонах.

Карпатський економічний район включає Закарпатську, Івано –Франківську, Львівську та Чернівецьку області.

S Прикордонне положення району дає можливість співпрацювати з країнами Європи.

Він має комплекс природноекономічних передумов, які найбільш сприятливі для розвитку рекреаційного господарства, агропромислового виробництва, особливо плодоовочевого і виноградарсько промислового напрямків, а також деревообробної, гірничо видобувної та хімічної промисловості, окремих галузей машинобудування.

На рівнинній частині району зосереджені основні ПС. Тут розвинута обробна промисловість (машинобудування, меблева, харчова, легка), та інтенсивне сільське господарство (виробництво цукрових буряків, льону - довгунця, зернових культур та вирощування яловичини і м’яса птиці); у гірській – добувна промисловість (лісозаготівельна, виробництво будівельних матеріалів), садівництво, виноградарство, м’ясо - молочне тваринництво.

За період 1990-2005 рр. відбулися зміни у галузевій структурі в напрямі збільшення частки електроенергетики, паливної промисловості, металургії, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, промисловості будівельних матеріалів та харчової промисловості при зменшені питомої ваги хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування і металообробки, а також легкої промисловості.

Особливо виділяється рекреаційне господарство. Головними природно-рекреаційними ресурсами області є мінеральні води, а також клімат та рельєф. Тут відомо близько 50 родовищ з лікувальною водою різних типів. У межах Карпатського економічного району знаходиться Карпатський рекреаційний регіон загальнодержавного значення, що займає територію Карпат Українських. Рекреаційні центри цього району – Трускавець, Моршин, Немирів, Яремча та інші; курортні місцевості – Східниця, Комчин і Гірська Тиса; гірськолижні території – Славське, Ясіня, Рахів. Серед основних туристичних рекреаційних вузлів особливо виділяються Львів, Ужгород, Мукачів, Яремча, Коломия, Косів, Вижниця.

W Район дефіцитний за мінер і фауністичними ресурсами, неефективне використання місцевих рекр ресурсів, незбалансованість розвитку окремих галузей економіки, негативне ставлення до природних ресурсів та довкілля призвели до екстенсивного природокористування, погіршення природного середовища.

Викиди електроенергетичної, хімічної, гірничорудної промисловості, автомобільного транспорту, харчових підприємств впливають на показники смертності і дитячої захворюваності.

Висока ступінь амортизації техніки, застарівши технології, недостатня кількість робочих місць. Недосконала територіальна структура промислового виробництва.

O Можливість трансграничного співробітництва з Польщею, Румунією, Угорщиною , Словаччиною та іншими євр країнами завдяки розвиненій мережі транзитних шляхів (залізничних, автомобільних, трубопровідних).

Економічно обґрунтованим і вигідним для району є розвиток народних промислів: килимоткацтва, вишивання, виготовлення художніх виробів з лози, дерева, різьблення по дереву, гончарство. Цей напрям створить умови для зайнятості і отримання доходу місцевим жителям, особливо в тих районах, де є надлишок трудових ресурсів, а також поліпшить ситуацію з товарами побутового призначення.

Дотримання екологічної рівноваги між господарською діяльністю людини і навколишнім природнім середовищем буде сприяти розвитку соціальної сфери. Сприяти поліпшенню ситуації в економіці району покликані структурна перебудова, диверсифікація виробництв, розвиток специфічних для району галузей, промисловості. Через поліпшення роботи існуючих галузей спеціалізації в умовах збереження та нарощування обсягів агропромислового виробництва можна досягти збалансування територіально-господарських пропорції. Всебічний розвиток рекреаційного господарства сприятиме надходженню фінансових ресурсів для існуючого господарського комплексу регіону, а також поліпшення стану суміжних галузях і взагалі в економіці Карпатського регіону.

T Найбільшою загрозою для регіону є його екологічний стан:

- наявність на території регіону екологічно небезпечних виробництв, що негативно відображаються на рекреаційному господарстві; - через регіон переносяться повітряні маси із заходу з досить високим ступенем забруднення, винищуючи карпатські ліси;

- винищення лісів призводить до зсувів та сельових потоків;

- очищення забруднених стічних вод є недостатнім;

- зменшення викидів відбувається через тимчасове зниження обсягів випуску готової продукції;

Крім внутрішньо регіональних, діють і зовнішні чинники: багаторічної та значної шкоди завдало Закарпаттю забруднення Тиси ртутними викидами золотодобувної шахти в Румунії в 1999р., коли загинуло все живе у воді та на узбережжі річок, якими проходили ці викиди.