13. Стан та потенційні можливості розвитку міжгалузевих комплексів Донецького економічного регіону.

Донецький економічний район має майже найвищий рівень економічного розвитку на Україні. Основні міжгалузеві комплекси регіону: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, химіко-індустріальній. Переважає приміський тип сільського господарства. Добре розвинені транспортною і рекреаційний комплекси.

Паливно-енергетичний комплекс: Донбас є головним районом вуглевидобутку в Україні. Вугленосні площі на Лівобережжі становлять понад 150 тис. квадратних кілометрів, що дорівнює приблизно четвертій частині площі країни. Тут зосереджено близько 92% її запасів кам'яного вугілля. У Донбасі переважає енергетичне вугілля (56%). Основні його запаси зосереджені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44% від загальних запасів і залягає переважно в Донецькій області. Тут же зосереджено найбільше шахт і сформувалися найпотужніші центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красноармійськ. Донецьке вугілля використовують як енергетичне паливо на теплових електростанціях переважно в Донбасі та як сировину для виробництва коксу в Донбасі і Придніпров'ї.

Українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам'яновугільних басейнах це пов'язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість тощо.

Водночас вугільна промисловість України має перспективи для розвитку. Так, у Донбасі можна освоювати 78 розвіданих ділянок із можливим сумарним видобутком 127 млн т вугілля на рік. Для ефективнішої роботи вугільної промисловості потрібне реконструювання шахт.

В електроенергетиці переважають ТЕС: Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Слов’янскька, Старобешівська, Зуєвська, Штерівська.

Металургійний комплекс: на місцевому коксівному вугіллі та девізній залізній руді працює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську; заводи неповного циклу — в Костянтинівці, Алмазному (Алмазнянський феросплавний), Луганську (трубопрокатний), Харцизьку (трубний та сталедротовоканатний), Лутугиному (завод прокатних валків). Коксохімічне виробництво розміщене в Алчевську, Стаханові, Успенці (Луганська обл.), Авдіївці, Донецьку, Маріуполі, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому (Донецька обл.). Вогнетриви, флюси та вапняки для металургії дають Часів Яр, Докучаєвськ, Костянтинівка, Сіверськ, Красногорівка.

Кольорова металургія представлена виробництвом цинку (Константіновка), ртуті (Никітовка). До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі Донецької області, підприємство «Інтерсплав» — у Свердловську Луганської області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і спеціалізацією підприємств.

Машинобудівний комплекс: цей комплекс регіону виробляє машини та обладнання для металургійної, гірничої, хімічної та інших галузей промисловості, для транспорту і будівництва. Провідні підприємства: ВО "Новокраматорський машинобудівний завод", Горлівський машинобудівний завод, Маріупольський завод важкого машинобудування, ВО "Луганський тепловозобудівний завод", Луганські — колінчастих валів та автоскладальний заводи, Північнодонецьке науково-виробниче об'єднання обчислювальної техніки "Імпульс", Стаханівський вагонобудівний, Красноріченський верстатобудівний, Первомайський електромеханічний, машинобудівні заводи в Донецьку, Краматорську, Слов'янську, Ясинуватій, Дружківці, Дебальцевому, Артемівську, Торезі, Сніжному, Красному Лучі та ін. У Горлівці випускають вугільні комбайни та інше шахтне обладнання.

Химко-індустріальний комплекс: в районі сформувався потужний химіко-індустріальній комплекс. До нього належить виробництво азотних добрив (Горловка, Сєверодонецк), фосфатних (Константіновка), сода (Лісичанськ, Слов'янськ), продукція хімії органічного синтезу (Донецьк, Лісичанськ, Сєвєродонецьк, Стаханов, Рубіж).

Україна має практично невичерпні запаси кухонної солі (по­над 10 млрд. т), більш ніж половина з яких доводиться для артемівсько-слов'янське родовище Донбасу. Соляні пласти залягають тут на глибині після 80-500 м, їх потужність де-не-де досягає 20—28 м. Вони розробляються шахтним способом після «вилуження» солі з наступним викачуванням розсолу. Соляні пласти цього родовища виходять далі на північ — найбільш на територію Харківської області.

Карбонатна сировина (крейда, вапняк), яка використовується в хімічній промисловості, є в багатьох місцях країни (Причорномор’я, Донецько-придніпровська низовина, Донбас тощо). Тому забезпечення України цим виглядом сировини для хімічної промисловості не є проблемою.

В Донбасі дуже розвинуте коксохімічне виробництво, на базі якого з вугілля (поряд з коксом, який прямує в доменне виробництво) отримують багато інших коштовних продуктів: аміак, смоли, бензол тощо. Великі коксохімічні заводи побудовані близько основних споживачів коксу — металургійних заводів — в багатьох містах Донбасу і Придніпров'я: Горлівці, Донецьку, Макіївці, Авдіївці, Алчевську, Стаханові, Єнакиеві, Маріуполі тощо.

Агропромисловий комплекс (АПК): в районі сформувався потужний агропромисловий комплекс, 80 % сільськогосподарських угідь представляють орні землі. В сільському господарстві переважає приміський тип сільськогосподарського виробництва. Тваринництво має молочно-м’ясний напрямок, рослинництво спеціалізується на вирощуванні зерна, соняшнику.

Харчова промисловість: Основними галузями харчової промисловості є мукомельно-круп'яна, м'ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська, кондитерська галузі. Соляна галузь забезпечує 75 % видобутку куховарської солі на Україні.

Транспортний комплекс: у транспортному комплексі району переважають перевезення по залізницях і автомобільних дорогах. Значного розвитку досягли також морський, трубопровідний і повітряний транспорт.

Рекреаційний комплекс: основні рекреаційні ресурси регіону – побережжя Азовського моря, лікувальні грязі, джерела мінеральних, радонових і столових вод, заповідні зони - Хомутовський степ і Святогір’я, соляна шахта в Соледарі, де працює спелеологічний санаторій. У Донецькій області розташовано 70 об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема - 6 заповідників державного значення. Туристичні послуги в регіоні надаються 523 установами. В їх числі – 26 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, 52 будинки відпочинку і пансіонати. Працює 71 підприємство готельного господарства (5424 місця). Крім того, в туристичній сфері діють 258 ліцензованих суб'єктів підприємницької діяльності. За даними начальника обласного управління культури і туризму Миколи Пташки, по кількості гостей з-за кордону Донецький регіон займає третє місце в Україні - після Києва і Харківської області.

14. Стан та потенційні можливості міжгалузевих комплексів Східного економічного району

Східний економічний район, так зване Лівобережне Придніпров'я, розташований на лівому березі річки Дніпро, у північно-східній частиш України. Він включає три області: Харківську, Полтавську, Сумську. За площею (13,9% від загальної площі країни) і населенням (12,1% загальнодержавної його чисельності) Лівобережне Придніпров'я дещо поступається іншим районам. У Лівобережному Придніпров'ї сформувався один з провідних господарських комплексів України. Територіально-господарський комплекс Східного району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. У районі чітко виражений індустріально-аграрний профіль господарства. Промисловість дає близько 70% сумарної промислової і сільськогосподарської продукції району.

Провідну роль у промисловості відіграє машинобудування. Машинобудування особливо активно представлене у структурі вивозу. Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, приладобудування.

Паливно-енергетична промисловість у її сучасному вигляді була створена у другій половині XX ст. Район займає перше місце за запасами і видобутком природного газу і нафти у країні. На його частку припадає п'ята частина виробництва електроенергії. У структурі галузі виділяються нафто- і газовидобування, нафтопереробка (Кременчуцький завод) і електроенергетика, яка представлена великими тепловими електростанціями, найпотужніша з них Зміївська ГРЕС. Працює також Кременчуцька ГЕС.

На основі різноманітних сільськогосподарських ресурсів розвивається дуже значна за масштабами продукції, що виробляється, харчова промисловість. До її основних галузей входять: цукрова, борошномельно-круп'яна, маслосироробна, м'ясна і м'ясопереробна, плодоовочеконсервна, спиртова, тютюнова і кондитерська. Підприємства харчової промисловості досить широко розповсюджені по території району. Тут працює приблизно 40 цукрових заводів, багато м'ясокомбінатів. Деякі з них працюють з початку століття і потребують технічного переоснащення. Основні центри галузі - найбільші міста району: Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Конотоп, Шостка, Лубни та ін. Для виробництв, які створені пізніше (тютюнового, шампанських вин, кондитерського), характерний вищий технічний рівень і значна концентрація.

Легка промисловість за вартістю продукції посідає 3 місце в районі після машинобудування і харчової промисловості. Її розвиток починався з напівкустарних виробництв тканин, одягу, взуття. Зараз це розгалужена галузь промисловості, яка представлена багатьма великими підприємствами. Вона забезпечує не лише власні потреби району, але й бере участь у міжрегіональному поділі праці. Провідне місце займають виробництва бавовняних і шерстяних тканин, трикотажу, швейних виробів, шкіри, взуття, хутра. Основні центри галузі: Харків, Полтава, Суми, Кролевець, Лебедин, Кременчук, Конотоп, Лубни, Куп'янськ. Хімічна промисловість району займає незначне місце у галузевій структурі промисловості.

Сільське господарство багатогалузеве, а його спеціалізація зумовлена розміщенням у тій чи іншій природній зоні. Провідне місце в його структурі займає рослинництво. Основні сільськогосподарські культури: зернові (озима пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, зернобобові) і технічні. По всій території вирощують цукровий буряк, на півночі -картоплю, льон, коноплю, на півдні - соняшник. Близько третини посівних площ зайнято кормовими: коренеплодами, травами, кукурудзою на силос. Тут багато садів, городів, ягідників. Основні проблеми сільського господарства району, як і у країні в цілому, — неефективне землекористування, відсутність засобів малої механізації, зниження родючості грунтів, відсутність комплексних меліорацій. Сільське господарство постачає на зовнішній ринок цукор, соняшникову олію, зерно, плоди та овочі.

Транспортна система відіграє велику районоутворюючу роль. Вона представлена майже всіма видами. Основну роль, особливо у міжрегіональних перевезеннях, відіграє залізничний, у меншій мірі—річковий транспорт. Щільність залізничих доріг зростає з заходу на схід і досягає максимуму в Харківській області. У цій області висока густота автомобільних доріг. Автомобільний транспорт має переважно внутрішньорегіональне значення. Основним поліфункціональним транспортним вузлом є місто Харків, Через нього проходять міжнаціональні залізничні й автомобільні шляхи, які з'єднують Росію та середньоазіатські країни СНД з Україною. Це такі дороги: Москва-Х-арків-Сімферополь, Воронеж-Харків-Київ, Москва-Харків-Донецьк та інші. До важливих транспортних вузлів належать міста Полтава і Кременчук.

Рекреаційні ресурси району різноманітні. Міжрегіональне значення мають лікувальні мінеральні води Полтавщини ("Миргородська", "Гегелівська") і Харківщини ("Березівська"). Відпочиваючих і туристів приваблюють мальовничі пейзажі долини рік Дніпра, Сули, Псла і Ворскли. Багато пам'яток природи та історії, природоохоронних територій: ландшафтних, ботанічних, гідрологічних, орнітологічних, дендропарків.

Розвиток транспортної мережі, розширення сітки автомобільних доріг з твердим покриттям, створення упорядкованої соціально-транспортної інфраструктури - необхідна передумова соціально-економічного розвитку Лівобережного Придніпров'я. Це важливо і для формування в ньому рекреаційного комплексу міжрегіонального значення. Для цього тут є всі передумови - мальовничі пейзажі Полісся і лісостепу, лікувальні води Полтавщини і півдня Харківщини, пам'ятки історії і природи, численні ландшафтні заповідники, ліси. Приваблюють туристів і самобутні, відтворені за творами Гоголя, Сорочинські ярмарки, прекрасні народні промисли цього поетичного, багатого краю. Для району характерні певні територіальні диспропорції у рівнях розвитку областей, що його складають. За цими показниками Харківська область майже вдвічі випереджає Сумську, яка, на жаль, входить до групи областей з низьким рівнем економічного розвитку.